“держава отримала нові символи на експорт – Спритка та Гарнюню.”


Уже друга спроба покращити імідж України, яка обертається конфузом. Жодних тендерів, кілька місяців мозкового штурму і держава отримала нові символи на експорт – Спритка та Гарнюню. І хоча критики закидають їм генетичні відхилення та шароварщину, захисники кивають на попередню спробу МЗС покращити реноме України. У 2005 Україна витратила 2,5 млн доларів Читати далі

“на популяризацію України за кордоном всього 8 млн грн.”


http://www.tyzhden.ua
Рекламувати Україну за кордоном будуть Гарнюня і Спритко
Міністерство закордонних справ представило стратегію позиціонування України за кордоном. Мета проекту – сформувати позитивний імідж країни, підвищити її туристичну та інвестиційну привабливість.

Розробка стратегії обійшлася МЗС у 100 тисяч доларів. Для реалізації заходів стратегії щорічно буде потрібно близько 35 млн доларів.

Вона має на увазі просування України як бренду – зі своїм логотипом, слоганом, ключовими текстовими повідомленнями. Розробляла стратегію компанія CFC Consulting.

В якості слогану пропонується використовувати фразу “Ukraine. Moving in the fast lane” (“Україна. Рухаючись у швидкісній смузі”) Читати далі

Катрін Гартман:”В Німеччині вивчати українську, це все одно, що вирощувати орхідеї”


Потрібен український Ґете-Інститут

Роман Гончаренко

http://www.dw-world.de

Попри загальне покращання ситуації, німецько-українські відносини в галузі культури розвиваються асиметрично. Катрін Гартман:

«В Україні німецька – друга за значенням іноземна мова після англійської. Мовні курси Гете-інституту переповнені. В Німеччині вивчати українську, це все одно, що вирощувати орхідеї. Це екзотика. Можливостей вивчати українську дуже мало. Це ж стосується і загальної поінформованості. Українці більше знають про Німеччину, ніж навпаки».

Такий стан справ має різні причини, каже Гартман. Одна з них – відсутність українського еквіваленту німецького Ґете-Інституту – установи, що поширює німецьку культуру за кордоном. Гартман:

«Українські політики повинні усвідомити, що в Німеччині є інтерес до України і сприяти виступам українських митців у ФРН. В останні роки уряд займається власними проблемами, хоча це не лише в Україні так. В інших країнах культура теж не стоїть на першому місці. Хоча з іншого боку, якщо українські лідери говорять про євроінтеграцію, то не варто недооцінювати освітню та культурну політику».

Культура – жертва фінансової кризи?

Катрін Гартман писала своє дослідження ще до світової фінансової кризи. Тепер ця криза змушує по-іншому дивитися на багато речей, в тому числі на культуру. Не секрет, що в скрутні економічні часи культура стає першою жертвою заощадження. Чи є небезпека, що нинішня фінансова криза може загальмувати розвиток культурних відносин між Україною та Німеччиною? Катрін Гартман:

«З одного боку, культура потребує грошей. Ці гроші дає бізнес. Якщо в бізнесу справи кепські, то й культурі буде не дуже добре. З іншого боку, нинішню кризу порівнюють із кризою 20-х і 30-х років минулого століття. Тоді, незважаючи на економічні складнощі, культурне життя було дуже цікавим і бурхливим. Я сподіваюсь, що ця криза не матиме негативних наслідків для українсько-німецьких культурних відносин».

Ще раз про Інформаційно-культурні центри закордоном


Редакція “Хати скраю” подає червговий матеріал на тему організації інформаційно-культурного центру як політичної акції закордоном. Як ми вже багато разів наголошували на віртуальних шпальтах нашого видання, тема інформаційно-культурної позиції українців в Берліні (закордоном) не вирішена. Держава веде політику організації інформаційно-культурних центріів (агенцій) при посольствах України і консульських установах (див. внизу). Попри енергомічність  чи заощадження коштів така  політика ніякої користі не несе.
Залежний або вкрапкований до посольтва інформаційно-культурний центр втрачає свою харизму, бо не є самостійним, видимим і самоорганізаційним. Якщо це центр, то він має бути самостійним і незалежним. Якщо це інформаційна агенція, то вона не має бути підконтрольною державній дипломатичній установі закордоном. Якщо це культурна організація, яка проводить культурні заходи для себе і для держави проживання, то цим мали би займатимя українці діаспори, причому на професійній основі. Останні живуть і будуть жити в країні проживання, їм не загрожує дипломатична ротація, їм мало би бути краще видно і відповідно вони мали би бути більше зацікавлені у впроваджені відповідного іміджу України закордоном, ніж посольський працівник, який сюгодні тут, завтра там.
Апендиксові до посольств інформаційно-культурні агенції ще й шкодять формуванню української діаспори як громадсько-політичної одиниці Читати далі

Якими нас бачать у Європі або “Недобра слава”


ТСН-Тиждень: репортаж про те, Якою іноземці бачать Україну?

Автор: Наталія Фібріг

Оператор: Ілля Лєвінтов

Анонсний стендап: Від житниці Європи до розплідника смертельних інфекцій – Україна очима іноземців

Студія: Ми їм покажемо! Уряд стартував направлену імідж-кампанію України в європейських ЗМІ. Відеоролик в ,,, хвилини має переконати іноземців в гостинності української землі та народу. Натомість за кордоном про нас уже склалися інші стійкі стереотипи: зубожіння,корупція, безлад. А ще – країни з найшвидшими темпами розвитку СНІДу та туберкульозу. Наталія Фібріг покаже картину, яка вималювалася про Україну за кордоном.

Кадри з фільму, музика, СНХ режисера за кадром.

Карстен Гайн, режисер: Уперше я потрапив в Україну в 2003. Я знімав документальний фільм. Прорвався до центру СНІДу в Одесі. Це був шок. Я не вірив очам. У 21 столітті, в Європі! хворі на СНІД помирали в нелюдських умовах і без знеболювального

Кор.з.к. Від тієї поїздки німецький режисер Карстен Гайн оговтувався довго. Під враженням завершив роботу над першою стрічкою. У 2004 році фільм під назвою «Ми не хочемо помирати ТАК» вийшов на на німецькі телеекрани. Про те, як Україна бореться не з хворобою, а хворими пояснює режисер. Читати далі

“Вимога до влади одна: створити мережу представництв у вигляді українських культурних центрів, які й займатимуться іміджем”


Графіка: Андрій Єрмоленко
Образ без образ
Джерело: http://www.ut.net.uа
Для отримання політичних та економічних перемог у світі Україні та українцям потрібно відмити свій імідж

Дністровий (Астаф’єв) Анатолій

Імідж – матерія дуже тонка, бо залежна від іншої, не менш тонкої, – людських уявлень. Картинка, яку ми створимо про себе, і стане основним джерелом спри­ймання нас у світі, що приховуватиме наші вади і, навпаки, возвеличуватиме чесноти. Низка країн добре це усвідомлюють, а тому плекання свого іміджу давно переведено в ранг політтехнології, що здатна зробити погоду на міжнародному рівні.
Таким шляхом пішла навіть непримітна Албанія, яка своє травматичне соціалістичне минуле, а також національну культуру позиціонує як «загадку Європи», чим і приваблює туристів. На думку історика Андрія Портнова, подібну іміджеву стратегію має формувати й Україна.
УКРАЇНСЬКИЙ КВАЗІМОДО
Оглядаючись на 20 років державного будівництва України, на думку спадає сумний образ Квазімодо із «Собору Паризької богоматері» Гюго. Гидкий, незграбний, демонічний ззовні й чистий та людяний всередині. Читати далі

Чи вибереться Україна з іміджевої ями?


Олексій Толкачов

Джерело: brusselhttp://life.pravda.com.ua

Хоча добре відома телевізійна реклама багато років стверджувала “Імідж – ніщо”, на світовій арені все виявляється аж не так просто.

Останнім часом в експертному та журналістському середовищах значну увагу почали приділяти питанням міжнародного іміджу України. Хоча добре відома телевізійна реклама багато років стверджувала “Імідж – ніщо”, на світовій арені все виявляється аж не так просто.

Імідж країни є важливою складовою її національної безпеки. В міжнародному конкурентному середовищі часто саме імідж визначає місце країни у світосистемі. Він забезпечує додаткові інвестиції в економіку, укладення вигідних міжнародних угод і спрямування туристичних потоків. Від авторитетності країни залежить її впливовість у світі. Саме тому держави витрачають мільйони доларів на створення і підтримку свого позитивного іміджу за кордоном.

У 2008 році Російська Федерація витратила на іміджеві потреби понад 300 мільйонів доларів. США – 1,5 мільярда доларів. Китай на формування свого позитивного іміджу в 2009 році запланував рекордні витрати – 6 мільярдів доларів.

Витрати української держави на формування свого доброго імені за кордоном катастрофічно мізерні. За інформацією заступника міністра закордонних справ Юрія Костенка, на формування міжнародного позитивного іміджу України передбачається до 2011 року виділити 230 мільйонів гривень. Зокрема, при підготовці державного бюджету на 2010 рік пропонується закласти на іміджеві потреби України 70 мільйон гривень. Реальні потреби незрівнянно більші.

Помаранчева революція в Україні привернула увагу і викликала захоплення в світової преси, політикуму і громадськості. На початку 2005 року можна було з впевненістю говорити про формування бренду “Україна” на світовій арені, який згідно експертних досліджень вважався яскравим і мав високий рейтинг популярності в світі.

Однак із кінця 2005 року розкол в помаранчевій політичній команді, перманентна політична нестабільність та слабкість державної політики почали тягнути міжнародний імідж України на дно.

На думку експерта Дениса Богуша, загальний імідж країни складається з інвестиційної, туристичної, соціальної та політичної складової. При цьому саме політична складова формує 40% інформації про Україну за кордоном. Читати далі