Як вюртемберзькі козаки у футбол грали

Як вюртемберзькі козаки у футбол грали

Дмитро Мірецький, Штутгарт, Леонберг

Фото автора та Ірини Карп’як

Захоплюючим і видовищним був цьогорічний 32 футбольний турнір католицької дієцезії Штутгарт-Ротенбург, який проходив 7 травня у спортивному комплексу професійної школи в Леонбергу. Уперше у ньому взяла участь і Українська футбольна команда.

До футбольних ігор долучилися отець Роман Врущак, Ярослав Вінтоняк, Роман Форкавець, Ігор Стефанюк, Олексій Карп’як та Юрій Киреєв. Грали українці в помаранчевих майках.

“Мої російські і польські родичі багато років живуть у Німеччині, і коли я приїжджаю до них…”

http://www.dt.ua

Європейці, здрастуйте!

Автор: Ольга ВЛАДИМИРСЬКА

Протягом багатьох років ЄС делікатно усував Україну від участі в європейських заходах, перемежовуючи прояви дипломатичного снобізму з демонстраціями дружнього ставлення. Європейський Союз зрозуміти можна: з одного боку, треба, щоб усі як один до нього прагнули, а з іншого — не можна ж пускати всіх поспіль.

І хоча наші песимісти нарікали на політичну ізоляцію з боку ЄС, оптимісти радісно кивали на Стратегію інтеграції України в Європейський Союз — мовляв, чого ви хвилюєтеся? Якщо є Стратегія, буде й інтеграція!

“гостро стоїть проблема бідності української інтелектуальної еліти”

http://ukrslovo.org.ua

Олекса ВОЙТЮК

Обіцяної хвилі повернення трудових мігрантів до України немає і, скоріш за все, не буде. Але не тому, що заробітчанам добре за кордоном, а тому, що в Україні ситуація ще гірша, каже професор Національної академії державного управління при Президенті України Валентина Гошовська.

«Дослідження показують, що Україна постраждає від кризи набагато більше, ніж країни, де працюють наші заробітчани, – зазначає вона. – Робочі місця в Україні не створюються

“іноземців українського походження працює на неньці-Україні не так вже й багато”

http://vaxo.livejournal.com

Наші діаспоряни
Цей матеріал вийшов у тижневику “Главред”

День Соборності, на жаль, перетворився на ще один формальний день, «щоб покласти квіти» і «щоб перегорнути келиха». Суть вікопомної події повністю вихолощена, при тому, що в сучасній Україні є кого і з ким «злучати». Звичайно, зараз вже немає потреби на Софіївському майдані збирати людей з Києва та Львова для того, щоб заснувати єдину державу. Україна є, але усвідомлення справжньої соборності бракує.

Надто мало зусиль докладається, щоб долучити до українотворення розсіяних світом земляків, тих, чиї діди покинули свої міста й села заради землі і волі. Або хто втік від «перших» і «других совєтів», не бажаючи брати участь у комуністичних експериментах. Або тих, хто не витримав перших вже самостійницьких злиднів і пішов тяжко працювати в італіях, португаліях, греціях.

“Для деяких шлях самовизначення — це, усе-таки, стати владним «вожаком» хоча б якоїсь спільноти, а не бути просто “Rufer”..

Галя П.

Берлін, 3.09.2010

Для кожного з нас не є новиною те, що ніколи нічого з нічого не буває. Наведу деякі відомості найкращого  вчителя – природи.

—Бджоли між собою комунікують так званою «мовою танцю». “Бджоли-танцюристки“ у своєму польоті дають інформацію про точне місцезнаходження  корму іншим бджолам, котрі в свою чергу сприймають та трансформують цю інформацію у програму своєї поведінки.

—Проведено експеримент: у посудину з холодною водою вкинули жаб і підігріли до кипіння – вони зварились у окропі й жодна не вискочила. Коли кидали жаб у киплячу воду, вони вистрибували і врятовувались. Примітивна нервова система жаб реагує тільки на значні зміни температур.

—Проведено експеримент : зграю рибок поділили на дві частини в різні акваріуми. Одна частина з ватажком залишилась зграєю, інша – розплилась по всьому акваріуму.

“одразу ж треба виключити той тип простолюду, який любив повторяти “моя хата скраю”

http://zhurnal.lib.ru/

Автор нищенаведеної стаття стверджує, що “звучання біологічного ритму в унісон притягує людей одне до одного, викликаючи почуття від спільного перебування.” Не зрозумілим є однак, що таке “звучання” українців за походженням не викликає комфорту від спільного перебування в Берліні? А може вони належать до різних етносів?

Олег ГУЦУЛЯК

СОЛЯРНИЙ АРХЕТИП УКРАЇНСТВА

В КОНТЕКСТІ СИТУАЦІЇ ПРОФАНІЧНОГО ЗАКОРІНЕННЯ

Згідно з уявленнями наших предків, люди як “внуки Дажбога” (згідно зі “Словом о полку Ігоревім”) мають “сонячну” природу, солярно-астральне походження. Все життя людини пов’язане із сонцем, і народжується вона – йде “від сонця”, і помирає – “повертається до сонця”. Звідси й саме сонце набуває антропоморфних рис [Чорній С. Культ сонця в українських народних віруваннях // Визвольний шлях. – Лондон, 1980. – Кн.9. – С.1143 – 1144; заг. – С. 1139 – 1145]. Як підмітила О. Фрейденберг, “… уміння “говорити” у давнину означало … також “світити”, акт розповіді, промовляння слів осмислювався як нове сяйво світла і подолання мороку