Володимир Павлюк: “Я називаю це прощальним подарунком мого колективу мені»”


tymoschenkoДжерело:

«Телекритика»

12 червня Володимир Павлюк на прохання керівництва написав заяву на звільнення за власним бажанням з посади шеф-редактора інформаційної програми «Репортер» Нового каналу. Інформацію, отриману «Телекритикою» з власних джерел, підтвердив сам пан Павлюк. Сьогодні колективу буде представлено Михайла Шаманова як виконувача обов’язків шеф-редактора «Репортера».

«У нас із керівництвом каналу різне бачення того, що відбулося в нас в ефірі», – пояснив пан Павлюк.

За інформацією ТК, Володимира Павлюка звільнили за демонстрацію неофіційного запису заяви Юлії Тимошенко зі словами «Пропало всьо!», запозиченого з Інтернету, в програмі «Репортер» 8 червня.

«Так. Синхрон вийшов у понеділок. Розмова з керівництвом була довга й нудна. Мене попросили написати заяву і я її написав», – підтвердив Павлюк.

«Володимира Павлюка зрадило відчуття міри», – прокоментувала звільнення шеф-редактора «Репортера» Ольга Балабан, керівник прес-служби Нового. Пані Балабан підтверджує, що приводом для звільнення був синхрон прем’єр-міністра «Пропало всьо!», проте відкидає будь-який політичний тиск на канал. Продовжувати читання Володимир Павлюк: “Я називаю це прощальним подарунком мого колективу мені»”

Іди на… слем


або посилання з пристрастю (ОНОВЛЕНО!)

Джерело: арт-вертеп

Погляд сторонній
Єдиний і неповторний на все й одразу

Харків. Цех театру ім. Шевченка. Перший день Фесту Сучасного Мистецтва «ZEX». Слем-турнір.

Цілковито неформальна туса.

Задушливо.

Тісно.

Галасно.

Журі — досвідчені, визначні, розбірливі у своїх уподобаннях митці. Об’єктивні? Хотілося б вірити. Журналісти — збуджені та з диктофонами, фотографи та оператори — у пошуку вдалих ракурсів. Ведучий — антигуманіст, який постійно використовує суцільний дотеп. Провокатор. Майже збоченець.

Глядачі — вони ж і слухачі, і сприймачі — брутальні, помірно агресивні, вільні у проявах емоцій. Чи то п’яні, чи то під кайфом, чи то просто з невідомих причин у стані афекту (кому як пощастило). Мають можливість жбурляти на сцену все, що жбурляється, але суттєво не зашкоджує, коментувати все, що коментується, показувати все, що варте показу. Дивляться — слухають і сприймають — стоячи, сидячи, лежачи.

Учасники. Різного віку. Різної статі. Читають вірші, але неоднакові і неоднаково: римовані і ритмовані, білі і майже прозу, а подекуди ще й реп-читки. У цих контекстах були помічені: дівочі сентименти, замітки зі студентського буття, хворобливі фантазії на будь-який смак, націоналістичні промови з революційними відтінками і навіть расистськими напівтонами, суїцидальні мотиви, гомосексуалістичні натяки, відверті потяги до самосатисфакції… Все це у різноманітних позах та площинах (знову ж таки стоячи, сидячи і лежачи), варіаціях руху (тупаючи, пританцьовуючи, підстрибуючи) та звукове супроводження (пошепки, волаючи, співаючи і навіть граючи на барабанній установці). Продовжувати читання Іди на… слем

Увага: конкурс слему українською мовою в Берліні (5 хв.)!


До нашої Хати скраю постукали і попрохали передати українським творчим особистостям наступну інформацію:

в рамках

ukrainische lirik

“В четвер 18 червня 2009 року в Берліні в Культурбрауерай (Kulturbrauerei)-Russische Theater відбуватиметься читання Слему словянськими мовами. Для поетичного конкурсу запрошують учасників, що пишуть будь-якими словянськими мовами, від української  до македонської. Очукуються 3 різні тексти, не довші, ніж 5 хвилин кожен.

Учасники мають вільний вхід і один напій безкоштовно. Переможця опублікують в австрійському літературному часописі “Wiener/Berliner ST/A/R”.

Початок: 20 год.

Місце: Kleinen Hof der Kulturbrauerei Berlin

Контакт: ukrainisches-theater@gmx.de

Парафіяльне життя на теренах Вюртембергу (історична довідка)


Під покровом Василя Великого

Sckola_Zufenhausen(Історична довідка про Українську церкву у Вюртембергу)

Як свідчать архівні документи дієцезії Ротенбург-Штутгарт (Rottenburg-Stuttgart), перші згадки про українських греко-католиків на теренах Вюртембергу датуються 1938 роком. Однак, початком регулярного парафіяльного життя слід вважати повоєнний період. У двох таборах для переміщених осіб Ludwigsburg та Stuttgart-Zuffenhausen у 1944 – 1950 роках існували українські душпастирства. Вірні – українці, вивезені на примусові роботи до Німеччини, а також колишні в’язні концентраційних таборів та біженці з Радянщини. Продовжувати читання Парафіяльне життя на теренах Вюртембергу (історична довідка)