Молоді українці-берлінці презентували українську діаспору на Карнавалі Культур в Берліні (31.05.2009).

Українці в серці Мультикульті

31.05.2009 вперше в історії Карнавалу культур, що відображає культурний спекр мультинаціонального Берліна, в ньому взяли участь представники молодої діспори українців Берліна. У вишиванках і в бадьорому танці “гречаників” вони запалювали до українського танцю не тільки тих, хто йшов в колоні поруч: іспанців, бангладешців, але й спостерігачів з вулиць. Українська танцювальна група “Берліники” з  ініціативи Ukraine Kompetenz Zentrum (www.ukz-berlin.de)  та інформаційної і організаціайної підтримки  інтернет-порталу для українців Берліна “Хата скраю” і гідно представили українську меншину в Берліні. До сих пір українські мешканці Берліна не виходили на берлінську мультикультурну сцену. Ідея участі українців в карнавалі культур належить Ользі Самборській, журналістці з Берліна.

Карнавал культур, що зародився з ініціативи радіо Мульті Культі, саме має на меті надати шанс творчим колективам Берліна показати свої здобутки. Берлінське походження колективу є передумовою участі в карнавалі. Український колектив “Берліники” виступив в складі радіо Мультикульт 2.0, що йшла номером 47. Саме в культурному різнобарв’ї можна помітити красу української вишиванки і народного танцю, а єднання світових культур народжується сила, що долає нацизм, фашизм та інші пихатості і “-ізми”. Саме цього потребує суспільтво. Саме це і продемонстрував сьогоднішній Карнавал Культур і українська молодь Берліна! Сьогодні вже зранку німецькі медія повідомили, що вперше в карнавалі культур візьмуть участь українські танцюристи. А на протязі дня вишиванки стали берлінською дійсністю. Короткий відеофільм про цю подію можна переглянути по посиланню http://www.youtube.com.  Фотозвіт (автор фото Ольга Самборська) про те, як це  було, до вашої уваги внизу.

А про те, як ми сприймалися іншими, можна дізнатися з посилання

http://peru.keksmafia.de/archiv.php?eintrag_id=103

Загальний результат танцювальної групи мультикульт2.0:

7 ме місце серед 62 учасників!

ред.

Українців Берліна на карнавалі культур 2009 презентували (справа наліво): Сергій Ємельяненко,Жанна Дальмер,Тетяна Чепурко, Ірина Мозоль, Ольга Смірнова, Василь Рюхтін

Українські танці на вулицях Берліну під час карнавалу культур, 31.05.2009

Танцюристами на час карнавалу стали і українці з Ukraine Kompetenz Zentrum

“Моя хата скраю” – це риса ментальності українського народу?

На це дослідження в інтернеті надихнуло мене питання: чи дійсно вислів “Моя хата скраю” притаманний лиш українцям. На мій подив більшість розмірковувань на цю тему виявилося російською мовою. Цікаво, чому так? Внизу подаю дайджес того, що було найбільш заслуговуючим уваги. ред.

“Моя хата скраю” – нажаль це риса ментальності українського народу, що виробилася історично під час перебування нашої держави під гнітом різних імперій, і її не так легко позбутися. Джерело:http://forum.meta.ua

Притча от Александра Выженко

Как-то один из посетителей сказал Старчику:

— Среди граждан города существует твёрдое убеждение, что ты живёшь по принципу «моя хата с краю».

— Истинная правда, — молвил мудрец. — Я и тебе советую придерживаться этого правила.

— Дурное дело.

— Почему это дурное?

— А кто же тогда будет печься об общественных делах?

— Слушай сюда, деятель! — сказал с улыбкой Старчик. — Эта пословица наших предков — очень мудрая и многозначительная. Говоря: «Моя хата с краю», — человек свидетельствует этим не только фактическое место нахождения своей хаты, но и говорит: «Да, моя хата с краю, но всё же в пределах села. У меня нет ни единого права и желания вмешиваться в личную жизнь моих соседей, но мне вовсе не безразлично то, что происходит в селе. Моя хата с краю, и это значит, что именно мне уготовано судьбой первым встретить и друга, и врага, которые направят свои стопы в нашу деревню».

Джерело: http://pritchi.ru

Знакомое выражение??
А не здесь ли корень всех проблем Украины?
Как вышло, что такое обидное выражение стало девизом целой нации?
Сам такой, не думайте, что вас хочу обидеть.
У меня такая версия.
Жил по берегам Днепра народ, давно дело было. Часть народа расселялась во все стороны света, возможно и до Индии кто дошел (есть общие археологические находки).
Но вот часть народа оставалась, – черноземы, умереный климат – от добра добра не ищут и люди жили оседло на родных наших землях..
Вот только постоянно соседи приходили захватчики, а демократии тогда небыло и поэтому вырезали целые поселения, всех непокорных, кто дань платить не хотел.
И вышло так, что тех, у кого “ХАТА СКРАЮ” – то есть кто опускал голову и покорно платил дань – оставляли вживых , жить в рабстве на благодатной Земле, и жили они, и детей учили своих своим примером – никуда не вмешиваться, права свои не отстаивать, чтобы вживых остаться…
И так много веков..
А как поднялась Украина, когда Хмельницкий первую победу над ляхами одержал?? по всей Украине козацкие дружины подниматься стали.. Но легко было подняться, выйти на майдан тогда, но не легко устоять во времени на Майдане, когда со всех сторон империи…
И каждый раз захватчики приходили и вызезали лидеров, оставляя вживых тех, у кого “хата с краю”..
а они давали покорное, плодовитое потомство.

Зачем написал??
Интересны ваши мысли на тему.
Ведь мы – поколение условно свободных украинцев.
Они не могут нас сейчас физически убить.
Они сейчас скупают и дискредитируют наших лидеров.

Для підприємців та Професіоналів Діаспори

Міжнародний Форум Підприємців та Професіоналів Діаспори

“Українська ділова діаспора – обличчям до України”

Джерело: УСІМ МГОУ “Четверта Хвиля”

Державна політика України щодо залучення своєї діаспори до розбудови малого та середнього бізнесу характеризується як непослідовна та суперечлива. Та не секрет, що залучення еміґрантів до інвестиційної діяльності та розвитку малого i середнього підприємництва в Українi у майбутньому може відіграти важливу роль у розвитку економіки України. З проханням обговорити цю теми на сторінках газети ми звернулись до Миколи Меґеца, Заступника Голови Всеамериканського Громадського Об’єднання “Нова Українська Хвиля” та спеціаліста з питань Міжнародного Менеджементу та Глобальних Стратеґій на кафедрі економіки при Гемлін Університеті у Міннесоті.

Нашим читачам буде цікаво довідатись, як виникла ідея провести Міжнародний Форум Підприємців та Професіоналів Діаспори?

Aктивізація та згуртування ділових людей діаспори є важливим та необхідним кроком на шляху залучення діаспори до інвестиційних проектів України. Якщо подивитись на офіційну Американську статистику,  то лише за період з 1991 до 2005 року з України до США виїхало на постійне місце проживання більше як 150 тисяч людей. Якщо додати сюди ще й тих, хто приїхав в Америку на навчання чи скористався з різних обмінних програм або гостьових запрошень і залишився проживати та працює тут, то ця цифра легко може подвоїтись. Тому ми сміло говоримо про кілька сотень тисяч молодих високо освідчених людей, які сьогодні активно працюють не лише на американську економіку, але й, шляхом масового пересилання в Україну грошей, сприяють активному вливанню іноземного капіталу в розбудову України. Подібна ситуація з нашою молодою діаспорою сьогодні існує в Італії, Іспанії, Португалії та в багатьох інших високо розвинених країнах Заходу. Якщо розглядати це питання під економічним кутом, то за оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України в Україну від емігрантів 4-ої Хвилі щорічно надходить від 2,5 до 3,5 млрд. дол. Тоді як згідно даних Держкомстату України, загальні Прямі Іноземні Інвестиції в Україну в 2008 році склали 6.2 млрд. дол., a інвестиційна частка Американських корпорацій за цей період становить лише 1.4 млрд. дол.  Тож, як видно, поступлення в бюджет України від «заробітчан» 4-ої Хвилі більш ніж вагомі, і з цим явищем слід рахуватись.

З іншого боку, часто можна чути закиди про те, що четверта хвиля еміґрації мало активна в українській громаді і ніде її не видно. Та, якщо подивитись на це питання об’єктивно, то сьогодні новоприбулі не лише стали деригентами церковних хорів, керівниками громадських організацій та менеджерами кредитових спілок і очолюють відділи УККА, але й створили тисячі приватних підприємств, заснували десятки нових часописів, радіо та телевізійних програм в різних частинах Америки і в інших державах світу, куди за останніх 18-20 років роз’їхалась кількамілліона армія наших земляків. Підтвердженням сказаного може бути і факт, з яким, я мав нагоду зустрітись нещодавно, взявши до рук одну з україномовних газет Чикаго, де з її 71-ої сторінки друку, близько 60 сторінок – реклама, як окремих висококваліфікованих спеціалістів, так і активно діючих підприємств заснованих новоприбулими. Але відкритим залишається питання, чи спілкуються ці люди і фірми між собою?

З ШУФРИЧЕМ відмовилися спілкуватися представники прокуратури при Земельному суді Франкфурта-на-Майні

Представники прокуратури при земельному суді Франкфурта-на-Майні відмовилися зустрічатися з народним депутатом, головою тимчасової слідчої комісії ВР з питань розслідування інциденту за участю міністра внутрішніх справ Юрія ЛУЦЕНКА в німецькому аеропорту. Про це повідомляє газета «Коммерсант-Украина» (№88).

Вчора мав розпочатися візит до ФРН Н.ШУФРИЧА (Партія регіонів), проте він не відбувся. Як повідомив газету член тимчасової слідчої комісії, народний депутат Михайло ЧЕЧЕТОВ (Партія регіонів), його проведенню завадили організаційні проблеми.

“Поїздка мала бути максимально продуктивною. Потрібно не просто полетіти подивитися місце, де були бійка і п`янка, пляшку пошукати, а конкретно поговорити із стюардесою, яку ображали, з поліцейськими, які надягали наручники, з суддею – про те, чому таке рішення ухвалювалося… І якщо полетіти туди без узгоджень, то можна затриматися там на місяць”, – заявив виданню М.ЧЕЧЕТОВ.

Тим часом, за інформацією газети, відмова від візиту до ФРН пов`язана з тим, що з Н.ШУФРИЧЕМ відмовилися спілкуватися представники прокуратури при Земельному суді Франкфурта-на-Майні. Вчора у розпорядженні газети опинився лист прокурора КЛАУДЕ на ім`я генерального консула України у Франкфурті-на-Майні Олександра НОВОСЕЛОВА.

“Як я вже повідомляв вас сьогодні вранці у телефонному режимі (лист датований 26 травня), у рамках переговорів, про які ви просили, тимчасовій слідчій комісії не може бути надано якоїсь додаткової інформації щодо вищезазначених подій (інциденту в аеропорту), окрім тієї, яка вже була надіслана до генерального консульства. Виходячи з цього, прошу вашого розуміння щодо того, що я не маю можливості погодитися на цю зустріч”, – йдеться у листі.

Як відомо, Франкфуртська прокуратура передала в українське генконсульство два документи – відмови у порушенні справи і проведенні розслідування стосовно міністра МВД Ю.ЛУЦЕНКА і його сина Олександра.

Як повідомляв УНІАН, 5 травня німецька газета «Більд» повідомила, що Ю.ЛУЦЕНКО із сином 4 травня провели півдня у поліцейській дільниці аеропорту Франкфурта-на-Майні. За даними ЗМІ, їх у стані сильного алкогольного сп`яніння затримали після сварки з поліцейськими.

12 травня Ю.ЛУЦЕНКО заявив, що німецька поліція безпідставно затримала його і сина, оскільки вони були тверезими, але він подає у відставку з посади міністра внутрішніх справ України, щоб не дестабілізувати ситуацію в МВС.

Син міністра вирішив судитися з газетою “Більд”. Він вимагає спростування інформації про нібито перебуванні в аеропорту у складі української делегації в стані алкогольного сп`яніння.

Земельний суд Берліна 22 травня виніс рішення про публічне спростування матеріалів у німецькому виданні http://www.bild.de.

Відповідно до рішення суду, газета «Більд» протягом двох тижнів, у разі неподання апеляції, повинна виконати рішення Земельного суду Берліна і спростувати неправдиву інформацію, поширену відносно сина міністра – Олександра ЛУЦЕНКА.

Відповідно до судового рішення, відповідач повинен опублікувати спростування без вставок і упущень, терміново і без грошового стягнення із заявника, а також без гонорару для інтернет-видання http://www.bild.de

26 травня прес-секретар видавництва Axel Springer AG Тобіас ФРЕЛІХ заявив, що видавництво не має наміру публікувати спростування частини статті у газеті “Більд” (Bild) про інцидент за участю Ю.ЛУЦЕНКА і його сина в аеропорту Франкфурта-на-Майні 4 травня.

Українським колоритом по берлінському мультикультуризму

Шановні шанувальники культурного різнобарв’я і української культури в ньому!

Сьогодні, 29 травня 2009 року в Берліні починається свято культур Карнавал культур (Karneval der Kulturen), що триватиме три дні. Вулиці і майданчики Кройберга (Berlin-Kreuzberg), наймультикультурнішого району міста, прикрасять численні концертні майданчики, стенди з інформацією та виробами різних культур і народів. Більше про це свято та ідею участі українців в ньому можна дізнатись з статті Ольги Самборської Тур для українців Берліна на сторінці блогу для українців Берліна Хата скраю.

На заклик щодо участі українців в колоні інтернет-радіо Мультикульт 2.0 (multicult 2.0) радо відгукнулася танцювальна група українського народного танцю Berlinyky на чолі з її керівником Сергієм Ємельяненко. “Берліники” разом з танцюристами інших культур презентуватимуть Україну в ході карнавалу культур, що йтиме колоною від Hermannplatz до Yorkstrasse. Біля метро Südstern знаходитиметься жюрі карнавалу, де відбудеться презентація виступу Берліників в складі групи Мультикульт. Одночасно в колоні мультикультурників йтиме група українців в національних костюмах у складі мультикульт 2.0, що підтримала ідею створення української програми на вебрадіо Мультикульт 2.0. Підтримайте і Ви!

В кого є бажання вдягнути вишиванку чи український стрій і приєднатися до української групи карнавалу, ласкаво просимо! Зголошуйтеся до нас за тел. 01775495465 або приходьте

Ю.Мельничук: “навіть знервовані жінки під час вишивання змінюються в обличчі”

Джерело: http://rukotvory.com.uа

Чи не найвідомішим знавцем вишивальної справи в Україні вважають Юрія Мельничука, співпрацівника музею Івана Гончара у Києві. Він з 1996 року навчає представниць протилежної статі правильно вишивати, веде в музеї тематичну студію. Потяг до жіночого рукоділля чоловік перейняв у спадок від мами та бабусь, глибше це мистецтво опановував сам, а втім, майстер наголошує, що знання про це народне мистецтво з ним від народження.

Юрій Мельничук, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України:
— Я закінчив педагогічний, пропрацював 10 років в інституті географії і врешті-решт Господь вивів мене на цю стежку в музей, що для моїх колег в інституті чи однокурсників повна дивина, як чоловік займається такими речами… А почалося воно напевне давно, з тих коренів, які передаються по родовій лінії. Тобто моя баба вишивала, мамина мама, і батькова мама, і моя мама дуже багато вишивала і вишиває по цей день, їй вже 78 років. А оскільки ми в мами два сини, я старший і, як кажуть, перший син завжди йде в материн рід, тобто я вдався в маму і так воно дійсно є, що десь те перейняв.

До голки з ниткою та лляної тканини тягнуться зараз багато дівчат та жінок. Як-то кажуть, люди поволі повертаються до свого та, на жаль, поки найпопулярнішою технікою вишивання все ж залишається хрестик, який не є традиційно українською технікою  вишиття. Свого часу хрестик привабив рукодільниць своєю простотою — ним легко та швидко добитися потрібного візерунку та й багато хто може похвалитися вишиваними хрестиком виробами своїх бабусь.

Юрій Мельничук:
— Понад 200 з гаком швів, які побутували на Україні, врешті-решт замінилися двома – хрестиком і гладдю. Є художня гладь, яка поширена на Сході в Китаї. Вони так шиють шовками цю гладь на два боки з давніх-давен тисячі років, що ми їх в цьому плані не обійдемо, не перейдемо. В нас є гладь двостороння в рушниках Київських, Чернігівських, Полтавських, але це не художня гладь, не китайська.

А хрестик  – це також давній шов, який характерний для Азії. Він був потім поширений в Єгипті, далі в Європу потрапив і з Європи прийшов до нас. Містечкова культура, на відміну від селянської, раніше почала вживати хрестик. Всі ці натуралістичні візерунки, які вишиті хрестиком, поширилися з 1850-х років в імперії, куди входила Україна. Їх назвали брокарівськими на честь фірми «Брокар і компанія», яка випускала мило, парфуми, косметику, туалетні води, пудри та інше. З одного боку журналів, які поширювалися, була реклама цих товарів, а з іншого – візерунки для вишивання хрестиком. І таким чином багато таких збірників випускалося. Зрозуміло, що це в першу чергу в містах у панських садибах було поширене, а потім вже перейшло і в селянську культуру.