Архів теґу: Зніми росу

“вийшло одне непорозуміння”


Чи є артиклі в українській мові?

http://www.aratta-ukraine.com

Чи є артиклі в українській мові?

Питання, здавалося б, абсурдне. Ні, звичайно, скаже кожний вчитель-мовник, який все життя навчав дітей у школі, викладач педагогічного університету ім. М. Драгоманова або філологічного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка, які готують студентів до майбутньої педагогічної роботи, та навіть Голова правописної комісії Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України.

В жодній граматиці сучасної української мови артиклі не згадуються, ні в одному підручнику ви їх не знайдете. Продовжувати читання “вийшло одне непорозуміння”

“Холодна” війна між Росією і Україною спричинила випадання “роси” в Берліні в День Незалежності України


Посол Н.Зарудна з видавцем Н.Вернером
Посол Н.Зарудна з видавцем Н.Вернером

Джерело: http://www.mfa.gov.ua

25 серпня ц.р. Посол України в ФРН Наталія Зарудна відвідала студію „Російського радіо Берлін“, де вона дала інтерв’ю в прямому ефірі в програмі «Гість у студії», яка була присвячена 18-й річниці Незалежності України.

Посол привернула увагу слухачів, серед яких значну частку складають громадяни України та вихідці з нашої держави, до основних здобутків, досягнутих за 18 років незалежності України. Окрему увагу було приділено проектам, якими нині опікується Посольство України у ФРН у сфері культури та освіти Продовжувати читання “Холодна” війна між Росією і Україною спричинила випадання “роси” в Берліні в День Незалежності України

“Ukrainale” в противагу “Berlinale”?


ukrainiale“Фильм “Путеводитель” уехал из Берлина без призов”,

але повернувся знову. Низькопробність циркулює однаковою мірою Європою, як і доброякісність. Змішувати одне з одним проте не варто. Якщо неякісну китайську продукцію ще можна забанити, чим займаються численні служби в Німеччині, то з українським кіно- ширпотребом і його розпізнаванням тут важче. Та і пропонують його самі “українці”. Німці поки придивляються.

Від фільму Шапіро “Дороговказ”, якого автору цих слів довелося побачити на “Берлінале” в 2005 році, берлінці відплювувались дуже довго. Їм і власної чорнухи вистачає.

Тоді я йшла на фільм про славне місто Київ, за яким стискалося серце по довгих роках міграції з України і яке не відпускає досі. Вела на нього і всіх своїх знайомих німців. А вхопила облизня, бо показали перевертня.

Після фільму в залі повисло непорозуміння. Моя німецька подруга, що є затятим фаном “Берлінале”, поскаржилась на головний біль після перегляду фільму. Мабуть, тривале коливання камери в режимі похідної зйомки, що на екрані створювало ефект повного хаосу і непрофесійності,  далося взнаки. Я ж зрозуміла, що знаю зовсім інший Київ, який мабуть ніколи не відкривався автору фільму.

Так, люди часто в одному місті ходять різними стежками відповідно до стану духовного і ментального. Кожен шукає і знаходить своє. “Кожному своє”, але не кожному конче потрібно показувати  “своє”. Це можна сказати не тільки по відношенню до автора фільму “Путеводитель” -“Дороговказ” Олександра Шапіро, але і до реаніматорів його в Берліні: групи російськомовних “українців”, що видали “своє” бачення України для Берліну в претендуючому на бред фестивалі “Українале” (http://www.ukrainale.de).

Якщо з Олександром Щапіро все стало зрозумілим після його висловлювання в одному з інтерв’ю: “Я себя хорошо ощущаю на Украине. Потому что дошел до того результата, когда не я прошу, а мне уже начинают предлагать деньги на проекты.”

Можна лиш риторично запитати, чи так само добре почуваються організатори українале в Берліні? Україномовних українців Берліна  вони старанно оминули і на украініале не запрошували. Імена учасників і сфера їх інтересів  говорять самі за себе.

Події украініале, на щастя, проходитимуть у  період канікул і відпусток (друга половина липня 2009). Сподіваюсь, для німців це пройде непомітно.

Ірина Сердюк, ідейний натхненник і співавтор іншого “путєводітєля” Культуршок Украіне (KulturSchock Ukraine) на украініале  в Берліні “презентуватиме” свій про-рос-погляд на Україну, “свою” і (не)-потворну ( хотілося вплести стандартне “неповторну”, але не вплітається). Власне саме так, як “шоковано” і по-аматорськи вона виклала “свою” розбиту Україну в своєму одноіменному шок-“путєводітелі”, саме так скомпонована програма украінале. Я не можу це назвати інакше як “Шо попало”, бо першою репрезентативною українською музичною групою було запропоновано берлінське тріо “Шо”. Ну “шо” поробиш?

Та радує одне, що українська ідея, єдина і неповторна, чиста від домі-шок, все ж дійсно є. Є і інший Київ. Є і інший Берлін. І інші українці. Продовжувати читання “Ukrainale” в противагу “Berlinale”?