10.12.2008 в Берліні побувала Олена Заславська в рамках літературної програми Zwischen Europa und etwas anderem – Poesie aus der Ukraine II. Олена погодилася розповісти читачам Хати скраю про її творчість і літературне угрупування “Стан”, до якого вона належить.
Автор: Олена Заславська
«Коли я вперше потрапив до Луганська та познайомився зі CTAHом, то зрозумів – це острів з унікальною культурою»
Письменник Юрко Покальчук
Це – не сальвія, це – не абсент, це ЛСД – література сучасного Донбасу.
«Сьогодні поети об’єднуються не в творчі спілки, а в літературні банди», – переконаний поет з Атамановкі і отаман нашого поетичного братства Олександр Сігіда. Дехто вважає, що СТАН – духовний рух, але для мене – це угруповання, що об’єднує літературних анархістів і арт-терористів. Так, ми називаємо себе ні літоб’єднанням, ні творчим союзом, а літературним угрупованням. Але ні назва виділяє нас на тлі низки провінційних літ клубів міста, а активна громадянська позиція і прагнення зробити так, щоб Луганськ був нанесений на літературну карту країни, щоб він перестав бути островом, про який ніхто не знає.
«Року півтора тому це літугруповання з анархістськім революційним розмахом постановила розпустити всі творчі спілки та проголосила культурною столицею України місто Луганськ. Спілки поки ще існують, але Луганськ з тих пір і правда просунувся в культурному просторі – зокрема, СТАНовці не раз займали перші місця на престижних поетичних турнірах », – каже луганський журналіст Олександр Белокобильскій.
Сучпіска Світлана Поваляєва посилала на х … бидло Донбаське, поет Павло Коробчук під час мого виступу на Головному Київському слемє хапався за ніж, а столична журналістка Євгенія Чуприна обіцяла мені розправу еротичних марксистів і куртуазних ман’єристів.
Але як не крути – у мене була добра школа. Суворі адміністратори обласної бібліотеки знімали зі стін наші фото прямо на очах відвідувачів поетичного фото-вернісажу «Дівчата знімають дівчат», нашу поезію забороняли для читання студентам педуніверситету за пропаганду «сексу без кордонів, насильства і культу смерті», ми читали вірші під час автопробігу по Анархомахновіі, подорожуючи з Дикого поля Луганщини в Гуляй поле – серце української мрії, а ще на Оберслемє ми «підривали» Харків.
Але не про вибух віршами – писав лідер «Братства» Дмитро Корчинський у відкритому листі голові місцевої організації прогресивних соціалістів товаришу Корсаковой у відповідь на вимогу залучити СТАН до кримінальної відповідальності за компанію «Вибори є. Вибору нема».
«На Донбасі спори повинні вирішуватися не в судах, а за допомогою пляшки з бензином», – підкреслював автор «Революції від кутюр» Корчинський. Все закінчилося добре. Кримінальну справу порушено не було.
Це не перший випадок, коли СТАН проводив акції, які так чи інакше зачіпали політичні та соціальні питання.
На рахунку нашого літературного угруповання «спасіння» світлого імені Дзержинського від російського ФСБ в 2007 році, коли становці виступили проти публікації інтимного листування Залізного Фелікса з його коханкою Маргаритою Ніколеєвой. У 2008 – арт-захоплення шостого трамваю на знак протесту проти планів мерії прибрати трамвайні колії з однієї з вулиць Луганська. У 2009 – організація літературної премії – імені Анни АхмЕтової. Шанувальником цієї видатної поетеси є сам голова Партії Регіонів України Віктор Янукович. Про це він одного разу заявив в столиці гумору – Одесі. З тих пір про поетесу дізналися мільйони українців, які слідом за Віктором Федоровичем стали шанувальниками цієї талановитої жінки! Оскільки Анна АхмЕтова об’єднала політику і культуру, то і премія її імені буде видаватися за самі неймовірні досягнення в галузі як культури, так і політики.
Є у СТАНа і проекти, які діють вже кілька років. Під егідою СТАН з 2002 року працює портал новин культури «Тиск світла» (www.tisk.org.ua), на якому молоді автори можуть виставляти свої твори. Так само більше року діє Луганський кіноклуб, завдяки якому світова класика та альтернативне кіномистецтво стали доступні абсолютно кожному – вхід на перегляди вільний та безкоштовний.
Чим ще цікавий СТАН, – тим, що все, що ми робимо і пишемо – ми пишемо зараз на ваших очах. І в цьому плані мої вірші розкажуть про мене набагато більше, ніж голі біографічні факти, та й кого за великим рахунком цікавлять факти – істориків і критиків, а читачам подавай міфи.
У мене не було вибору бути поетом чи ні, бо я переконана, що не людина вибирає дорогу, а дорога обирає того, хто по ній піде. Куди я йду? Часом мені здається, це тернистий шлях поета, інколи, що це велика дорога арт-розбійників. Одна інтернет-ханжа написала, що моя поезія розрахована на «голодних і п’яних мужиків», інша, що це «типова жіноча поезія». Все це міфи. А правда, як і дорога, яка нас обирає, полягає не між людьми, а крізь їхні серця.
Хата скраю Hata skraju 