“Это же русская утопия как она есть…”

Щоб найкраще зрозуміти фільм “У суботу”, премьера якого відбулася сьогодні на Берлінале 61, і до продукції якого фінансово причетна Україна, варто спочатку послухати автора фільму, що він хотів сказати. А взагалі, мабуть не варто кожного фільмейкера, який хоче знімати про Чорнобить, підтримувати фінансово.  Україні ніхто не компенсує втрати, пов”язані з Чорнобилем, навіть його винуватці. Тож…

ред.

Кофе и сигареты: Александр Миндадзе

Источник:  Ольга Шакина, OpenSpace.Ru, 24.11.2010

Драматург и режиссер — о своем чернобыльском фильме “В субботу” и о том, что за жизнь приходится платить в твердой валюте.

— Практически все ваши сюжеты — о разного масштаба катастрофах: поезд останавливается, самолет падает, семья распадается. Очевидно, в какой-то момент вы должны были написать — и снять — кино о главной катастрофе в СССР.

— Давно хотелось сделать фильм-метафору по поводу чернобыльских событий — не исследование “под документ”, не блокбастер, не картину о том, кто какую кнопку не так нажал — это до сих пор покрыто тьмой. Более всего меня интересовало, как человек от катастрофы не убегает, но наоборот: не может сдвинуться

“в основному конкурсі Берлінале бере участь стрічка Олександра МІНДАДЗЕ «В суботу»

http://www.unian.net

На Європейському кіноринку відкрився український стенд

На Європейському кіноринку в рамках 61-го Берлінського кінофестивалю вже вчетверте відкрився український стенд.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», кіноринок відкрився 10 лютого.

Український стенд працюватиме завдяки Українській кінофундації, також цю ініціативу підтримав Держкомітет з питань кінематографії, внесок якого, за попередніми підрахунками, становитиме близько 200 тис. грн.

Український стенд працюватиме до 20 лютого. Цього року європейським кінопрофесіоналам і глядачам буде представлено

“ця тема безпомилкова”

ця іфнормація вже є архівною, та все ж актуальною стосовно тематики. Поки українці в Берліні порпаються в архівах совєтської кінематографії і підсувають її німцям, останні самі актуалізують українську тематику в Берліні.

ред.

18.02.2010 13:55:38

20 і 21 лютого на 60-му кінофестивалі “Берлінале” впродовж восьми годин показували серіал про емігрантів з пострадянських країн “Перед обличчям злочину”.

“Берлінський кінофестиваль продемонстрував уміння німців пожвавити дозвілля і бюджет міста в найнекомфортніший для розваг час.”

Берлінале-2010: ложка дьогтю

http://www.dt.ua

Автор: Ольга КЛІНГЕНБЕРГ (Берлін)

Ювілейний Берлінський кінофестиваль пройшов під здивованим поглядом професійного глядача… І завершився законним вибором кращого з гіршого. Настільки слабку програму на престижному кінофестивалі, напевно, важко було й уявити. Але, як мовиться, трапляється й таке. Точкова присутність України в Берліні з короткометражним фільмом Мирослава Слабошпицького «Глухота» обмежилася лише участю. Конкурентоспроможна робота у, мабуть, найцікавішій програмі фестивалю залишилася без нагород. Але після спірного «Діагнозу», з яким у 2009-му Слабошпицький входив у фестивальні води, можна порадіти з приводу прогресу режисера та якості короткометражки з найбільш некінематографічної країни.

Що занадто, то не здраво.

Що занадто, то не здраво. Так кажуть, коли радять не пити багато горілки. А що казати, коли занадто багато горілчаної реклами? Занадто, це коли нею вже заміняють символіку, підміняють національний оберіг. Як додумались сучасні українки, уквітчані традиційним віночком,  мати спущені на плечі рекламні стрічки від горілчаної фірми “Немірофф”? Такий анфас більше нагадує поминальний вінок з причепленим написом, аніж святкове вбрання українки. Якби горілці такий вінок зробили з поминками, не мали би нічого проти. Люди добрі, що занадто, то не здраво!

ред.

Фото зі сторінки http://www.mfa.gov.ua

Слабошпицького “заглушили”, Холоденко – протрубили або хто +1 у списку цікавих діаспорян

Українська блогосфера рапортує:

http://mas9n6ka.hiblogger.net: Найяскравішою подією цьогорічного позаконкурсного показу “Берлінале” стала картина “З дітьми все в порядку” американської режисерки – ололо! – Лізи Холоденко (праворуч).

У фільмі знялася сама Джуліана Мур. Фабула – всиновлені лесбо-родиною діти вирушають на пошуки біологічних батьків. У аську мене вже задовбали, що це буде найцікавіший психологічний фільм року. Ну, х.з.