З Н. Зарудною розмовляв Роман Гончаренко

«Сподіваємося, що зможемо скористатися цим»

http://www.dw-world.de

Наталія Зарудна.

Посол України в Німеччині Наталія Зарудна про очікування Києва від нового уряду в Берліні, підсумки свого першого року на цій посаді, трикутник «Німеччина-Україна-Росія» та справу Дем’янюка.

DEUTSCHE WELLE: Пані посол, ми з вами розмовляємо на другий день після парламентських виборів у Німеччині. Уже ясно, що в Берліні відбудеться зміна влади – замість «великої коаліції» буде уряд консерваторів і лібералів. Чого очікує Україна від нового уряду ФРН?

Н. Зарудна: Того ж самого, чого очікуємо від кожного з урядів Німеччини – підтримки і співпраці. Ми дуже задоволені тим, що серед німецьких партій дедалі активніше усвідомлюється необхідність підтримки європейської перспективи України. Вільна демократична партія, яку очолює Ґідо Вестервеллє, можливо, пішла далі, ніж будь-яка інша партія, виступивши за надання Україні європейської перспективи і вступ до ЄС.

Ви очікуєте конкретних кроків у цьому напрямку?

Я думаю, що це залежатиме і від позиції України, як ми будемо це робити, але буде правильно, якщо ми скажемо, що налаштованість німецьких і консерваторів, і лібералів є для нас принципово важливою, і ми сподіваємося, що зможемо скористатися цим.

Ви уже зустрічалися з кимось із представників німецьких лібералів?

Міжнародний літературно-мистецький конкурс для української молоді діаспори та України «Для тебе, Україно!»

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою

НУ «Львівська політехніка»

під егідою Міністерства освіти і науки України

оголошує

Міжнародний літературно-мистецький конкурс

для української молоді діаспори та України

«Для тебе, Україно!»

Молодь – це надія України, незалежно від того, де ця молодь живе: в Україні чи діаспорі. Наша Держава у процесі становлення. Ми прагнемо залучити молодий талант, інтелект і самовіддану працю кожного до державотворчих процесів нашої країни, виплекати любов, повагу і бажання працювати для неї. Україна чекає на українську молодь, позбавлену стереотипів, на творчих, відданих українській справі молодих людей, вихованих у вільному світі. Плекання мрії в кожної дитини, юнака чи юнки про потрібність Україні – запорука нашого державницького утвердження.

І. Тематика конкурсу:

• Що я роблю або що я зможу зробити для України в майбутньому, здобувши певні знання чи омріяний фах? Якою я бачу Україну в майбутньому?

ІІ. Мета конкурсу:

• Виявити ставлення сучасної молоді в Україні та за її межами до процесів, що відбуваються у нашій державі
• Пробудити інтерес до національних джерел: української історії, культури, духовності

Німеччина передала Україні дані про 60 тисяч військовополонених

постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-338656.html

Сьогодні у Києві за участю посла ФРН в Україні Ганса-Юргена ГАЙМЗЬОТА відбулася церемонія передачі українській стороні електронної бази даних на 60 тисяч військовополонених часів Другої світової війни – уродженців України.

Як передає кореспондент УНІАН, також під час церемонії відбулося підписання продовженого протоколу до договору про співробітництво між СБУ і об’єднанням «Саксонські меморіали в пам’ять жертвам політичного терору».

Українська сторона отримала інформацію, яка буде передана на звернення громадян, які досі не знають про долю своїх рідних, колишніх радянських військовополонених, що утримувалися у концтаборах на території Німеччини.

Зокрема, передані дані містять інформацію з особових карток, які велися у картотеках таборів для військовополонених під час Другої світової війни.

Ці картки містять персональні дані полоненого, часто з його фотографією, особливі прикмети зовнішності, а також інформацію про те, у якому таборі утримувалася людина чи перебувала в госпіталі, відомості про переміщення до іншого табору.

При створенні цього масиву даних були використані також свідчення, протоколи допитів, трудові книжки, різноманітні довідки, відомості про місце поховання полоненого, якщо воно відоме.

Як зазначив під час церемонії передачі документів голова СБУ В.НАЛИВАЙЧЕНКО, «ці дані наших 60 тисяч людей вертаються в державу… Доля кожної людини – це та мета, заради якої ми маємо працювати».

«Україна хоче в ЄС і НАТО? Ну-ну. Зустрінемося за 50 років»

Джерело: http://ua.glavred.info Німці не забувають про Україну напередодні своїх виборів Анна Іванова, для «Главреда», Берлін,

Під час передвиборної кампанії німці переважно говорять про атомну енергетику, фінансову кризу і виведення військ з Афганістану. Здавалося б, українській темі в цьому переліку місця немає. «Главред» все ж таки поцікавився, як може змінитися політика Берліна щодо Києва після виборів у Бундестаг. Питання зовсім не безпідставне, оскільки голос Німеччини дуже важливий в НАТО і Євросоюзі, куди інтегрується Україна. Під час передвиборної кампанії німці переважно говорять про атомну енергетику, фінансову кризу і виведення військ з Афганістану. Здавалося б, українській темі в цьому переліку місця немає. «Главред» все ж таки поцікавився, як може змінитися політика Берліна щодо Києва після виборів у Бундестаг. Питання зовсім не безпідставне, оскільки голос Німеччини дуже важливий в НАТО і Євросоюзі, куди інтегрується Україна. «Зустрінемося за 50 років» Більшість німецьких експертів не втомлюються підкреслювати: результат виборів у Бундестаг обов’язково позначиться на житті України і матиме наслідки для її майбутнього. Проте ці наслідки, на думку як аналітиків, так і пересічних громадян, навряд чи можна назвати обнадійливими. Мова, насамперед, про прагнення офіційного Києва інтегруватися в ЄС і НАТО. Німеччина має свій погляд на обидва ці питання, і, відверто кажучи, ці погляди не утішливі.

“Тільки працюють вони на закордон”

http://www.bookforum.com.ua

книжки, яких нема

Є речі, котрі я собі не дуже добре уявляю. Наприклад, будова адронного колайдера. Ну, тобто є фото, можна подивитися і довідатися. Але уявляти так само буде не дуже багато чого. От ви, виходячи з фото, можете поклавши руку на серце і не зазираючи до ґуґля сказати, що знаєте нащо той колайдер було побудовано? До таких речей належить і нескінченний потік рукописів у видавництва. Тобто можна собі докумекати, що є видавництва і туди шлють тонни паперу і ґіґабайти тексту в різних форматах. Але що то за тексти і хто їх шле, які знуджені офісні інфузорії, працівники сфери обслуговування, шахтарі-мікрогеографи та пубертатні ґенії??

Часом видавці згадують за ці рукописи, однак відчувається, що це далеко не ті речі, про які їм би хотілося говорити. Коли точної інформації катма, лишається фантазувати і вірити, що фантазії мають хоч якийсь ґрунт під ногами. Мені б хотілося, щоби побічним ефектом від колайдера було відкриття порталів у инші, бажано невойовничі та біологічно безпечні виміри. А рукописи… Було б незле, аби серед них знайшлися речі, яких мені в нашій літературі не вистачає. Тобто, може це вже знайдено і навіть опубліковано, але я про те не знаю. І це вже до теми про відсутність українського книжкового інфопростору.

Хочеться, щоби знайшовся добрий роман на тему нашого заробітчанства. Без шмарклів, патосу і вболівань за долю України. Ну добре, хай вболівання будуть, якось переживу. Але щоб фрази, якими ці вболівання висловлюються не належали Тарасу Шевченку. Просто чесне письмо. Бо Марина Левицька на цій темі сотні тисяч фунтів зашибає, а нам, виходить, зась?

ВІДПУСТКОВЕ місто АЛТОЙТИНҐ

Марічка Галабурда-Чигрин

Джерело: http://marichka2.multiply.com

ALTÖTTING

Довідник містечка, яке знаходиться недалеко німецько-австрійської границі, подає, що від 1654 року до нього з’їжджаються з цілого світу люди на паломництво, на відпусткову прощу, так як їдуть у Францію до Люрду. Кульмінаційний день в Алтойтинґу – це 15 го серпня – день Вознесення Матері Божої. Українці щорічно їдуть в місто “Чорної Мадонни” поклонитися її святості. Чому чорної?

Одні твердять, що статуя почорніла від диму мілійонів свічок, які там через роки палилися. Мені аж двох людей там оповідали, напевно леґенду, що в місті був колись пожар і все в ньому згоріло, лишилася статуя Матері Божої, яка почорніла. Якби там не було, відбудувалося місто, навкруги каплиці виросли нові  більші й менші церкви, і Базиліка, в якій в 1984 році був відслонений пам’ятник-скульптура Папи Івана Павла Другого, праця нашого земляка мистця Леоніда Молодожанина з Канади. Папа Іван Павло Другий відвідав це місто в 1980 році.

Недалеко містечка й рідний дім сьогоднішнього Папи Бенедикта ХVI, який з містечка  Marktl am Inn,  де він народився 16.4.1927 року, а в Aлтойтинґу народився його найстарший брат.

В неділю 27.9.2009 дорога до Алтойтинґу пролягла через теплий вересневий день – стояло бабине літо.