Розвиток музичних здібностей засобами українського фольклору

Джерело: http://www.culturalstudies.in.ua

Вийшов у світ навчально-методичний посібник “Розвиток музичних здібностей засобами українського фольклору”, автор – канд. пед. наук Світлана Садовенко (128 стор., Б-ка «Шк. світу»).

ВІД АВТОРА

Немає сумніву, що музика позитивно впливає на роботу мозку, змінює емоційний стан людини, активізує енергетичні процеси організму і направляє їх на його фізичне оздоровлення. Відомо, в давнину за допомогою музики люди лікували нервові та серцево-судинні хвороби.
Більше того, музикою можна навіть змінювати ріст клітин мозку: прискорюючи ріст клітин, які відповідають за людський інтелект, підвищується інтелектуальний розвиток особистості, а підвищуючи активність інших клітин мозку, можна підвищити загальний розумовий розвиток!
Мабуть недаремно заняття з математики в школі Піфагора проходили тільки під музичний супровід. А давньогрецький філософ Платон стверджував, що музика є головним засобом формування відчуттів і сприйняття, від яких залежить рівень пізнання навколишньої дійсності і є чудовим впливом на виховання характеру. Якщо говорити про пізнання життя, формування активного спілкування, емоційного прояву, виховання характеру та цілісного погляду на оточуючий світ, то це особливо важливо для дітей раннього й дошкільного віку. Саме музика, емоційно впливаючи на підсвідомому рівні, допомагає малюкам розібратися з великим колом таких різних і таких дуже важливих для маленьких шукачів питань. Тому необхідність впливу на розвиток дитини з самого народження засобами музики є очевидною.
Мимовільно постає питання: а яка саме музика найкраще допоможе пізнати маленькій людині навколишнє життя і себе в ньому? Відповідь з’являється сама собою і одразу – це ті пісні, які співає мама при заколисуванні немовляти, татусь – при забавляннях з малюком, чукиканні та іграх з ним, бабуся чи дідусь при розповіді онучаті казочки та приспівуванні пісеньки Колобка, Івасика-Телесика чи Лисички-сестрички з цієї казки. Це і є дитячий музичний фольклор, що виконують дорослі для дітей.
Дитячі пісеньки, ігри, пісні-казки, виконувані дорослими для малят, відіграють вирішальну морально-виховну роль у майбутньому житті дитини. Особлива мова дитячого музичного фольклору несе в собі багатий світ почуттів, переживань, настроїв, думок людини, відбиває моральні ідеали, народну мудрість і є духовною пам’яттю культури народу. Нам, дорослим, варто завжди пам’ятати, що раннє й дошкільне дитинство – це той період, коли формується емоційний та розумовий розвиток, мовленнєва та музична інтонаційна лексика дитини.
Проілюстрований навчально-методичний посібник складається з теоретичного обґрунтування українського дитячого музичного фольклору як засобу розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку, його дидактичної подачі та практичного втілення в навчально-виховний процес. У пропонованому виданні автором вперше побудовано навчально-методичний матеріал тільки на основі українського музичного фольклору: колискових, народних забавах, потішках-утішках, піснях-казках, музичних вставках з казок, небилицях, закличках, примовках, звуконаслідуваннях, лічилках, загадках, скоромовках, а також народних святах, обрядах родинно-побутових звичаях та духовних оберегах з відповідним музично-ігровим фольклорним репертуаром.
Хрестоматійну частину складають найпоказовіші, з точки зору автора, зразки українського дитячого музичного фольклору. Також наведено нотні приклади дитячих пісенних та музично-ігрових фольклорних творів, які рідко зустрічаються, або майже відсутні у друкованих джерелах, а отже є цінними з етнопедагогічної точки зору в роботі з дошкільнятами.
Викладене в цьому посібнику розмаїття українського дитячого музичного фольклору, в якому б’ється невичерпне джерело сили, людяності, добра, допоможе фахівцям у створенні музично-фольклорного середовища, яке надасть ще більше можливостей для природного розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку, щоб і надалі зберегти для українців почесне звання самої музичної нації.

ВСТУП

Народна пісня – одна зі складових людського буття. Музика і пісня, як прояв людської душі в кожної людини, залежно від місця її народження і проживання, різні: уродженці степу відрізняються широтою душі, відкритим характером; горяни – темпераментні, але дещо утаємничені; край з помірним кліматом, змішаним ландшафтом, формує спокійних, толерантних, урівноважених людей. Виходить, що кожен край з його кліматом, природою, краєвидами впливає на фізичне і духовне формування всього в ньому сущого.
Українці споконвіку відзначались своїми мистецькими здібностями. “Усім відомо, як багато обдарований самою природою український народ, скільки в ньому тонкого музичного почуття, здібності до співу, естетичного смаку, скільки в ньому любові, закохання в свою рідну пісню, найціннішу, найдорожчу перлину з його культурних багатств”, – писав автор книги з історії української музики, музикознавець М.Грінченко. Емоційна насиченість української традиційної культури, невичерпна енергія, завзяття, високий мистецький рівень, яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу.
“Українці обдаровані з природи великими музикальними здібностями і поетичним талантом, мають у порівнянні з іншими східнослов’янськими народами найбагатшу, найбільш розвинену народну поезію”, – наголошує в своїх дослідженнях О.Семеног.
Етнограф В.Мосидзе також називав українців одним з самих музичних народів, бо йому не довелося зустріти в Україні жодної людини, яка б не знала своїх пісень. І це має свої пояснення.
В минулому у вихованні дітей велику роль відігравала народна педагогіка, в якій на одному з перших місць було прищеплення любові до всього прекрасного. З раннього віку у сім’ях заохочували дітей до співу, музики, танців. Виховання і навчання базувалось на пісенному жанрі дитячого фольклору – утішках, пестушках, забавляннях, колискових, жартівливих піснях, колядках, щедрівках, веснянках, – на якому формувалися естетичні смаки дитини, проходило морально-етичне становлення та розвиток особистості.
Малюкам від самісінького народження для всебічного розвитку замало тільки людської мови. Їм необхідна музика у всіх її проявах. Логічно і структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору передовсім впливає на емоційну сферу дитини. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття дитиною оточуючого світу і самого себе. Приносячи задоволення і радість, спираючись на емоційність, образність, музичність, дитячий музичний фольклор, як самобутнє культурне явище, і в сьогодення дає малюкам змогу розвивати “закладені самою природою” музичні задатки, розкривати творчий потенціал, проявляти відчуття відповідальності за збереження культурної спадщини свого народу.
Справді, український дитячий музичний фольклор є підґрунтям для природного загального музично-естетичного розвитку й становлення музичної культури дошкільнят, комплексного формування й поступового прояву спеціальних музичних здібностей (музичного слуху, ладового чуття, відчуття музичного ритму, музичної пам’яті), відтворення їх у дитячій музичній творчості.

Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору. Спочатку – веселих пісеньок-пестушок та колискових пісень. Згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, загадок, лічилок, небилиць, пісень-казок, дитячих ігор-пісень, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів, що надовго запам’ятовуються, надають малюку різні музичні враження, розвивають музичні здібності.

Розвиток музичних здібностей впливає на формування емоційної та інтелектуальної сфер, естетичних смаків, духовний світ, становлення інтересів та ранній розумовий розвиток дитини.

Як засіб інтелектуального зростання, український дитячий музичний фольклор має дивовижну здібність розвивати творчий підхід та виховувати творчу фантазію малюків. А музично-творчі завдання, які є активним засобом стимулювання музично-творчої діяльності, найбільш повно розкривають творчі можливості дошкільнят, допомагають дітям самореалізуватись у музичній діяльності.

Варто наголосити, що весь дитячий фольклор, по своїй суті, ігровий, тому, коли йдеться про “дитячий музичний фольклор”, майже завжди розуміється “дитячий музично-ігровий (або пісенно-ігровий) фольклор”. А гра для дитини – це її життя.

Спираючись на образність мислення, використовуючи прихильність до творчості, природні музичні задатки та нахили, пісенно-ігровий дитячий фольклор позитивно позначається на роботі мозку малюків. Стимулюючи мистецько-художні здібності, які мають емоційно-рухову природу, проявляються дуже рано і становлять основу психічного розвитку дитини, розвивається музичний потенціал, активізуються енергетичні процеси організму дитини.

Слід пам’ятати і про те, що мораль не дається дитині у спадок, вона виховується. Звісна річ, природні передумови до морального зростання у дітей різні. Тому виховання є загально-творчою основою морально-духовного розвитку, і саме воно задає його суспільну спрямованість. Розвиток особистості, безперечно, має бути вільним, без насильства і примусу, а це може дати українська дитяча народномузична творчість, особливостями якої є простота, природність, прозорість, доступність і музичність мови, що спонукає дітей до творчих дій, активізує ініціативу та емоційну чутність, розвиває музичні здібності в музично-ігровій діяльності.

На початку ХХІ ст. пріоритетними напрямами педагогічної науки і освіти стають розробка теоретичних основ та нових технологій становлення національної навчально-виховної системи. Виокремлюються головні завдання виховання духовного світу людини третього тисячоліття, серед яких: формування національної самосвідомості на засадах культурних традицій українського народу; збереження етнічної пам’яті, яка відтворює досвід поколінь на міфологічному, фольклорному й історичному рівнях; набуття вмінь розкривати перспективи подальшого розвитку рідної культури в сучасних умовах тощо.

Питання дослідження, збереження та популяризації українського фольклору в сучасних умовах набувають особливого значення. Це пов’язано насамперед з могутнім духовно-творчим потенціалом української традиційної культури, яка є головним чинником морально-естетичного самооздоровлення і відродження національної самосвідомості, духовності народу, проявом ментальності, стає підґрунтям розвитку професійного мистецтва.

Актуальність порушеної у навчально-методичному посібнику проблеми, на думку автора, зумовлена необхідністю пошуку нових форм і методів виховного впливу на особистість дитини дошкільного віку, потребою вдосконалення методик музично-естетичного розвитку особистості, що використовуються в сучасних музично-педагогічних практиках, приведення їх у відповідність з завданнями реформування системи освіти в Україні на національній основі.

Є оригінальний метод прийому вступних іспитів, запропонований в одному з японських вищих навчальних закладів: кожен абітурієнт має виявити знання трьохсот народних пісень! Викладач починає співати перший куплет, а вступник – наступний. На глибоке переконання академіка І.Зязюна (про це він висловлювався неодноразово на нарадах, конференціях), якби кожен з українців знав хоча б триста з півмільйону існуючих українських пісень від початку до кінця, тоді б ми знали історію нашого народу, наші звичаї і нашу культуру.

“Україна стане колись новою Грецією; прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля колись прокинеться; тільки з малих племен, якими також були греки, постане велика культурна нація, і її межі простягнуться до Чорного моря, і звідтіля ген у далекий світ”, – так у далекому 1769 році дав оцінку майбутнього України Й.Гердер у праці “Щоденник моєї подорожі”.

Чи не настав час втілити це в життя?”

Більше на http://www.culturalstudies.in.ua

Процес виховання та навчання дітей дошкільного віку, побудований на основі народних традицій, оснований на пісенно-ігровому дитячому фольклорі, водночас позитивно впливає на розвиток емоційних проявів та активного спілкування дітей між собою та з дорослими; формування цілісних поглядів дитини на оточуючий світ і пізнання свого “Я” в ньому; вивчення рідної мови, звичаїв та культури; розвиток музично-творчих здібностей, інтелекту, самосвідомості і духовності; вміння погоджувати свої дії під час спільної музичної діяльності.