“Юлія живе в Німеччині (Мюнхен, Берлін)”

Дмитро Десятерик

Художниця і письменниця Юлія Кісіна народилася, виросла і написала свої перші твори у Києві. На жаль, як часто буває з талановитими земляками, її подальше становлення відбувалося за кордоном. З кінця 1980-х Юлія брала участь у неофіційному літературному житті Москви і Ленінграда, публікувалася в самвидаві — у легендарних нині журналах «Место печати» і «Митин журнал», вчилася на сценарному факультеті ВДІКу і пізніше — в Академії витончених мистецтв у Мюнхені. У стилі Кісіної тих років постмодерністська гра з мовою і формою тексту несподівано і химерно поєднувалася зі змістовною метафізикою. З 1991 року Юлія живе в Німеччині (Мюнхен, Берлін), де стала відома завдяки винайденому нею жанру «перформативної фотографії», низці художніх акцій і публікаціям декількох книг німецькою мовою (зокрема дитячих казок). Була удостоєна стипендії імені Юргена Понто. 2003 року була ініціатором міжнародного фестивалю «Мистецтво і злочин» у театрі «Хеббель» у Берліні.

“про документальні фонди бібліотеки й архіву УВУ широким колам користувачів в Україні та за її межами”

http://www.ufu-muenchen.de/

Унікальна спадщина української еміґрації в архіві УВУ 

Український вільний університет у Мюнхені спільно з Українським науковим інститутом Гарвардського університету працює над реалізацією міжнародного проекту «Феномен етнічної самоідентифікації й виживання в контексті повоєнної Європи: Унікальна культурна спадщина української еміґрації в архіві Українського вільного університету в Мюнхені».

У рамках реалізації цього проекту, який сприяє збереженню унікальної джерельної спадщини українського народу та представленню інформації про документальні фонди бібліотеки й архіву УВУ широким колам користувачів в Україні та за її межами

“Передмістя Мюнхену, у родині померлого активіста УНР, що ще тоді емігрував на Захід.”

http://trigub.do.am/publ/1-1-0-268

Віктор Тригуб, редактор міжнародного козацького журналу «Нова Січ» та «Музеї України», засновник віртуального Музею Гетьмана Мазепи

 

Ми вже звикли до всієї цієї містики. Скарби, загадки, операції спецслужб, дивні експонати, загадкова зброя… Була карколомна історія з двома ймовірними, до того невідомими портретами Мазепи. Один вигулькнув у США, інший у Німеччині. Передмістя Мюнхену, у родині померлого активіста УНР, що ще тоді емігрував на Захід.

Про портрети багато писали. Виникла ціла дискусія… Власник полотна Микола Кайзер, говорить про дві спроби викрадення, шантаж…

Аби убезпечитися від несподіванок, картину упакували і зберігали в спеціальному банківському сейфі.

Уявіть собі здивування пана Миколи, коли днями він відкрив сейф і побачив, що полотно вкрите якимись незрозумілими плямами, потекло і дивна субстанція дає ледве чутний запах квітів.

Запросили співробітників банку. Картину сфотографували, уважно оглянули. Ніяких видимих пошкоджень не було. Акуратно протерли і знову помістили до сейфу.

Версій виникло чимало