“Потім зійдемося.”?

Ред. привернула увагу назва статті внизу “Юрій Винничук: Україні треба розділитися й пожити, як дві Німеччини”. Відповісти хотілося цитатою з http://newsticker.sueddeutsche.de/: “Der Leiter des Forschungsverbundes SED-Staat an der Freien Universität Berlin, Prof. Klaus Schroeder, stellt fest: «Auch nach 20 Jahren staatlicher Einheit fehlt es an einer gemeinsamen Identität.» Viele Ost- und Westdeutsche begegneten sich weiterhin mit Vorurteilen und grenzten sich voneinander ab.” , зміст якої словами професора Клауса Шрьодера з Берлінського вільного університету “Навіть після 20 років державного об”єднання відсутня спільна тотожність”. Багато східних і західних німців звинувачують одні одних і дистанціюються одні від одних”. То може не варто розкидатися подібними фразами на рахунок роз”єднання?

ред.

Ірина Славінська,  «Українська правда»

Фото – sumno.com

Юрій Винничук: Україні треба розділитися й пожити, як дві Німеччини

Ірина Славінська, «Українська правда» 21-10-2010

Треба зробити референдум і поставити питання. Думаю, це буде лінія помаранчевого голосування. До речі, ця лінія чітко співпадає з кордонами старої Речі Посполитої… Мойсей водив народ 40 років, доки не вимерли раби. Але я не можу стільки терпіти. Я хочу пожити в нормальній країні

Юрій Винничук – поет, письменник, перекладач, упорядник. За гори інформації в голові Юрія Винничука колись назвали «чемоданом». Одна з «фірмових» ознак львівського письменника – вміння створити вдалу містифікацію та не менш вдало її розвінчати. Можливо, саме тому Винничуку вдаються путівники в стилі «все, чого не знали та боялися запитати».

«Der Spiegel», Вбивці та їх помічники

Автори –  Георг Бйоніш,  Ян Фрідман,  Кордула Мейер,  Майкл Зонтгаймер, Клаус Вігрефе

Переклад – Марк Бейлін

Джерело – http://wyborcza.pl/1,97849,6640582,Ciemny_kontynent___niemieccy_zbrodniarze_i_ich_pomocnicy.html

Повний текст відомої статті з тижневика “Der Spiegel” з 18 травня 2009: За Голокост відповідальна Німеччина. Але не можна пропускати факту, що мали охочих підручних в інших країнах

Ми публікуємо в “Святковій Газеті” нашумілий текст “Німецькі злочинці та їх підручні. Темний континент” з німецького тижневика “Der Spiegel”. Ту публікацію відразу піддали різкій критиці Ярослав Качинський,  а також Іван Жарин  і Антон Дудек з ІПН.
Обуренням запалали також “Жечпосполіта” і “Газета Виборча”. Обвинувачення одностайні: теза “Spiegla”, що без підручних в європейських суспільствах окупованих  німцями,  могло би бути вбито менше євреїв, а також питання, чи Голокост мав європейський характер –  це провернення до німецької провини. Жодна з газет атакуючих “Spiegla” не вважала за відповідне передрукувати текст, який вважали такими деморалізуючими і важливими. Ми виконуємо цю прогалину, щоб кожен міг собі створити думку на більш достовірній підставі ніж фестиваль поглядів, що нам було подано.
Серед підручних Гітлера “Spiegel” перераховує: Українців, Литовців, Голландців, Румунів, Французів, Італійців. Польські «шмальцовніци» (доносчики про місцеперебування євреїв) і виконавці погромів є одними з  героїв тексту.
Звідки ці оскарження групи  польських полемістів? Немовби проспали 20 років і не чули про Єдвабне ані про поляків, які видавали євреїв. Але це не  сон неуків,  це страх людей, що вчаділи від розрахунків і дебат. Польща має бути тільки жертвою, Німеччина мусить бути єдиним злочинцем – в цій кам’яній картині минулого криється бачення сучасної політики і Європи.
Яка? В одвічному конфлікті з Німеччиною поляки завжди мають рацію і можуть собі дозволити довільні вимоги. Це Європа повинна дозріти до того, щоби вболівати в цьому за Польщу.
У цьому мисленні найбільш грізним і жахливим є навіювання – згода, проте невисловлювана – що від війни у взаєминах з Німеччиною більше є старого ніж нового. Більше війни ніж миру. Щасливо складається так, що це  малочисленні голоси, що походять із зруйнованої вже пісочниці.

*****

Він був вже тут один раз, в країні виконавців. І тут прожив занепад цієї країни. Тоді йому було 25 років, на ім’я мав Іван, ще не Джон.
Іван Дем’янюк незадовго до кінця війни служив  вартовим в «KZ Flossenburg», відряджений з табору загибелі в Собіборі в сьогоднішній Польщі, одного з похмурих місць історії. Був українцем,

Мільйони німецьких інвестицій в Україну вилетіли в «трубу»?

Мар’яна Драч
Радіо Свобода © 2009 RFE/RL, Inc.

Прага – Колишній посол України в Німеччині Сергій Фареник попереджає, що нові плани європейців із модернізації української труби може спіткати та сама доля, що й подібний проект із німцями з 2005 року, який Україна, на його думку, змарнувала. Про це Сергій Фареник заявив в інтерв’ю Радіо Свобода. Доля цього колишнього українського дипломата нагадує детективний сюжет: у тому ж 2005 році найвищий за рангом український дипломат у Берліні на Батьківщині був оголошений в розшук, хоча він не припиняв виконувати свої службові обов’язки. 49-річний Сергій Фареник захистив своє ім’я в судах, але не поспішає повертатися в Україну. Тепер у Москві він вчить майбутніх російських дипломатів і витягає з шухляди документи зі своєї української зовнішньополітичної кар’єри .
«Кучміст» і ставленик «донецького» клану» – так говорили у Києві про Сергія Фареника у часи Помаранчевої революції. Та все ж саме йому, як послові України в Німеччині, довелося готувати візит Президента Віктора Ющенка до Берліна в березні 2005 року. Можливо, цьому сприяло те, що в списку регалій Фареника була посада позаштатного радника Ющенка, коли той був прем’єром.

На хвилі піднесення після помаранчевих подій Німеччина послухала виступ Віктора Ющенка у Бундестазі і вирішила позичити Україні 2 мільярди євро на проекти в нафтогазовій галузі. Перший транш у розмірі 300 мільйонів доларів надійшов від «Дойче банку» у квітні 2005 року.

КОНЦЕПЦІЯ організації участі Мінагрополітики у Міжнародній виставці-ярмарку “Grune Woche – 2009

Щоб дізнатися, як представлена Україна на “Зеленому тижні” в Берліні, звернулася до сайту Міністерства аграрної політики України http://www.minagro.kiev.ua. Там вдалося знайти детальну КОНЦЕПЦІЮ організації участі Мінагрополітики у Міжнародній виставці-ярмарку “Grune Woche – 2009”з відповідно причепленим файлом. Прочитала. Концепцію не зрозуміла. Куди конкретно йти – теж незнаю. А Ви?

“ЗАТВЕРДЖУЮ: Міністр аграрної політики України Ю.Ф. МЕЛЬНИК

НА ШЛЯХУ ДО ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Українській незалежності йде вісімнадцятий рік. Незалежність України сприймається кожним по-своєму.

Кому вона просто впала як сніг на голову, як це намагалися подати “знавці” української теми Evelyn Scheer і Irina Serdyuk в своїй контраверсійній книжці KulturSchock Ukraine.

Для європейців Україна взагалі вилупилась і оражевого яйця і все ще обчищує своє пірячко від скорлупки.

Деякі українські діячі, що навідуються до Європи частенько, виправдовуючи існування європейських фондів для гуманітарних проектів, підспівують їм в цьому. Taг “orangene Revolution” в комбінації з “Україна” мало не єдиний, що вигугльовується в німецькому інтернет-просторі.

І лише деколи можна почути відлуння багатолітньої української історії. Свідчення про те, як Україна крок за кроком йшла десятьоліттями до своєї незалежності, живучи в ній ментально, можна отримати від наших українських діаспорян минулих хвиль міграції. Вони плекали ідею незалежності. Вони її виплекали. І сьогодні ця тема їм небайдужа, як небайдужа і Україна.

До вашої уваги серія публікацій на тему “НА ШЛЯХУ ДО ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ”

ЗАЯВА СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ:

БИТВА ПІД КОНОТОПОМ І ПОЛТАВСЬКА БИТВА

НА ШЛЯХУ ДО ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Конотопська битва 1659 р. та Полтавська битва 1709 р. за самостійність Української держави мають велике значення в історії українського народу та належать до основних подій на шляху до здобуття незалежності України в серпні 1991 р.

Україна втратила – діаспора знайшла (Рос.)

Украина потеряла - Америка подобрала

Насколько широко представлена Украина на золотоносных нивах
международного шоу-бизнеса? Классическую музыку трогать не будем –
классика интернациональна по определению, да и советская школа по
количеству вундеркиндов и мировых звезд может тягаться и с китайской,
и со всеми остальными вместе взятыми. А вот вписаться даже в
примитивную поп-сцену или не столь примитивный современный рок
оказывается гораздо сложнее – как и вообще освоиться в чужой языковой
среде.