Чи варто навчати дітей української мови там, де вона, здавалося б, зовсім не потрібна


Досвід роботи української недільної школи в умовах подвійного іншомовного оточення. Пошуки оптимальних програм викладання українознавчих предметів
Автор: Найденко Людмила
заступник Голови Нижньокамської міської національно-культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» (Республіка Татарстан, Росія)

Українське товариство “Вербиченька” від свого заснування в місті Нижньокамську (на теренах Татарстану, у Російській Федерації) в жовтні 1995 р. вирішилo зосередитися саме на відродженні української мови, культури, розвитку українського руху в Росії. Оскільки в діаспорі українські організації переважно займаються співом, танцями, дефіциту в цьому немає. “Вербиченька” відрізняється саме культурно-просвітницькою роботою…

Досвід роботи української недільної школи в умовах подвійного іншомовного оточення. Продовжувати читання Чи варто навчати дітей української мови там, де вона, здавалося б, зовсім не потрібна

“Зараз Ліна живе у Німеччині із названими батьками”


Юлія БУГАЙ

Джерело: http://www.33channel.vinnitsa.com

На свято зібрались працівники будинку, батьки, колишні вихованці – тепер лікарі, юристи, спортсмени, бізнесмени, прості робітники… Але усі вони пам’ятають турботу та ласку з боку своїх рідних вихователів. Цього дня вони мали нагоду разом подивитись фотографії, відеозаписи, згадати дитячі роки, проведені у «Гніздечку».
– На сьогоднішній день у «Гніздечку» 70 дітей різних національностей, — розповідає директор закладу Михайло Никифорович Басюк. — До нас вони потрапляють так, як усі діти, батьки залишають через важкі умови проживання, через позбавлення батьківських прав, іноді їх відбирають судом, або якщо батьки відбувають покарання. Дуже часто такі діти виявляються з вадами. Однак це не стає на заваді їх всиновлення як українськими, так і іноземними громадянами. Щороку всиновлюється приблизно 8-10.
– Оці малюки — це соціально незахищені люди, адже від них відмовились рідні батьки, – розповідає Валентина Володимирівна Глухенька, вихователь. — Коли вони вийдуть з дитячого будинку, школи-інтернату, то не відчуватимуть, що комусь потрібні, адже у них немає сім’ї, яка б допомагала, піклувалась про них. Щастить тим дітям, яких всиновили, їх виховають, допоможуть здобути освіту, знайти роботу. Тому усі вихователі щиро радіють за тих діток, яких забирають у сім’ї. Продовжувати читання “Зараз Ліна живе у Німеччині із названими батьками”