Культура на конвеєрі

© Володимир Вакуленко-К.

А вже незабаром сонце можна буде спостерігати без будь-яких захисних засобів. Деградована спільнота, яка більше не потребує якісної культури, яка почала жити заради грошей, перетворюється в суцільну чорно-білу масу. Епоха комп’ютерних технологій, ґлямуру і порцелянового кінобізнесу відібрала здатність мислити. Легке стало нецікавим і застарілим, але водночас, так би мовити, “новітнє” перетворилося на щось тягуче і примітивне. Власне мова піде про поезію і все, що її стосується. Порожня поезія, безобразність верлібрів і білих віршів, приблизні або невиразні клаузули римованих. І при цьому недовчені “поети”, які створюють самі для себе фестивалі, переважно самі для себе і пишуть. Ні, це неможливо назвати літературою, та ще й якісною. Більшість “зеленоюних” фестивалів закінчуються масовим колапсом горілчаної ейфорії. Инша нірвана.

“Українкам” присвячується…

віршик мого любимого поета, класика українського гумору, мого земляка з Миколаївщини – Павла Глазового.

КРАСОТУЛЬКИ

У крамницях, у пивницях —

Дуськи, Муськи, Люськи.

Ти до них — по-українськи,

А вони — по-руськи.

Станеш глянеш: мамо рідна,

Господи мій, Боже!

Наяложене, патлате,

На чортяку схоже,

Стан свинячий,

погляд вовчий

І усмішка кінська..

Нащо таким красотулькам

Мова українська?