Володимир Яремчук: жодна Зустріч в моєму житті не відбулися випадково


володимир яремчук– Гадаю, читачам “RIA плюс” буде цікаво дізнатися про ясновидця Володимира Яремчука. Нещодавно він фактично повернув з того світу мого тестя. Хоча скептиків вистачає, та я переконаний, що здібності пана Яремчука особливо зацікавить людей, які мають власний бізнес. Вадим Касіаді, м. Тернопіль

Приємним і контактним, попри свою завантаженість, виявився чоловік, про якого розповів читач “RIA плюс”. Зараз Володимир Яремчук проживає у Німеччині, проте відстань не стала перешкодою у налагодженні спілкування.

– Описати те, що ви робите, аби допомогти бізнесменам, – непросто. Можливо, легше навести якийсь типовий приклад?

– Наголошую, те, що я роблю — це не моя особиста заслуга. Я переконаний, що саме Вища Сила наділила мене незвичайним Даром і цим обумовила, що я маю робити впродовж життя. Скажімо, нещодавно з Бельгії звернулися до мене з приводу доцільності будівництва фабрики із обробки шкіри в Австралії. Аналіз ринку, проведений маркетинговою компанією, показав, що розгорнути виробництво в Австралії – рентабельно. Я ж відрадив людей це робити. Подальший розвиток подій підтвердив мою правоту. Врешті підприємці зберегли близько 22 млн євро. Ця сума – достатньо вагомі гроші, щоб їх втрачати, навіть при сприятливих прогнозах маркетологів.

– За порадою до вас звертаються різні люди. Скільки у процентному відношенні просять розв’язати проблеми саме в бізнесі?

– Близько 85% клієнтів шукають вирішення проблем, пов’язаних із бізнесом. В усьому світі ця сфера є доволі ризикованою, тож людям потрібні поради.

– Серед підприємців, які до вас звертаються, більше представників великого бізнесу чи малого? Чи, скажімо, переважають ті, хто займається торговими операціями або виробництвом? Читати далі

Advertisements

ФЕНОМЕН ЦІЛИТЕЛЬСТВА В УКРАЇНІ


with-god-all-things-are-possible_webО. Карагодіна (НаУКМА, Київ)
ФЕНОМЕН ЦІЛИТЕЛЬСТВА
В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ 90-х РОКІВ:
ДЕЯКІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ
ТА ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Глобальні політичні та економічні проце-
си, що відбуваються в країнах колишнього СРСР протягом останнього деся-
тиріччя, спричинили значні зміни у сфері суспільного життя, які спостеріга-
ються як на рівні індивідуальної, так і суспільної свідомості. Унікальність
явищ духовного життя суспільства в останні роки обумовлена не тільки на-
слідками руйнування тоталітарного режиму, порушенням домінуючої комуніс-
тичної ідеології, а, можливо, й ситуацією суспільної нестабільності, яка є
характерною для періоду “на межі століть”. Змінам масової свідомості в нашій
країні на початку 90-х років притаманні підвищення рівня тривоги, знижен-
ня рівня психологічного комфорту та індексу життєвої задоволеності (Голо-
ваха Є.І., Паніна Н.В., 1994), зростання містичних настроїв і значне поши-
рення паранаукової міфотворчості (Щедрін А.Т., 1991), пожвавлення інтере-
су до традиційних релігій, виникнення багатьох нових релігійних течій і сект
(Филипович Л.О., 1994). Підвищення агресивності призводить до збільшення
кількості осіб з соціопатіями (девіантною та криміногенною поведінкою), що,
на думку Є.І.Головахи і Н.В.Паніної, є відображенням таких суспільних про-
цесів, які руйнують саме об’єкт адаптації — суспільні норми і вимоги, внаслі-
док чого люди втрачають звичайні орієнтири свідомості та мотиви поведінки.
Знеціненню моральних регуляторів поведінки сприяє також бурхливий Феномен цілительства в Україні Читати далі

” А для нас вона і хліб, і сіль, і пам’ять, і джерело життя”


skrypkaУкраїнська пісня у світовому просторі

В.П.Коротя-Ковальська

До української пісні протягом багатьох століть серед народів світу завжди проявлявся великий інтерес. Так, перші записи українських пісень з’явилися ще в XVI ст. у східній Словаччині у граматці чеського вченого Яна Богослова. В період XVII – XVIII ст. і до наших днів спостерігається великий вплив української культури на російську і навпаки. Протягом XVIII ст. не один чужинець описує події нашої історії: німець Гендель видав “Історію українських козаків”, німецький письменник Гердер (1744 – 1803) обґрунтовуючи наукове значення і місце народної творчості в історії та культурі народів світу, висловив своє захоплення талановитістю українського народу в царині поезії і музики. Цей визначний діяч світової культури був впевнений, що, рано чи пізно, творчість України та її народ посядуть почесне місце у колі народів світу.

До українських мелодій звертаються відомі німецькі композитори, зокрема Йоган Бах (1665 – 1750). Українські пісенні елементи загалом виділено у більш як десяти його творах, зокрема, в одній із дванадцяти малих прелюдій Бах опрацював мелодію народної, популярної в Європі, пісні “Та не жур мене, моя мати”.

Одним із найцікавіших моментів у історії взаємин із німецькою професійною музикою було звернення композитора Людвіга Ван Бетховена до джерел української пісні у першій половині XIX с. З творчістю Бетховена навіки ввійшли в європейську музичну культуру і стали надбанням усього людства такі лісні, як “Ой на дворі метелиця”, “Од Києва до Лубен”, “Одна гора високая”, “Їхав козак за Дунай”. Пишучи свою оперу “Викрадення із Сералю”, великий французький композитор А.Моцарт скористався українськими пісенними мелодіями, а також увів їх у дванадцяту фортепіанну сонату.

З іншого боку, відомо також, що у Київській академії, заснованій Петром Могилою, студентський хор та оркестр виконували твори таких відомих італійських композиторів, як Палєстріна {XVI ст.) та Скарлатті (кінець XVII ст.), у маєтку останнього гетьмана Кирила Розумовського ставились італійські опери, виконувалися симфонії німецьких композиторів Читати далі

Наявність медичної страховки в Німеччині настільки ж важлива, як і наявність візи у вашому паспорті


амбулансУ Німеччині інститут страхування в дійсності працює на відміну від України, де страховий поліс відіграє роль чисто номінальну й одержати якісну медичну допомогу без додаткових фінансових уливань із його допомогою дуже важко.

У Німеччині ж, навпроти, страховка покриває більшу частину можливих витрат, принаймні, не доводиться самому платити за обстеження, купувати шприци й бинти, а часом і ліки (що досить часто зустрічається в українських стаціонарах). Тут можна ходити до зубного лікаря без побоювання, що вся зарплата піде на лікування зубів. Однак, хоча страхова компанія й несе основну частину витрат, дещо іноді  треба оплачувати самому.

Обов`язковим є внесок, який треба робити щокварталу. Це так званий “Praxisgebuhr”. Він становить усього 10 євро, і заплатити його можна в будь-якій клініці (Praxis). А якщо ви захочете піти в іншу клініку, просто покажете квитанцію про сплату цього внеску і вас лікуватимуть далі.

Важливе зауваження: оскільки в стоматологів власна асоціація, то необхідно платити окремий щоквартальний внесок в 10 євро. Картина складається райдужна, але є одне ‘але’ – страховка коштує грошей, втім, як і все в нашому світі. На страхування щомісяця йде певний відсоток від вашої зарплати. Він небагато коливається залежно від страхової компанії (Krankenkasse), але приблизно однаковий – у районі 12-14%. Хоча й існує закон, відповідно до якого абсолютно всі страхові компанії зобов`язані надавати практично однакові послуги. На практиці все дуже відрізняється, так що не варто кидатися на дуже дешеві пропозиції, щоб уникнути можливих непорозумінь і розчарувань. Дуже якісний сервіс надає Technische Krankenkasse, до речі, наскільки я пам`ятаю, тільки в них на сайті є інформація англійською мовою, де можна навіть оформити заявку на видачу поліса. Інформацію з основних страховиків і їхніх тарифів можна знайти на сайті http://www.krankenkasseninfo.de/ (на жаль, тільки німецькою мовою).

І ще один приємний момент – страховка поширюється також на дружину (дружина) і дітей застрахованої особи, якщо вони не мають доходу або ж якщо їхній дохід незначний. Для одержання страхового поліса треба при влаштуванні на вказати, у яку Krankenkasse ви хочете вступити. Якщо ви ще вчитеся, то страховка, звичайно, теж необхідна. Найбільш якісним і прийнятним рішенням, за словами знайомих студентів,  є AOK (близько 50 євро на місяць, спеціальна студентська сторінка на порталі AOK). Читати далі

Медичне страхування у Німеччині


helicopterУ Німеччині діє бюджетно-страхова (бісмарковська концепція), що фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, трудящих громадян і субсидій держави (системи соціального страхування). Медичні послуги оплачуються за рахунок внесків в фонд охорони здоров’я. Найпростішим є внесок, що вноситься наймачем і працівником. Внески залежать від платоспроможності, а доступ до послуг залежить від потреби. Медичний фонд (або фонди), як правило, незалежний від держави, але діє в рамках законодавства. При соціальному страхуванні гарантується право на точно обумовлені види послуг і встановлюються такі частки внесків і на такому рівні, які дають гарантію використання такого права. Фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині (78%).

Більше 100 років в Німеччині удосконалюється система соціального страхування, що включає в себе і обов’язкове медичне страхування. Німецька система вплинула великим чином на розвиток обов’язкового соціального страхування в розвинених країнах. Передусім це відноситься до страхування на випадок хвороби. У Німеччині такий вигляд страхування існує з 1883 р., страхування від нещасних випадків – з 1884 р., пенсійне страхування, включаючи інвалідність з 1889 р. Цікавий досвід реформування системи соціального страхування в Східній Німеччині. З 1991 р. лікарняні каси східних земель почали свою діяльність відповідно до соціального законодавства ФРН і в Договорі про об’єднання двох Германії був визначений єдиний страховий внесок 12,8% від прибутку застрахованих. Але потім лікарняним касам було надане право самостійно встановлювати розмір страхового внеску.
Система соціального страхування Східної Німеччини, як і інших соціалістичних країн, що являла собою державну монополію, швидко трансформувалася в соціальне страхування, яке базується на принципах соціально орієнтованої ринкової економіки [Юркін Г., 2000].
Система медичного страхування Німеччини вирішує свої завдання досить автономно і незалежно від державного бюджету. Фінансування охорони здоров’я забезпечується на 60% внесками у фонди медичного страхування, на 10% – коштами приватного страхування, на 15% – державними коштами за рахунок оподаткування і на 15% – особистими коштами громадян.

У системі медичного страхування, що фінансується солідарно, величина внесків відповідає мірі спроможності застрахованих (розміру їх прибутків), а послуги надаються відповідно до стану здоров’я незалежно від розмірів особистих внесків кожної людини. Така методика визначення розміру внесків забезпечує солідарне вирівнювання, в якому здорові несуть витрати за хворих, молоді – за старих, самотні – за сім’ї, а добре забезпечені – за незаможних. Читати далі

З онкологом О.О.НАУМЦЕМ про рак шлунку


Раїса ЖИТИНСЬКАrak1

Рак шлунку є однією з найпоширеніших форм злоякісних новоутворень у світі. Регіони з високими показниками захворюваності населення розташовані практично на всіх континентах. На жаль, це захворювання продовжує займати одне з перших місць у більшості країн світу. В Україні за останнє десятиріччя рак шлунка в структурі онкозахворювань перемістився з першого на друге місце у чоловіків і на третє місце — у жінок. Чоловіки хворіють майже у два рази частіше, ніж жінки.
Ми зустрілися з районним онкологом О.О.НАУМЦЕМ, щоб дізнатися більше про цю хворобу.

— Олександре Олександровичу, які основні фактори виникнення раку?
— Для виникнення раку є дуже багато причин. Що таке рак? Це реакція нашої рідної клітини на хронічне ушкодження. Це її боротьба за виживання. Але за рахунок інших клітин. Вона починає працювати за іншою програмою, уже не підпорядковується впливові організму і це призводить до його знищення. На виникнення цього процесу впливають хімічні продукти, зокрема, канцерогени і біологічні процеси. Також на виникнення раку можуть впливати віруси.
Рак шлунка, як і інші захворювання, розвивається за певними закономірностями. Єдиної причини, що викликає це захворювання, не встановлено. Велике значення має ряд чинників, насамперед, характер харчування. Відомі канцерогени (поліциклічні вуглеводи, нітросполуки) утворюються або потрапляють до їжі при консервації продуктів солінням або коптінням, при термічній обробці жирів, при обробці високою температурою під тиском. Сприяє захворюваності спадкова схильність, спосіб життя і екологія довкілля, зловживання алкоголем. Найбільш часто уражаються люди старше 40-45 років, хоча нерідко рак шлунка виникає в осіб віком 30-35 років і навіть у більш молодих.
— Як протікає розвиток захворювання?
— Клінічні симптоми рака шлунка на початкових стадіях захворювання невизначені. Не лише хворі, але й лікарі нерідко розцінюють їх як прояв гастриту. Читати далі

Життя, що пробилося крізь жорстокість


Ольга Самборська, 19.04. 2009
19 квітня 2009 року в місті Равенсбрюк (Німеччина) відбувся мітинг вшанування пам’яті жінок  і дітей, що по-звірячому були замордовані у концтаборі для асоціальних і жінок зі східної Європи. Тут жінки з України, Росії, Белорусії, Польщі, Чехії, Словаччини, Франції, Східної Німеччини та інших країн примусово працювали на текстильну індустрію нациської Німеччини. Виконавцем замовлень на фронт була фірма Сіменс (Siemens).  Концтабір діяв неподалік Равенсбрюку. Від жителів міста його розділяло озеро.
ozero-bilja-ravensbrukuОзеро називають Шведтзее (Schwedtsee). Воно відзеркалює у прозорій воді шпилі місцевої церкви, будинки, де зараз живе післявоєнне покоління.
Між містом і табором – пустка у відстань озера. За словами свідків, ця пустка була не лише фізичною. Так це було за часів війни, так залишилось і сьогодні. Елізабет Кунеш (Elisabeth Kunesch), колишня в’язень концтабору, розповіла про будівництво на озері Шведтзе  туристичної гавані для електричних човнів та інших розваг. Їй важко уявити, що на місті мук і катувань буде розважальна програма для місцевих. Колишні в’язні Равенсбрюку виступають за те, щоб озеро залишалось недоторканим без розважальних заходів.
А поки  душі спалених в концтабірному крематорії, чий попіл було розсипано над озерною гладиною, очистили його до неземної прозорості і чистоти. Але чи до душевної прозорості і чистоти тих, хто залишився жити?
А може це сльози тих, що скапують і досі від відчаю і безсилля, несправедливості і зневаги до життя, скапують і досі до озера, не даючи йому помутніти?
Табір в Равенсбрюці було організовано спеціально для жінок, щоб показати “назовні”, що до них ставляться по-особливому як до жінок на відміну від загальних таборів з чоловіками-працівниками. Насправді це був лиш дешевий трюк. До жінок ставились так само, як і до в’язнів інших таборів, а подекуди навіть гірше.
Тільки каміння на березі озера німотою своєю підтвердить те, що занімило сказати свого часу гестапівцям і користувачам праці  найманих жінок -примусових робітниць з Східної Європи. А кришталево-чиста озерна вода підтвердить, що своїми безневинними душами, що насильно були розлучені з тілом, спаленим до праху і змішаним з озерним мулом, вони навічно очистили це місте від зла. Вони заплатили занадто високу ціну, щоб блюзнірство розчинене на користі, мало шанси на існування.
chysta-voda-ravensbrukuЯкби не багатометровий пам’ятник знесиленим жінкам над озером серед мальовничих  берегів, які направила свій на віки застиглий погляд до міста Равенсбрюк,
monument-in-ravensbruck
то мало хто міг би уявити це місце катівнею. Контраст між гармонією природи і затаєною скорботою примушує відчувати потребу реваншу над смертю, злом, малодушністю, що віддалені від нас в віковому просторі всього лиш у 70 років. А може це так здається, що лиш віддалені? Ці жінки закам’яніли в камені, щоб дивитись нам у вічі сьогодні і ставити одне і теж питання: чи подолане зло?
pamjatnyk-v-ravensbrucіВ  64 річницю звільнення табору від фашистів-експерементаторів над людськими долями сюди приїхали колишні в’язні концтабору, близькі і рідні замордованих, офіційні особи від міста Берлін-Брандербург, представники дипломатичних установ, щоб віддати шану і покласти квіти до пам’ятника жертвам.
gosti-ravensbruku
Нажаль, організатори днів звільнення Mahn- und Gedenkstätte Ravensbrück виявилися не досить чутливими до національних календарних святкувань потенційних учасників події, які цього року співпадали з святкування Пасхи віруючими східного християнського обряду. Минулого року подібна ситуація спіткала єврейських учасників, коли на дні звільненя Равенсбрюку припали єврейські релігійні свята. Єврейської делегації присутньої в 2008 році не було. В цьому році ситуація повторилася з українцями. Багато українських жінок і тих, хто кожного року бере участь у почестях, приїхати не змогли. З українських жінок, хто пережив Равенсбрюк, була присутньою лише Марія Іллінічна Фролова, 86-літня голова українського комітету жінок-в’язнів Равенсбрюку.marija-frolova
Марія Іллінічна проживає  в місті Сімферополі в Україні. Повна енергії, вона проводить величезку виховну роботу з молодим поколінням Криму, доносячи правду про трагедію війни, примусову працю на території Німеччини.
Від офіційних організацій на мітингу були присутні представники посольства України в Німеччині і Обєднання Українських Жінок в Німеччині (ОУЖН). Завдяки цьому червоно-біло-зелена палетта квітів біля пам’ятника над озером розчинилась жовто-блакитними кольорами.вінок від ОУЖН
vinok-vid-posolstva-ukrajiny-v-berlini
Невідомо, чи існує міра сповна віддати шану тим, хто потрапив в скрежалі історії, кого вона зім’яла, знищила, так і залишивши своє панівне зверхнє -“історія”. Історія тоді, історія тепер. Важко знайти ту межу, де історія міняється і чи міняється взагалі. Якщо ж відбувається останнє, то ми є перманентними жертвами цієї священної історії, носителі її предписів і вказівок. Так мені думалось, коли я тримала вінок памяті жінкам-українкам від жінок-українок Німеччини. А змусила мене до цього сама ситуація. Покладати квіти виявилось нікому, тобто бодай якої позначки “Україна” я не знайшла. В той час коли колона делегацій з квітами рушила до стіни з надписами країн, звідки походженням були в’язні концтабору Равенсбрюк, я вирушила в нікуди. Логічно згідно вказівкам пані Історії треба було покласти квіти до Совєтуніон. Туди поклали вінок бєлоруси.
Непевність буття України між двома колоніальними системами ніби викреслює ії з історії як таку, однак не вкресливши її в жодну іншу історію. На моє звертання до директора музею Ілзи Ешенбах ()
з питанням про долю українського меморіального місця, вона запропонувала повішити меморіальну дошку на стіні з тильного боку огорожі території Равенсбрюку. стіна в Равенсбрюці
Подібний досвід з тотожністним увічненням мали і бєлоруси. Вони вже скористалися наданою можливістю і прибили на вказану стіну відповідну дошку.
меморіальна дошка від Білорусії в РавенсбрюкуПроте меморіальною цю стіну назвати важко, хоча зявилося там кілька інших пам’ятних дошок, зокрема від  Польщі і приватних осіб в пам’ять рідних. Стіна є абсолютно не проглядною і радче глухою. Мати таке місце пам’яті для тих, хто не вписався в стандартну історію, є чи не знущанням над ними. Та чи не вистачить вже тих знущань?
Важко інтерпретувати такий підхід до вирішення проблеми увіковічнення пам’яті жертв концтабору, адже насправді знаки памяті потрібні не померлим, а нам, живим, щоб такими залишатися. Жінки колишнього совєтського простору мають одну на всіх кімнату-музей. Бо це історія. “Так було, нічого змінити не можна,”- ніби повторила вже почуті мною слова директорки музею  навіть доктор Рамуна Сантіс, що займається історією Східної Європи в берлінському університеті. Вона розповіла, що подібну важку дискусію вони мали і з німкеннями Східної Німеччини, яких немало згинуло за стінами концентраційного табору. Тоді це питання так ніяк і не вирішилось.
Німці люблять вживати вислів “errienerung kultur”  і навіть хизуватись, як багато вони в цій поминальній культурі досягли. Спостерігається проте тенденція, що їх культура вшанування не завжди може співпадати з такою інших культур. Налякані дискурсом націонал-шовінізму, виконавці сьогоднішніх історичних проектів в Німеччині переводять свій досвід на інших суб’єктів історичного розвитку, не вдаючись до детатей тієї чи іншої ситуації. Про таке кажуть, хто обпалився раз, то і на воду буде дути. Але не можна мішати праведне з грішним і в кожному запиті на тотожністне вираження вбачати націоналістичний, тобто близький до нациського, зміст. Якщо з’явиться в музейному просторі місце жінкам-українкам, яких було мало не дві третини ув’язнених, то просто буде відновлена історичне справедливість. Україна має і пише свою історію так само, як і інші. І не треба її заганяти в ті чи інші відведені недалекоглядними виконавцями проекти. За цю історію треба стояти руками і ногами. А підтримка прийде нам навіть з того світу від тих, хто на цю історію заслужив.
Я довго дивилася на квіти, які кинули люди в озеро. Червоні голівки гвоздик і троянд попливли з водою. Була ніби звичайна картина квітів на воді. Але на мить я звернула увагу, що насправді квіти не пливли самі по собі, ніби піднесені водою. У воді квіти змінили положення своїх стебельків так, ніби їх хтось з іншого боку, з озерної глибини взяв у руки.
квіти на водіКола на воді, що розходились від квітів, містичо справляли враження, що ніби хтось щойно пішов під воду, а не спочивав там довгі післявоєнні роки.  Озеро живе життями страченних. Воно дало їм ніби тимчасовий притулок на час, поки остання несправедливість не зникне з лиця землі.
Жінки з глибини озера ніби хочуть нам довести свою присутність з нами, свою живучість.
Історія, якою б жорстокою вона була, не може ділити людей на тих, хто був колись в якійсь імперії. Українки, жертви Равенсбрюку, живуть з нами сьогодні, в вільній Україні. Вони спілкуються з нами через озеро Шведщзее. Вони довели мені свою присутність сьогодні. Нам залишається довести свою.