“В Лівані немає організованої української діаспори.”

Так само як і в Німеччині, в “Лівані немає організованої української діаспори.” Є ідея на противагу світовому конгресу організованих українців (СКУ) створити світовий конгрес неорганізованих діаспор українців.

ред.

 

http://www.ukrexport.gov.ua

Українська діаспора в Лівані

В Лівані немає організованої української діаспори.

Перша хвиля міграції українців до Лівану була спричинена революцією та громадянською війною в Росії (1917–1921 рр.) Другий етап розпочався в середині 60-х років минулого століття
й триває до цього часу. Він обумовлений укладенням змішаних шлюбів, переважно громадянок України (раніше СРСР) з ліванцями, які навчалися в нашій державі.

Трудові мігранти в Лівані представлені переважно українськими митцями, спортсменами
й тренерами. В Лівані перебуває також певна кількість громадянок України, які працюють
у закладах розважального характеру. Точну їх кількість встановити складно, оскільки вони, прибуваючи до Лівану, не стають на консульський облік.

“Лише той не матиме рації, хто проголосить «моя хата скраю» найвищою мудрістю земною”

http://www.dt.ua

№ 46 (826) 11 — 17 грудня 2010

---

Нюрнберзький процес

Роздуми про пам’ять Другої світової війни в Європі

Автор: Владислав ГРИНЕВИЧ (доктор політичних наук, кандидат історичних наук)

Пам’ять про травматичні події Другої світової війни не лише не згасає з роками, а, навпаки, стає дедалі конфліктнішою і болючішою. Політика пам’яті та «конкуренція між жертвами» виходить у більшості європейських країн на арену внутрішньої і зовнішньої політики.

І хоч “серед істориків немає єдиної точки зору”,

подаємо внизу електронний збірник О. Д. Бойко “Історія України”, Посібник, Київ, Видавничий центр «Академія», 2002. Історія української еміграції, зокрема її складова в Німеччині, є невід’ємною частиною історії України.

ред.

http://ebk.net.ua

Історія України – галузь історичної науки, що вивчає історію українського народу та Української держави. Як наука, історія України виникла ще в епоху Київської Русі. Першими писемними джерелами з історії України є літописи, які розповідають про Київську Русь, про боротьбу проти шляхетської Польщі, султанської Туреччини. З часом Історія України поповнювалася новими історичними працями. Необхідно зауважити, що ще у XVII ст. викладач Києво-Братської Колегії, видатний церковний діяч, історик Феодосій Сафонович у своєму знаменитому творі “Крайніка” розглядав політичну історію України як процес становлення та розвитку Української держави

Діяльність української діаспори щодо відродження державної незалежності України – “біла пляма” української історіографії.

Юрій Недужко (Київ)
http://www.history.org.ua

ОСВІТНЬО-ВИХОВНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ КРАЇН ЗАХОДУ В КОНТЕКСТІ
БОРОТЬБИ ЗА ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
(середина 40-х – 80-ті роки ХХ ст.)
Наша держава виділяє як пріоритетний напрямок поглиблення
контактів і налагодження тісних взаємовідносин з українською еміграцією.
Про це, зокрема, свідчать прийняття Верховною Радою України 4 березня
2004 року Закону України “Про правовий статус закордонних українців”,
розробка та реалізація Державної програми “Українська діаспора до 2000
року” та Національної програми “Закордонне українство на період до 2005
року”, підготовка наступної Державної програми співпраці із
закордонними українцями на період до 2010.

ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАВНИЦТВА “УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО” У БЕРЛІНІ

http://www.nbuv.gov.ua

ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАВНИЦТВА “УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО” У БЕРЛІНІ
(за матеріалами листів Зенона Кузелі та Олександра Криги у відділі
рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України)
Марія Баран
молодший науковий співробітник відділу рукописів
ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Видавництво “Українське Слово” у Берліні існувало з 1921 до 1926 року.
Одним з організаторів цієї установи і деякий час видавцем одноімен-
ного часопису був полковник Гнат Зеленівський, директором видав-
ництва — інженер Олександр Крига (обидва — колишні ад’ютанти геть-
мана Павла Скоропадського). На час заснування видавництва “Українське
Слово” до складу його редакції входили діячі української культури:

І. Герасимович, Д. Дорошенко, З. Кузеля, В. Леонтович, Б. Лепкий,

Ст. Томашівський (за матеріалами альманаху “Золота Липа”, виданого видав-
ництвом до ювілею Богдана Лепкого). Головним редактором та редак-
тором окремих видань “Українського Слова” був Зенон Кузеля

Слідами ЦПУЕН

Докопатися до суті історії української діаспори в Німеччині – таку чергову журналіську акцію після “Зніми росу” проводить редакція “Хата скраю”. До цього змусила ситуація в діаспорі і навколо неї, коли фактами історії українців часто зловживають для власного піару ті чи інші індивідууми, cпекулюючи абревіатурами. Першим каменем спотикання виявилася славнозвісне  “Центральне Представництво Української Еміґрації в Німеччині”, в скороченні ЦПУЕН. Воно істнувало з 1945 року по 2004, коли кануло в забуття. Навіть старше покоління наших діаспорян не завжди могло відповісти, де поділося ЦПУЕН, та і взагалі, як воно повстало до життя.

Остання хвиля діаспорян  мало цікавиться історією своїх попередників в Німеччині. “Хата скраю” спробує розібратися в історичному і особистністному  хаосі місцевої діаспори і розставити крапки над “і”, хто є  хто  і хто за ким стоїть, представляючи ту чи іншу організацію українців в Німеччині. Головне – за ким тягнуться які історичні шлейфи, а за ким – взагалі ніякі. Мета дослідження – продовжити писати історію діаспори  сьогодні, усвідомлюючи, що сьогодні завтра вже є історією. Ми пишемо нашу історію самі. І якщо на ній будуть білі плями, то нашим дітям не буде що читати.

Перша розвідка – це розповідь Зіновія Книша про становлення ЦПУЕН і Німеччині.