Фетте йарен зінд ворбай.


Про берлінський “совок”.

Автор: Ольга Самборська

18 травня 2018 року,  Берлін

Фото автора.

Раніше мені здавалося, що “совок” – це явище унікальне, притаманне лише нашій особливій системі раптового переходу від системи прихованого споживання матеріальних благ під ширмою духовної від них відмови. Мимоволі одною ногою опинившись на самому краю землі, яка плекала цю систему, а другою ногою ступивши на початок землі, яка плекала іншу систему відвертого споживання матеріальних благ під ширмою прихованої потреби в духовному споживанні, я зрозуміла, що і та, невідома мені раніше достеменно система, теж має свій “совок”. Йому лише варто дати іншу назву. Це може звучати як “вестерняк”. Йдеться про покоління західних берлінців, яке виросло в ізоляції від зовнішнього світу в умовах “холодної” війни. Воно насолоджувалося всіми благами і привілеями свого особливого заповідного положення в епіцентрі перепалок між Сходом і Заходом, між табором “союзників” і самовідколотого “червого” блоку.

В західному Берліні на відміну від східного (червоного) було все і навіть більше, аніж все. Америка тримала планку високо, щоб не дати тодішньому радянському керівництву вскочити далі, аніж це передбачали відповідні домовленності. Сюди тягали найкращі товари і продукти. Сюди привозили найкращих артистів, музикантів. Сюди “кололи” свободу в таких дозах, щоб “ворог” дивився і заздрив, стискуючи залізні зуби військового монстра Варшавського блоку.

Мало хто думав тоді про побічні ефекти цих високих доз свободи для західних берлінців. Вільне пересування лише в межах свого “острова свободи” під американською і французькою опікою виплекало у західних берлінців характер власної вибранності, вседозволенності і легкої аррогантності по відношенню до східняків (східних берлінців). Вони добре говорили англійською і боялися “русскіх”, вони слухали американську музику, кантрі і вестерн, споживали американське кіно і навчилися їсти поп-корн в кінотеатрах.

І лише в шестидесятих роках багатьом від всього цього стало зле. Молодь піднялася на протести проти американської політики у В”єтнамі і близькому Сході. Дехто подейкує, що це була робота “ворога” зі сходу. Студентські протести шестидесятих додали ще більше “свободи”, яка більше стосувалася сексуальної орієнтації і свободи від повинностей пруського спадку. Культурна ж американо-центриська складова залишилася. Під неї з”являлася німецька поп-музика в стилі кантрі, вестерн. В клубах танцювали буґі, рок-н-ролл, палили американці цигарки. Під парканами молодь кололася наркотиками або в найкращому випадку обкурювался джоінами з коноплі. Життя було безтурботне і насичене задоволеннями. Політики грали в свої ігри, берлінці-західняки — в свої. Західний берлінець жирнів і ставав все більше подібним до американця. Східняк в свою чергу в Берліні носив стандартно покроєне без зайвих акксесуарів дедееро-радянське вбрання, відрізнявся скромністю і легкою боязливістю.

Девяності роки все зрівняли. Східняки розчинилися в західняках. Залишилася лише легка ароґантність останніх по відношенню до перших і хронічна незадоволенність життям у перших. Ті “перші” або східні берлінці мають дещо рацію, бо після падіння Берлінської стіни американцям вже не потрібно було так прикладатися до Берліна. Ґламур і шик потроху стали зі всього спадати. Ціни почали зростати, роботи стало менше, а товари стали доступними для всіх по договірній ціні. Конкуренція між політичними блоками спала, а з нею спала і напруга з цього міста. Натомість народилася настальгія за західним Берліном.

“Фетте йарен зінд ворбай (укр. “жирні роки позаду”) – з сумом в голосі кажуть берлінці. Це звучить приблизно так, як кажуть у нас ті, хто сумує за радянською ковбасою. Саме цю категорію я називаю берлінським або німецьким “совком”. Вони збираються часто разом на свої ретро-концерти, вдягають ковбойські капелюхи і жилетки, шкіряні куртки з тороками і хустки під шию, і співають свої улюблені шляґери. Гелену Фішер, сучасну німецьку поп-зірку, вони не розуміють. А їх не розуміє жодний сучасний берлінець.

Старий кантрі-співак Рольф Шуба (Rolf Schuba), який до свого неприхованого слов”янського імені додав артистичне Ларрі, є одним з тих стовпів минулої доби. Відвідавши його концерт, я зрозуміла, що в Німеччині є свій “совок”. Я його відчула нутром. Цей “совок” на америнканський манер є продуктом свого буремного часу.

Ларрі Шуба як розважальник публіки дозволяє собі неполіткоректні жарти так, як це собі може дозволити лише західний берлінець семидесятих і восьмидесятих. Відверті сексистські ремарки, загравання з публікою, типова стареча критика молодого покоління — це вже не катить, не запалює, не піднімає на ноги звичайного берлінця. На його концерт прийшли лише фани-“ветерани”. Я дивилася на них ззаду, а на мене дивилися ті самі ковбойські атрибути на старечих тілах бабусь і дідусів: шкіряні куртки з тороками, барвисте вбрання, ковбойське взуття. Жіночки завдяки довгому розпущеному волоссю здавалися підлітками. Чоловікам було важко прикинутися хлопаками, бо розмиті образи їх масивних тіл видавали затятих любителів пива і засмажених ковбасок.

Коли вони розверталися до мене обличчям, то це виглядало так, ніби я оглядала фотоальбом “до” і “після”. Ця публіка видається саме застряла якраз у проміжку “до” і “після”. Для мене це і є ознакою “совка”. Берлінського, який нікуди не вписується, але гарно описується.

Advertisements

Карнавал Культур 2017 в Берліні


Традиційно на початку червня в Берліні проходить Карнавал Культур. На відео відзнятий фрагмент свята. Індійський танець в сучасній обробці у виконані представників індійської громади Берліна.

КҐБ в Німеччині (фільм)


Ред. подає посилання на фільм німецьких документалістів про історію КҐБ та інших розвідок в Німеччині. Починається фільм історією про вбивство Лева Ребета в Мюнхені.
Дивіться “KGB in Deutschland” за посиланням 

http://www.youtube.com/watch?v=8C0zep4jzlQ

 

Як увімкнули Україну в Берліні на ІТБ.


Автор: Ольга Самборська, ©Immigrada

Українка позує на ІТБ на фоні картини закарпатського лісу, Берлін 2011, фото: Ольга Самборська

Українка позує на ІТБ на фоні картини закарпатського лісу, Берлін 2011, фото: Ольга Самборська

Іноземні відвідувачі Міжнародної туристичної виставки в Берліні (IТБ), яка проходила з 9 по 13 березня 2011 року, принесли в місто весну. Добрий знак для туристичної галузі. Аналіз результатів виставки показав, що вона сприяла і відчутному потеплінню в бізнесовій погоді туризму, яка минулі роки відзначалася помітним похолоданням. Цього року Читати далі

“А отримавши рішення суду, зібрала речі, своїх дітей і… виїхала в Берлін!”


http://ukrslovo.net

Світлана РІДНА,
Львівська область

Напередодні Різдвяних свят отримала листівку з Німеччини. Вітання слала Валя – моя давня приятелька. У конверт вклала і кілька фото, де просто сяяла щастям! Хто б міг подумати, що вона, проживши зі своїм Іваном 18 літ у шлюбі, зважиться заради іноземця розірвати з чоловіком усі стосунки, забрати дітей і виїхати з країни? Вона ж завжди була сірою мишкою, боязко приймала найневинніші рішення. А тут…

«ГЕОГРАФИНЯ» ЗГЛАДЖУВАЛА УСІ КОНФЛІКТИ

Валю з Івасем доля звела у Львові. Вони тоді обоє були студентами-першокурсниками. Читати далі

“папський нунцій у Берліні…підтримував контакти з українськими греко-католиками в роки Другої світової війни.”


http://www.nbuv.gov.ua

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА І ВАТИКАН:

СПРОБИ КОНТАКТІВ У 1944-1949 рр.

Гуркіна С. В. (Львів)

 

Після закінчення Другої світової війни із розширенням радянської сфери впливу у державах Центрально-Східної Європи вирішення релігійного питання здійснювалося за координацією з Москви. У 1945-1950 рр. Греко-Католицькі Церкви, адміністративні структури яких знаходилися в межах Радянського Союзу (Галицька митрополія та Мукачівська єпархія), Польщі (західна частина Перемишльської єпархії та Апостольська Адміністратура Лемківщини), Румунії (Альбаюльська митрополія), Чехословаччині (Пряшівська єпархія), були на офіційному рівні ліквідовані, єпископи ув’язнені або фізично знищені, світське духовенство – частково ”возз’єднано“ із Православною Церквою, частково ув’язнено, монастирі закриті, а частину монахів та монахинь репресовано Читати далі

26 грудня – останній день різдвяних базарів в Берліні


Бранденбурзькі ворота в очікуванні Нового року, Берлін, 26.12.2010. Фото: Зоряна Свистович

Автор: Ольга Самборська

В Берліні в післяріздвяні дні на вулицях незвично людно. Мінус 8 градусів Цельсія не лякає мешканців німецької столиці. Багато з них за поганих погодних умов вимушено залишилися в місті. Замість традиційних поїздок до батьків, родичів, у відпустки вони прислухались до порад збентежених зимовими катаклізмами німецьких транспортників і залишилися вдома. Єдиною принадою громадської сфери були різдвяні базари. Читати далі