Вечера на хуторе близ Диканьки


20Земляцтво українське в Берліні можна назвати таким тільки з великим бажанням таке бачити тут. Земля, яка залишилась в минулому, і яка всіх ніби об’єднувала, бул одна: Україна. А коли її залишили і приїхали в Європу, то виявивилось, що складалася вона з острівців. На кожному з них свої закони і поняття. Звідси, з чужини, кожен острівець розрісся до рівня мегаконгломерату, на якому мало не тримається вся планета Земля. Чернівці, Луцьк, Путівль чи Полтава, Заліщики чи Жмеринка – великі острівці, що пробили берлінський асфальт. А через його тріщини повилазили настояні на віках упердження малих сіл і містечок з їх обмеженністю, віддаленністю від основних центрів культури. Йдеться відверто про провінціоналізм. Продовжувати читання Вечера на хуторе близ Диканьки

“Це, на мою думку, чи не найбезпорадніше, що з’являлось в ефірі…” (Отар Довженко)


Велика хвора.

Отар Довженко 30.04.2008

Фільм про Лесю Українку (проект «Великі українці», виробництво «07 продакшн», телеканал «Інтер») розрахований на співчуття пенсіонерів-іпохондриків.

Минулого тижня, насолоджуючись ліричним, глибоким і, сказати б, стильним документальним фільмом про Григорія Сковороду із серії «Великі українці», я подумав: це найкраще, що мені доводилось бачити на телеканалі «Інтер». Після перегляду 29 квітня стрічки про Лесю Українку, «адвокатами» якої були театральний режисер Роман Віктюк та актриса Ада Роговцева,  можу сказати протилежне: це, на мою думку, чи не найбезпорадніше, що з’являлось в ефірі каналу, який дивиться чверть українських телеглядачів. Чомусь видається, що, коли б це був фільм стороннього виробника, група «Інтер» не купила б його навіть для демонстрації вночі на каналі К2. Продовжувати читання “Це, на мою думку, чи не найбезпорадніше, що з’являлось в ефірі…” (Отар Довженко)