Архів теґу: тотожність

Тродель-лялькa.


Джерело: http://olhasamborska.de

Автор тексту і фото: Ольга Самборська

07.07.2019

“З якої країни ця лялька?” – запитала я продавчиню на блошиному базарі РАВ або німецькою RAW (Reichsbahn-Ausbeserungswerk). Останнє скорочення-абревіатура – це пам’ять про сторічної давності будівлю потягової майстерні з 1867 року, знищеної під час бомбардування Берліну, на території якої розмістилися різні альтернативні проекти, клуби, ресторани і цей блошиний ринок, на якому мене зацікавилa барвиста лялька і її походження. Продавчиня втупила в мене очі. Такі питання зазвичай не задають на базарах, бо на них або купують і питають про ціну або йдуть далі. Врешті-решт, блошиний базар – не етнографічний музей.

Не музей, але для мене – це найкращий музей з найкращими експонатами, які можна витягнути зі схованок тродлярів (так в Німеччині називають продавців блошиних базарів) і провітрити їх берлінським вітром. Троделярі отримують свій товар з потаємних джерел, про які можна лише здогадуватись: опустілі господарства відійшлих в інші виміри колекціонерів антикваріату або переселених в будинки пристарілих пенсіонерів, які змушені позбуватися своїх заничок або просто від тих, кому набридло різне барахло. Тродель-маркти або барахолки зі вмістом чиїхось історій, коллекцій, пам’яті є чи на найкращим автентичним музеєм під відкритим небом, де можна віднайти все, що шукаєш. І навіть тотожність, по яку я прийшла сюди.

“Тож ж з якою країни ця лялька? Латинська Америка?” – повторила  я своє запитання, розширив його натяком на відповідь. Продавчиня видається вже і сама хотіла б задати комусь подібне запитання. Вона витримала ще кілька cекунд, взяла в руку стару ляльку і почала поглядом вивчати її костюм. “Не думаю, що це Латинська Америка, бо цей фартух і спідниця нагадують радче східну Європу. Я чесно не знаю.” – здалася продавчиння. Продавці-тродлярі і дійсно не переймаються походженням свого товару і рідко коли можуть скласти йому відповідну цінність. В історії були випадки, коли на барахолках віднаходились важливі артефакти археології або історичні документи. Але на таку сенсацію я поки не сподіваюсь. Я лише хочу віднайти німецьку тотожність. Для себе віднайти, щоб зрозуміти країну, в якій живу.

В великому інтернаціональному місті Берліні можна віднайти будь-яку тотожність з будь-якого куточка світу, лише не німецьку, не брандленбуржську, до якої би належав Берлін як неофіційна столиця своїх бранденбургських околиць. Ці околиці були в минулому пограничними в Римській імперії, маркованими як кордон і називалися Марками (Mark). В польодниковий час тут селилися германські племена, які якось залишили болотисту місцевість, і їх місце зайняли слов’янські роди, але і ті довго не залишилися тут панами, бо були поневолені агресивними асканцями з Заходу. Але як би не називалися ці роди-переселенці, всі вони з істотою мали свій особливий етнічний одяг. Наразі пам’ять про нього зберігають лише сорби на півдні Бранденбургу.

“А можливо ця лялька і є образом тієї жіночої лінії, з якої походить продавчиня?” – зачепила мене раптово думка в ту хвилину, коли вона оглядала ляльку. Занадто довго відбувалося це потаємне спілкування між цими двома суб’єктами: новою ніякою берлінською особою і давньою квітчасто-барвистою експресивно-владною лялькою.

Я спостерігала за ними обома. Вони не могли порозумітися, бо втратили місточок для комунікації. Можливо його розбомбили під час Другої світової війни і забули реставрувати? Було щось трагічне в цій відсутній комунікації між модерною берлінкою і тродель-лялькою. Вони не мали що сказати одна одній. Модерна не визнавала своє минуле, не хотіла його знати, про нього чути. Це було табу, суспільне табу, щоб не повертатися до нациського минулого, не бути названим прикрим “наці”. Хай краще лялька буде східно-європейкою. А ще краще, хай ніхто не питає про будь-яке етнічне походження. Його можна замаскувати гельовим спреєм, заретушувати фарбами і заклеїти політкорекними плакатами і мати спокій.

А ляльку так і ніхто не купить. І їздитиме вона з продавчинею з однієї барахолки до іншої, беззапитна, безетнічна, неоціненно-обесцінена як і берлінська тотожність.

 

Фото зроблено на території блошиного базару РАВ (RAW) Revaler Str. 99, Berlin.

 

УКРАЇНСЬКА національна меншина чи українці Польщі


Надіслати електронною поштою
Петро Коваль

Стежачи за веденою на сторінках «Нашого слова» дискусією про включення у діяльність структур ОУП  «нової хвилі» українців, що прибувають у Польщу на тимчасове та постійне проживання, помічаю недостатнє розуміння її учасниками специфіки української національної меншини, яка тут давно вже утвердила свою присутність, має значні культурні надбання та власні історичні традиції. Незважаючи на жорстокий терор, якого вона  зазнала на рідних землях у перші повоєнні роки, незважаючи на насильне розпорошення,  планово проведене  в рамках акції «Вісла», вона зуміла зберегти свою національну тотожність, не піддавшись асиміляційному тискові влади. Несприятливі обставини під час вимушеного перебування в чужому середовищі, до того ж у неприязній атмосфері постійно веденої державою антиукраїнської пропаґанди, значно вплинули на менталітет та поведінку її членів, характерним проявом чого буває дивна крайня обережність у виявленні національної відмінності. Продовжувати читання УКРАЇНСЬКА національна меншина чи українці Польщі