«Валізи вражень»

В Хаті скраю вже писалося про чудовий творчий дует Дарину Аверчеко і Романа Бондарчука, що радували нас своєю присутністю в Берліні в листопаді 2008 року. В матеріалах 

Дарина Авенченко і Роман Бондарчук

Молоді кіношники з України беруть Берлін і Україна між кордонами: міграція, візовий режим і звичайні люди

йшлося про перебування молодих митців з України в Берліні. Хата скраю в рамках віртуального мосту Діаспора-Україна слідкує за подальшим розвитком творчості Дарики і Романа. Внизу матеріал про проект “Худграф”, що мав місце в Києві.

Матеріал взято з http://www.dw-world.de.

Автор: Ольга Веснянка

Редактор: Христина Ніколайчук

Світлини надані Дариною Аверченко

Цілі «Валізи вражень» можна побачити нині в Києві у галереї «Худграф». Це фотоінсталяції молодих українських митців Романа Бондарчука та Дар’ї Аверченко. А почалося все з кіно…

Великі й маленькі валізи із фотоспогадами про прогулянки Тель-Авівом та торги на базарі Старої Яффи, про гей-парад та про пустельні вулиці в шабат. Автори цих фотоінсталяцій – молоді українські кінематографісти Роман Бондарчук та Дар’я Аверченко. Вони потрапили до Ізраїлю для участі в Тель-Авівському кінофестивалі з фільмом «Радуниця», що вже отримав відзнаку відомого в Німеччині фестивалю східноєвропейського кіно «GoEast».

«Це не просто окремий проект, у рамках якого двоє митців здійснили поїздку до Ізраїля і привезли свої враження, – розповіла директор Ґете-Iнституту в Україні Вера Багаліантц. – Він розпочався з кіноконкурсу, організованого двома німецькими установами». Мова йде про конкурс «Всі люди народжуються вільними та рівними», організованого за підтримки Ґете-Iнституту та фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє».

Валізи, наповнені особливим змістом

Тож, після фестивалю Дар’я та Роман подорожували Ізраїлем і повернулися до Києва з валізами вражень.

Літературне угруповання СТАН: міф чи реальність?

10.12.2008 в Берліні побувала Олена Заславська в рамках літературної програми Zwischen Europa und etwas anderem – Poesie aus der Ukraine II. Олена погодилася розповісти читачам Хати скраю про її творчість і літературне угрупування “Стан”, до якого вона належить.
Автор: Олена Заславська

«Коли я вперше потрапив до Луганська та познайомився зі CTAHом, то зрозумів – це острів з унікальною культурою»
Письменник Юрко Покальчук

Це – не сальвія, це – не абсент, це ЛСД – література сучасного Донбасу.
«Сьогодні поети об’єднуються не в творчі спілки, а в літературні банди», – переконаний поет з Атамановкі і отаман нашого поетичного братства Олександр Сігіда. Дехто вважає, що СТАН – духовний рух, але для мене – це угруповання, що об’єднує літературних анархістів і арт-терористів. Так, ми називаємо себе ні літоб’єднанням, ні творчим союзом, а літературним угрупованням. Але ні назва виділяє нас на тлі низки провінційних літ клубів  міста, а активна громадянська позиція і прагнення зробити так, щоб Луганськ був нанесений на літературну карту країни, щоб він перестав бути островом, про який ніхто не знає.
«Року півтора тому це літугруповання з анархістськім революційним розмахом постановила розпустити всі творчі спілки та проголосила культурною столицею України місто Луганськ. Спілки поки ще існують, але Луганськ з тих пір і правда просунувся в культурному просторі – зокрема, СТАНовці не раз займали перші місця на престижних поетичних турнірах », – каже луганський журналіст Олександр Белокобильскій.
Сучпіска Світлана Поваляєва посилала на х … бидло Донбаське, поет Павло Коробчук під час мого виступу на Головному Київському слемє хапався за ніж, а столична журналістка Євгенія Чуприна обіцяла мені розправу еротичних марксистів і куртуазних ман’єристів.