Галина Петросаняк (1969) — авторка двох збірок поезії: «Парк на схилі» (1996) та «Світло окраїн» (2000). Учасниця багатьох міжнародних поетичних фестивалів і читань. Вірші перекладалися німецькою, англійською, чеською, польською, російською та білоруською мовами. У 2007 році стала лауреатом премії Губерта Бурди, що присвоюється у Німеччині східноєвропейським лірикам. Авторка перекладів із чеської і німецької літератур та низки есеїв. Керівник літературної студії в місті Івано-Франківськ. Є дивна особливість, притаманна топографії певних міст: звертаєш за ріг непримітного будинку – і раптом місто зникає, весь простір звужується до розмірів невеликого подвір’я, а все, що за його межами, робиться таким же уявним і неправдоподібним, як заокеанські америки, полюси чи амазонія. Перша спроба інтерв’ю з Галиною Петросаняк відбувалася саме в такому місці, неподалік від залізничного вокзалу Станіслава. Непримітний будинок, скромна вивіска Бюро перекладів «Петрос», привітна господиня, а заодно і я — єдиний о цій порі клієнт закладу. А ще — кава і спів Яроміра Ногавіци, що його, як з’ясувалося, ми з Галиною любимо однаково. Природно, що в таких замалим не домашніх умовах розмова поточилася відверта, дружня, посутня, але надто приватна, аби перетворювати її на інтерв’ю. Тож ми домовилися влаштувати інтерв’ю за іншої, найближчої нагоди. І влаштували. Ось воно.
Наша з тобою перша — не так невдала, як таємна — спроба інтерв’ю супроводжувалася музикою Яроміра Ногавіци, славнозвісного чеського барда. Ти просто любиш саме таку музику, чи тут домішуються ще якісь особливі твої сентименти до Чехії, чеської культури?
І те, й інше. Мені завжди подобалися барди, бо те, що співають найкращі з них — добра поезія. Окрім того, я справді маю сентименти до Чехії, бо це країна, яка розширила мої особисті горизонти, дала можливість глянути на світ крізь оптику іншої мови, країна, яка своєю культурою й рівнем життя доводить, що тривало утискувана великими сусідами невелика Продовжувати читання Галина Петросаняк: «Не розмінюватися на неважливе»