Алессандра Алорес – Олександра Водянникова-міс Німеччина 2009


На конкурсі “Міс Німеччина 2009” перемогла українка.

“Міс Німеччина 2009” стала 24-річна уродженка України Алессандра Алорес з Кельна, пише “ТСН“. Справжнє ім’я дівчини – Олександра Водянникова.

“Міс Німеччина 2009” стала 24-річна Алессандра Алорес (по центру)

Тепер топ-модель Алессандра Алорес презентуватиме Німеччину на конкурсі “Міс Світу”. Останній, нагадаємо, відбудеться у листопаді в столиці ПАР Йоганнесбурзі.

Це вже не перший титул Водянникової.

У 2003-му році вона вже була “Міс Німеччина”. У 2004-му році жіночка отримала звання “Miss Intercontinental”, а у 2005-му була визнана найкращою німецькою топ-моделлю. Читати далі

Німці іміджуватимуть українок


Семінари з іміджу і стилю від провідних експертів Німеччини («D&Y»)

19 і 20 грудня в прес-центрі інформаційного агентства УНІАН (Київ, Хрещатик, 4) відбудуться семінари з іміджу і стилю від провідних експертів Німеччини.

19 грудня o 10.00 – семінар «Стиль та етикет сучасної жінки»

У програмі семінару: ключові чинники елегантності жінки; приваблива зачіска; тонкий макіяж; вражаючі аксесуари; правильне взуття; класичний зовнішній вигляд для бізнес-леді; правила сучасного етикету.
З докладною програмою семінару можна ознайомитися тут.

20 грудня о 10.00 – семінар «Імідж ділової людини»

У програмі семінару: що таке імідж; чинники іміджу особи і компанії; об`єктивні і суб`єктивні компоненти, що формують імідж; створення і підтримка автентичного (достовірного) іміджу; імідж (репутація) – Ваш успіх Читати далі

В “бункері” для політичних в’язнів були також українки


Тисячі жінок-патріоток, учасниць визвольних змагань ОУН-УПА, стали жертвами страшного жіночого гітлерівського концтабору Равенсбрюк. І списки полонених постійно сьогодні поповнюються.

Територія концтабору, розташованого в Східній Німеччині, з 1945 по 1994 рр. була штаб-квартирою Червоної армії. А плац контабору слугував площею для військових вправ червоноармійців. У сімдесятих роках минулого сторіччя тут засновано Меморіальний музей, де кожній країні, що зазнала гітлерівських катувань, присвячена зала пам‘яті.

Дві зали займає історія країни, що ще досі названа “Радянський Союз”, в якій особливу увагу викликає величезна карта Союзу, до котрої пришпилено листи партизанок-комуністок.

Слід відмітити, що в тодішньому “бункері” для політичних в’язнів були також українки: Дарія Гнатківська-Лебідь – колишній в’язень польських тюрем; її засуджено в судовому процесі у справі вбивства міністра Пєрацького – з двохрічною дочкою Зоєю та двоюрідною сестрою Іванкою Григорців-Головатою. Після розвалу Берлінського муру та об’єднання Німеччини у 1990 р. вперше після другої світової війни відвідала сумнозвісні місця Ліда Укарма-Марцюк (теж жертва цього концтабору) разом з дочкою. Вона ще застала російське військо та німецьких господарів – спадкоємців світогляду комуністичної імперії, перед якими від того часу виступає як представниця українських патріоток, за що й була ув’язнена 1942 р.

Очевидці знають, що серед полонених, які вважалися тоді всі радянськими, українських жінок було майже три чверті. Сьогодні з тих полонених у живих залишилися одиниці. Проте щороку колишні жінки-політв’язні офіційно зустрічаються у Равенсбрюку, адже історія ще не дописана…

А правда чомусь сьогодні не всім до вподоби. Постійні – щорічні! – прохання створити окрему меморіальну залу України проходили повз увагу дирекції. Відмовляли то у зв‘язку з історичністю держави Радянський Союз, то пропонували натомість окрему меморіальну дошку перед входом до музею… Читати далі

“Це був жіночий концентраційний табір Равенсбрюк, неподалік від Берліна”


ЗАВДЯКИ ПІДТРИМЦІ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ
В Німеччині невелику групу остарбайтерів виділили на роботу в місто Лімбах. Чоловіки будуть працювати на ремонті залізничних колій, а жінки – впорядковувати прилеглу до колій територію. В цю групу потрапила і я з дітьми — старшій дочці було п’ятнадцять років, меншій — лише п’ять. Нелегка робота, довгі переходи, голод дуже нас виснажували. Тому нерідко, повертаючись із роботи, ми ходили в сусідні селища просити щось поїсти. Я трохи знала німецьку мову і могла пояснити, що хочу їсти, попросити чого-небудь. І ніколи не було випадку, щоб мені відмовили. Німки завжди виносили щось поїсти, хоч на той час і в них було нелегко з продуктами. Таким чином я познайомилася з двома німками. Читати далі