Володимир Федорович Конощенко народився у 1934 році на Харківщині в співочій селянській родині. Прадід Володимира Федоровича Андрій Конощенко, сучасник видатних композиторів Миколи Лисенка та Кирила Стеценка, був відомим українським фольклористом. Дитинство Володі випало на лихоліття фашистської окупації та нелегкі повоєнні роки. Але здібний хлопець успішно закінчив Перещепинську середню та музичну школи і став студентом Дніпропертовського музичного училища. А після служби в армії вступив на диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії. Отримавши диплом, молодий диригент спочатку керував Черкаським державним хором, був директором Черкаського обласного будинку народної творчості, директором Черкаського музичного училища.
У 1975 році Володимир Федорович з дружиною педагогом Лілією Григорівною та маленьким сином Тарасиком переїхали до Броварів, які стали рідними для сім’ї Конощенків. Тут і минули дитинство та юність Тараса і найплідніші творчі роки Володимира Федоровича. Конощенко викладав у броварських музичних школах № 1 та 3, керував хором Броварського будинку культури. Потім був директором студії хору імені Г.Верьовки, створив студентський хор сільськогосподарської академії.
17 років Володимир Конощенко керував хором Київської птахофабрики, що здобув звання народного, мав чудовий репертуар. Чимало українських народних пісень звучали в обробці Конощенка. Він написав музику на вірші багатьох українських поетів: Дмитра Луценка, Бориса Олійника, Миколи Томенка, Петра Власюка та інших.
Обдарований композитор випустив дві збірки своїх пісень: «На щастя, на добро» (1995 р.) та «Від серця до серця» (2001 р.) Мелодія пісні «Рідні мої Бровари» на слова Василя Воловика стала позивними броварського радіо.
Життя заслуженого працівника культури, відмінника народної освіти Володимира Федоровича Конощенка обірвалося у самому розквті творчих сил у 2001 році. Іменем видатного диригента, композитора, педагога названа одна з вулиць Броварів.
Син Тарас успадкував від батька українську вроду та музичні здібності. Юний броварчанин після закінчення школи №6 навчався на диригентсько-хоровому факультеті Київського училища імені Р.Глієра. Одночасно був учасником рок-групи «Альтернатива».
Педагог з вокалу Іван Гнатович Поливода першим оцінив вокальну обдарованість свого студента, і випускник училища вступив на вокальне відділення Національної музичної академії (клас педагога Зінаїди Бузини).
Навчаючись у музичній академії, Тарас Конощенко співав у вокально-хоровому ансамблі «Київ», який зайняв перше місце в Україні та здобув путівку на Міжнародний фестиваль хорових колективів у місті Цвіккау (Німеччина). Тут голова журі професор Бляшко, вражений голосом молодого українця, запросив Тараса до аспірантури у Вищій німецькій музичній школі в Мюнхені поза конкурсом серед навчального року. Це була Доля. Останній курс Тарас закінчив заочно, за два роки закінчив аспірантуру. Працював на мюнхенському радіо, в Мюнхенській філармонії. Згодом співав у Мюнхенській опері спочатку як хорист, а потім як соліст.
Тарас Конощенко став лауреатом міжнародних конкурсів молодих оперних співаків у Карлових Варах (Чехословаччина), Барселоні (Іспанія). На фестивалі «Золота пальма» в Літурії (Італія). Стрункий кароокий юнак з України зачарував оксамитовим голосом, здобув звання лауреата та спеціальну премію фестивалю. Та прикро, що соліста Мюнхенської опери Тараса Конощенка вітчизняні меломани знають переважно за класичними аріями і народними піснями. Їх співак свого часу записав на українському радіо. Нечасто в мистецьких передачах звучить його м’який бас, але щоразу після такого концерту слухачі телефонують до редакції і цікавляться: хто він, володар цього чудового голосу?
Тарас Конощенко вже дванадцятий рік живе в Німеччині. Із знайомства з всесвітньо відомим диригентом Зубіном Метою розпочалася нова сторінка у житті молодого виконавця. Йому почали доручати великі ролі: лейтенанта Сунеги в «Кармен» Бізе, графа Сірана в «Піковій дамі» Чайковського та інші. Із 2003 року броварчанин має в Мюнхенській опері гостьовий контракт.
Нині наш земляк буре участь у міжнародних проектах, співпрацюючи з такими знаними митцями як Пласідо Домінго, диригент Джеймс Левайн, Кент Нагано. Влітку 2005 року співаючи в опері «Фауст» Берліоза, гастролював у Тель-Авіві, Хайфі (Ізраїль), Барселоні. Коли звучала опера «Персифаль» Вагнера, яку взагалі рідко ставлять на світових сценах, зали Берліна, Дасау, Баден-Бадена аплодували молодому українцеві. М’який бас широкого діапазону заворожив усіх. Восени в Мюнхенській опері Тарас виконав «Реквієм» Моцарта.
Співаючи в Мюнхенськів опері, Тарас Конощенко опанував французьку, англійську, італійську мови, а німецькою володіє вільно, навіть розмовляє з баварським акцентом. Але жодна з іноземних мов не може замінити рідну. На творчому шляху Конощенко зустрічається з багатьма співвітчизниками, котрі мешкають за межами України і виступають на європейських сценах. Тоді випадає можливість поспілкуватися рідною мовою. Серед тих, хто спеціально приїхав з-за кордону до Києва, щоб 26 грудня 2004 року віддати свій голос за майбутнього українського президента, був і Тарас Конощенко. Тарас мріє повернутися в Україну, та мабуть, зробить це нескоро. Коли гостював у мами та старенької бабусі, записав на українському радіо батькові пісні: «Дідівський заповіт» (слова П.Власюка), «Ти прийди хоч на мить» та «Чарівна ти, чарівна» (слова О.Кириченка), «На коня» (слова М.Невмитого), яка стала шлягером 2002 року.
В позаминулому році обдарований співак поєднав свою долю із співвітчизницею Наталкою, а 2006 рік для молодого подружжя, мабуть, найщасливіший – 9 січня народилася донечка Софія-Вікторія. Може, їй випаде продовжити справу батька й діда – лицарів українського мистецтва.
Тарас Конощенко щодня поспішає на репетиції і вистави Мюнхенської опери, та рідний Києв постійно приходить у сни співака.
Ніна КРИВОРУЧКО
Хата скраю Hata skraju 