Автор: Богдан Жеплинський
Заслужений працівник культури України,
Голова Львівського відділення Національної спілки кобзарів України
Комуністичне – більшовицький режим радянського Союзу проводив невпинну акцію по винищенню представників українського кобзарського мистецтва. Було знищено сотні кобзарів, бандуристів, лірників, які пропагували українське народне мистецтво, виконуючи народні історичні пісні та думи, канти релігійні пісні. Ото ж в час Другої Світової війни багато бандуристів, які жили до більшовицької окупації в Галичині емігрували до Німеччини, Англії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Австралії, де з бандурами в руках ставали представниками кобзарського мистецтва в різних країнах світу. Одним із таких представників кобзарства в Німеччині став і Богдан Шарко. Народився Богдан Шарко ЗО жовтня 1920 в с. Вікторів Галицького повіту ( тепер Івано-Франківська область), де батько його о. Ярослав був парохом. Мати п. Ірина походила з шляхетного роду Дашаників Сас-Кульчицьких, які мали свій родинний герб. Батько мав гарний голос ( тенор), мати грала- на фортепіано. Змалку співав і син Богдан, навчився грати на гітарі. А далі навчаючись у Станіславській гімназії Богдан Шарко освоював гру на фортепіано, а також теорію музики у педагогів Станіславської філії Музичного інституту ім. М.Лисенка. Згодом вже навчався солоспіву у педагогів з Великої України. В 1942 Богдан Шарко вступив на студії лісництва, а наступного року склав іспит. В 1944 Б.Шарко пришов добровольцем до дивізії „Галичина”, а в 1945 опинився в таборі для переміщених осіб на півдні Німеччини. В таборі разом з товаришами створив квартет співаків. А опинившись на волі почав студіювати вокал у Ельзи Цайдлер, камерної співачки з Лейпцигу. Трохи згодом став навчатися в Мюнхенській консерваторії та правничо-економічній студії в Українському вільному університеті у Мюнхені. Баварська столиця відкрила для нього нові можливості. Саме тут Богдан Шарко познайомився з колишнім членом капели бандуристів ім.. Тараса Шевченка Іваном Рябчуненком, в якого навчився грати на бандурі. Придбавши інструмент, почав виступати як соліст-бандурист. Українські митці-емігранти збирались в той час в клубі „ Катакомба”, де збирались представники різних жанрів мистецтва. Тут кожен хто мав обдарування міг принести і показати щось своє, нове.
Розширивши і збагативши свій репертуар новими творами Богдан Шарко почав виступати я соліст-бандурист в усіх поселеннях українців в Західній Німеччині. Він з приємністю згадує як в 1961 в Шварцвальді ( Південно-Західна Німеччина) на міжнародному форумі музикантів він здобув почесну грамоту. Далі були успішні виступи в кількох містах Франції, творчі концерти в Бельгії, Люксембурзі, Голландії, Австрії, Великобританії. Виступав у Римі на відкритті Українського Католицького університету, куди його було запрошено Блаженнійшим Патріархом Йосифом. Доводилось йому виступати і з багатьма закордонними артистами, з якими виконував твори світової класики. Показовим був його спільний концерт з піаністкою Патрицією К’ю, англійкою із Мюнхена. На цьому концерті вони виконували твори Генделя, Шуберта, Коендорфа та інших відомих композиторів . Закінчили першу частину концерту іспанською фантазією „Гренада”. В другій частині концерту звучали виключно твори українських композиторів та українські народні пісні. Є в бандуриста Богдана Шарка записи на платівках „ Пісні при бандурі” та „Українські релігійні пісні”, записані в супроводі бандури і органа. Часто виступав Шарко і як співак, соліст різних хорів. Зокрема виступав в церквах та на різних святкових концертах на нагодах. Чудово звучали у виконанні Шарка кант „Про Почаївську Богоматір”, молитва з опери „ Запорожець за Дунаєм”, Великодній світилен „ Плотію уснув” та інші твори. Працюючи економістом в університетській клініці Б.Шарко не тільки встигав часто виступати як бандурист, але й плідно працювати в різних організаціях, таких як „Український християнський рух”, „Товариство за патріархальний устрій УГКЦ, Братство колишніх вояків дивізії УНА в Німеччині та інших. Упродовж десятиліття він був європейським представником і дописувачем фахового музичного квартальника Вісті” ( Н&ю-Йорк). А праця музичного критика та довголітнього члена управи німецько-українського товариства дозволила йому стати головним упорядником видання „На громадській ниві: з діяльності Центрального представництва української еміграції в Німеччині ( 1968-1987)/’ Широка обізнаність з музичною культурою України і світу , непересічні здібності, зокрема неповторний вокал були вагомим чинником, щоб розвивати не тільки активну концертну діяльність, але й завоювати симпатії багатьох людей Грізного стану та різних професій.
З приходом незалежності України у Б.Шарка з’явилася можливість розширити зв’язки з культурними та громадськими організаціями нашого краю, налагодити добрі стосунки з представниками мистецької еліти в Україні. Зокрема, він підтримує контакти з бандуристкою, кандидатом мистецтвознавства доц. Прикарпатського університету ім.. Василя Стефаника Віолеттою Дутчак, доцентом кафедри музикознавства та фортепіано Дрогобицького Педуніверситету ім.. Івана Франка Уляною Молчко, багатьма бандуристами зі Львова. Ветеран кобзарського мистецтва часто буває в редакції Мюнхенського часопису „Християнський голос”, є своєрідним дорадником часопису, а колись заступав навіть його головного редактора. Кобзарі і бандуристи України гастролюючи в Європі часто відвідують Богдана Шарка, користуються його гостинністю та добрими порадами, бо він став представником українського кобзарського мистецтва в Німеччині.
Хата скраю Hata skraju 