«Валізи вражень»

В Хаті скраю вже писалося про чудовий творчий дует Дарину Аверчеко і Романа Бондарчука, що радували нас своєю присутністю в Берліні в листопаді 2008 року. В матеріалах 

Дарина Авенченко і Роман Бондарчук

Молоді кіношники з України беруть Берлін і Україна між кордонами: міграція, візовий режим і звичайні люди

йшлося про перебування молодих митців з України в Берліні. Хата скраю в рамках віртуального мосту Діаспора-Україна слідкує за подальшим розвитком творчості Дарики і Романа. Внизу матеріал про проект “Худграф”, що мав місце в Києві.

Матеріал взято з http://www.dw-world.de.

Автор: Ольга Веснянка

Редактор: Христина Ніколайчук

Світлини надані Дариною Аверченко

Цілі «Валізи вражень» можна побачити нині в Києві у галереї «Худграф». Це фотоінсталяції молодих українських митців Романа Бондарчука та Дар’ї Аверченко. А почалося все з кіно…

Великі й маленькі валізи із фотоспогадами про прогулянки Тель-Авівом та торги на базарі Старої Яффи, про гей-парад та про пустельні вулиці в шабат. Автори цих фотоінсталяцій – молоді українські кінематографісти Роман Бондарчук та Дар’я Аверченко. Вони потрапили до Ізраїлю для участі в Тель-Авівському кінофестивалі з фільмом «Радуниця», що вже отримав відзнаку відомого в Німеччині фестивалю східноєвропейського кіно «GoEast».

«Це не просто окремий проект, у рамках якого двоє митців здійснили поїздку до Ізраїля і привезли свої враження, – розповіла директор Ґете-Iнституту в Україні Вера Багаліантц. – Він розпочався з кіноконкурсу, організованого двома німецькими установами». Мова йде про конкурс «Всі люди народжуються вільними та рівними», організованого за підтримки Ґете-Iнституту та фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє».

Валізи, наповнені особливим змістом

Тож, після фестивалю Дар’я та Роман подорожували Ізраїлем і повернулися до Києва з валізами вражень.

Літературне угруповання СТАН: міф чи реальність?

10.12.2008 в Берліні побувала Олена Заславська в рамках літературної програми Zwischen Europa und etwas anderem – Poesie aus der Ukraine II. Олена погодилася розповісти читачам Хати скраю про її творчість і літературне угрупування “Стан”, до якого вона належить.
Автор: Олена Заславська

«Коли я вперше потрапив до Луганська та познайомився зі CTAHом, то зрозумів – це острів з унікальною культурою»
Письменник Юрко Покальчук

Це – не сальвія, це – не абсент, це ЛСД – література сучасного Донбасу.
«Сьогодні поети об’єднуються не в творчі спілки, а в літературні банди», – переконаний поет з Атамановкі і отаман нашого поетичного братства Олександр Сігіда. Дехто вважає, що СТАН – духовний рух, але для мене – це угруповання, що об’єднує літературних анархістів і арт-терористів. Так, ми називаємо себе ні літоб’єднанням, ні творчим союзом, а літературним угрупованням. Але ні назва виділяє нас на тлі низки провінційних літ клубів  міста, а активна громадянська позиція і прагнення зробити так, щоб Луганськ був нанесений на літературну карту країни, щоб він перестав бути островом, про який ніхто не знає.
«Року півтора тому це літугруповання з анархістськім революційним розмахом постановила розпустити всі творчі спілки та проголосила культурною столицею України місто Луганськ. Спілки поки ще існують, але Луганськ з тих пір і правда просунувся в культурному просторі – зокрема, СТАНовці не раз займали перші місця на престижних поетичних турнірах », – каже луганський журналіст Олександр Белокобильскій.
Сучпіска Світлана Поваляєва посилала на х … бидло Донбаське, поет Павло Коробчук під час мого виступу на Головному Київському слемє хапався за ніж, а столична журналістка Євгенія Чуприна обіцяла мені розправу еротичних марксистів і куртуазних ман’єристів. 

Євген Сверстюк: «Коли люди говорять про політику, це означає, що не все гаразд у їхньому житті»

Тетяна Катриченко, «Главред», 26.03.09 // 16:40

Якось Євген Олександрович, дисидент, автор численних книг та статей з літературознавства, психології і релігієзнавства, перекладів з німецької, англійської, російської мов, охарактеризував наш сучасний світ як зазомбований та несміливий.

І йому можна вірити, адже він намагався говорити правду завжди. За те від радянської влади й отримав «похвалу» – сім років таборів і п’ять – заслання. Та навіть після відбуття покарання він не полишив доброї звички не брехати і не мовчати. Лише про політику говорити не хоче.

Євгене Олександровичу, чому ви не хочете відповідати на політичні запитання?

У калюжу глибоко не пірнеш. Про політику найбільше говорять, а то найбездарніша ділянка українського життя. Як громадянин я реагую на неї, але політика сьогодення – політика примітиву. Це не моя тема. Ставити запитання мені такі можна, інша справа, що я можу на них або відповідати, або ні.

То чи не здається вам, що нині українці пішли в політику?

Я думаю, коли люди говорять про політику, це означає, що не все гаразд у їхньому житті. Але у нас постійно говорили про політику. Це навіть висміяли ще Ільф і Петров. Отже, це означає – що болить, про те й говорять. Але такі розмови – показник здоров’я, точніше нездоров’я суспільства.

А який цей стан здоров’я, якщо робити поправку на економічну кризу?

Я думаю, що та криза, яку ми знали від з’їзду до з’їзду за «Совєтів», була страшнішою.

Німці пізнавали українську нонконформістську душу в серці Берліна

Євген Сверстюк в Берліні перед зустріччю в Європацентрі, Берлін, 24.06.2009

24 травня 2009 року українська тематика дійшла до Європейського Інформаційного центру (EUROPÄISCHEN INFORMATIONSZENTRUM BERLIN), що розташований в  центрі Берліна на Потсдамерплатц (Potsdamer Platz) неподалік Брандербургських воріт і в тісному сусідстві з Deutsche Gesellschaft e.v. Німецькі науковці і просто зацікавлені українською історією простистояння совєтському режиму мали чудову нагоду отримати інформацію про український дисиденський рух від свідка часу і носія дисиденської моралі Євгена Сверстюка.

Ініціатором зустрічі виступила ініціативна група молодих українців Берліна з Ukraine Kompetenz Zentrum (www.ukz-berlin.de). Спочатку вони звернулися з пропозицією щодо організації зустрічі з Євгеном Сверстюком до відомого приватного музею Берлінського муру Checkpoint Charlie, власником якого є українка за походженням Олександра Хільдебрандт (Alexandra Hildebrandt). В приміщенні музею розміщена експозиція, присвячена історії українського дисиденства. Доцільність проведення зустрічі з українським дисидентом саме в цьому музеї в рік відзначення 20-ліття падіння Берлінського муру мала на меті привернення уваги до української експозиції і її подальшого збагачення матеріалами .

Відновлення пам’ятної дошки на знак живучости української мови й культури в місті Бад-Емс

Джерело: http://www.ukrainische-orthodoxe-kirche.de

місті Бад-Емс федеральної землі Райнланд-Пфальц 22 червня 2009 р. відбулося урочисте повторне відкриття пам’ятної дошки на будинку “Чотири вежі”, де в 1876 р. російський імператор Олександр II підписав т.зв. “Емський указ” про заходи “спрямовані на подальше системне придушення української мови й культури в цілому”, як зазначається в офіційному повідомленні Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні.

Першу пам’ятну дошку було встановлено Світовим Конґресом Вільних Українців в 1976 році на знак живучости української мови й культури з нагоди трагічної дати 100-річчя підписання цього указу, яку в 2007 році було зруйновано невідомими.

Як повідомляє Генконсульство України у Франкфурті-на-Майні у заході взяли участь Посол України в ФРН Наталія Зарудна, співробітники Генконсульства України у Франкфурті-на-Майні, близько 100 членів української громади практично зі всіх куточків Німеччини, а також представники німецької громадськості.

Зі словами вітання виступили бургомістр округу Бад-Емс Йозеф Остер і бургомістр міста Бад-Емс Оттмар Канц, які підкреслили значення збереження пам’яті про тогочасні події для усвідомлення важливості демократії та тих змін, що відбулися в Європі за останні роки, коли Україна не лише здобула свою незалежність, а й рішуче взяла курс на інтеграцію в Європейський Союз, пише Генконсульство України у Франкфурті-на-Майні.

Міжнародний Європейський Рух в Україні

Міжнародний Європейський Рух (European Movement International) створено у 1948 році. Засновниками Європейського Руху були такі видатні діячі новітньої історії як Конрад Аденауер, Уінстон Черчілль, Гарольд Макміллан, Франсуа Міттеран, Поль-Генрі Спаак, Альберт Коппе, Альт’єро Спінеллі. Європейський Рух зіграв визначну роль у заснуванні Ради Європи та стояв у витоків створення Європейського Союзу. Європейський Рух очолювали такі визначні європейські політичні діячі як Уінстон Черчілль, Поль-Генрі Спаак, Волтер Галльштайн, Жан Рей, Ґастон Торн, Маріо Соарез, Валері Жискар д’Естен та Хосе-Марія Жіль Роблес. Першим найвагомішим досягненням Європейського Руху було створення Ради Європи у травні 1949 року, а також створення “College d’Europe” (Університет Європи) в Брюзі та Європейського Культурного Центру в Женеві. Найважливішим завданням ЄР протягом свого існування була розробка планів та проектів для урядів та створення мобілізаційної мережі у європейських країнах. Сьогодні Європейський Рух об’єднує 41 Національну Раду та 21 асоціацію в країнах Європи, до її складу входять лідери країн-членів ЄС, країн-кандидатів на вступ до ЄС, а також країн, що не є кандидатами. Головний офіс МЄР знаходиться у м. Брюссель, Бельгія. Чинним президентом Європейського Руху є екс-президент Європейського Парламенту Пет Кокс. (Pat Cox) Європейський Рух в Україні (European Movement Ukraine) зареєстрований Міністерством Юстиції України 3 грудня 2003р. як Всеукраїнська громадська організація та є офіційним представництвом та Українською Національною Радою Міжнародного Європейського Руху.