— Чи використовуються засоби супутникової мережі для організації мовлення за кордон?

”

— Так. Відповідно до концепції створення національного каналу супутникового іномовлення України, яку затвердили в 2000 році, з допомогою наших технічних засобів здійснюється мовлення на 74 країни світу програм державного телеканалу «УТР — Всесвітня служба іномовлення України». Крім того, ДП «Укркосмос» забезпечує інтернет-мовлення каналу УТР, зокрема на американський континент.

— А хто повинен за кордоном приймати і доводити до споживача інформацію каналу іномовлення?

— Відповідно до концепції, належить створити розподільчу цифрову мережу в посольствах та представництвах нашої країни за кордоном та в місцях компактного проживання української діаспори. Але над усім цим ще треба працювати.”

Куди сягає космічна телепавутина
Парадокси українського інформаційного простору

Номер 182 за 01.10.2005

http://umoloda.kiev.ua

Тетяна КОВТУН

В українському телепросторі все потужніше постає проблема вдосконалення телекомунікаційних мереж. Улітку за участю Президента розглядали космічну проблематику. Як наслідок — з’явився указ, яким було доручено уряду розробити до 1 квітня 2006 року проект нової загальнодержавної національної космічної програми України на 2007—2011 роки. З-поміж проектів, які планується розвивати, згідно з указом, — створення національної супутникової системи зв’язку, складовою якої є система супутникового телебачення.

«24» – перший телеканал в Україні, що транслюється в «Інтернеті»

Інна Корнелюк “Телекритика”

Роман Андрейко: «Телебаченню, яке ми зараз маємо, залишилось жити 5-7 років – не більше»

100% продукту в ефірі каналу «24» – власного виробництва, а його прямий конкурент – «Мегаспорт»… Інтерв’ю з гендиректором першого в Україні каналу новин. Генеральний директор телеканалу новин «24», з яким читачі вже мали нагоду познайомитись у жовтневому номері журналу «Телекритика» – Роман Андрейко – один із найвідоміших медіа-менеджерів Галичини. На початку розмови пан Роман зізнався кореспондентові «ТК», що давно живе на два міста – Львів і Київ. Однак, схоже на те, в кожному місті – на повне життя.
На те є серйозні причини: медіабізнес як у камерному Львові, так і в столичному Києві вимагає сміливості, аби час від часу йти ва-банк, нерідко йти на подвиги і вкотре не піддаватися на провокації, приховані в питаннях журналістів. А поміж тим, красиво уникати відповідей на ковзкі питання (на кшталт обсягу фінансових інвестицій) не кожному менеджеру вдається.
– Пане Романе, почавши з розважального формату на радіо, ви і ваша команда згодом знайшли себе в зовсім іншому сегменті: створили телеканал «24», побудований за зразками Euronews, CNN чи BBC World. Коли у вас з’явилась така думка?
– Ідея створення новинного телеканалу виникла ще влітку 2004 року. На той момент телерадіокомпанія «Люкс» уже мала досвід телевиробництва, нехай і на локальному рівні. Ми успішно працювали, потрібно було розвиватися. Отже, ми вирішили спробувати розвинути нову нішу на телебаченні і започаткувати телеканал для ділових людей, які цінують свій час і прагнуть завжди бути в курсі подій.

“Майже п’ять років пропрацював у Німеччині”

http://www.dt.ua/3000/3680/49191/

№ 5 (533) 12 — 18 лютого 2005

---

Олександр Роднянський

Олександр Роднянський: «Ми готові ризикувати»

Автор: Світлана АГРЕСТ-КОРОТКОВА

Повноцінному поступу інформаційного мовлення в Україні тривалий час заважало ручне гальмо, на якому тримала його влада. Майдан перервав ці нелюдські зусилля ручного управління, відкривши швидкісний рух на інформаційній автостраді, що викликає білу заздрість у колег із близького зарубіжжя. Однак, переживши пікові моменти історії, глядач утомлюється від бурхливого потоку політичних пристрастей, виявляє схильність до насиченої духовної поживи, бажає розваг. І саме тут, аби підкреслити свою індивідуальність, телеканалам потрібно сконцентрувати зусилля, зібрати творчі сили, закликати однодумців під свої прапори, виробити власний продукт, щоб якомога більше глядачів проголосувало за нього натисканням певної кнопки.

Саме цим, і не тепер, а ще за часів «українського застою» зайнялися канал «1+1» і «Українська медійна група», закликавши у «спільники» Міністерство культури та мистецтв України, канал СТС, студію «Слово», Продюсерську фірму Ігоря Толстунова й інших копродюсерів, які розуміються на теле- та кіновиробництві.

Чим поступається українське телебачення іноземному?

Найкраще жіноче обличчя ICTV

Андрій ПАКОШ, “Україна і час”

http://portal.lviv.ua

“

– Ви проходили стажування в Німеччині. На вашу думку, чим поступається українське телебачення іноземному?

— Наявністю вище згаданих якостей. А ще відмінність у зарплатах і рекламних бюджетах, яка робить канали по-справжньому незалежними. Ну і, звичайно, громадське телебачення — саме на ньому найповніші новини, найглибша аналітика і найгостріші політичні дискусії. Хоча багато хто вважає громадське телебачення в Німеччині нудним і занадто консервативним.”

Свій журналістський шлях ведуча програми “Факти” Іванна Коберник розпочала з інтерв’ю з народним депутатом для газети “Зірка”.

Тоді ще юна Іванна просто прийшла в гості до своєї однокласниці. Якраз тоді вдома був її батько Валерій Грищук. Дівчина попросила його дати інтерв’ю для газети. Пан Валерій сприйняв таке прохання абсолютно серйозно. Відтоді Іванна вже ніколи не боялася підійти до будь-кого і домовитися про інтерв’ю. Нині з тієї знаменної для неї розмови пам’ятає тільки перше запитання: “Які обов’язки народного депутата?” До речі, точної відповіді на нього, дивлячись на наш парламент, зізнається наша співрозмовниця і досі не знає.

— Потому було навчання, паралельно ви працювали у програмі “Вікна”. Наскільки складно було вам пробитися на телебачення?

— Зовні виглядає нескладно – мій однокурсник сказав, що “Вікна” набирають людей. Ми прийшли втрьох, а за місяць у штат запросили тільки мене. Але насправді до цього я пробувала себе в кількох інших інформаційних службах і там мені відмовили. Найскладнішим було зрозуміти теми, якими б хотілося займатися . Думаю, це перше питання, на яке повинен відповісти собі журналіст-початківець. А от молодість я вважаю плюсом, а не мінусом. Мені зіграло на руку те, що мене не сприймали тоді серйозно.