Про шлаґбаум.


Джерело: http://olhasamborska.de

Автор: Ольга Самборська

17.07.2018

«Люди добрі, подивіться, що наробила наша Меркель. Вона пустила сюди цих арабів!» – кричав на весь вагон охайно вдягнутий турок, однією рукою вказуючи на молодого араба, а другу простягував всередину вагону метро. Він ніби просив про допомогу, про розуміння, про підтримку.

Таку сцену я застала, вскочивши в метро на своїй Зюдштерн, що на лінії У7. Це сполучення веде в глибину Нойкьольну – найбагатонаціональнішого району Берліна і перевозить найбільшу кількість іноземців у всьому місті. Хто ж власне є іноземцем або мігрантом, а хто місцевий з міграційним підгрунтям? На це питання тут однозначно не може відповісти ніхто. Все змішалося в купу як у в лермонтовському «Бородино». Та і поле битви у вагоні метро було не менш бородинським.

Головний герой, він же лицар проти політики Меркель, був турком, з вигляду симпатичним, але занадто вже європейським. Світла сорочка і штани в бежевий тон. Все на ньому сиділо бездоганно по-німецьки. Навіть видавалося, що він взагалі забув, що він насправді турок. Таких в Берліні називають західними турками. Вони живуть в престижних колишніх західний районах Берліна серед багатих німців і власне такими себе вважають. Вони ненавидять своїх земляків з Туреччини, особливо тих, які носять хустки і довгі пальта, крутять вервечки в руках і курять кальян. Вони – заможні, асимільовані, розчинені в німецькому соусі, не пахнуть і не смердять. Їх протагоністи ж автентичні, традиційні, ведуть турецькі ґешефти, голосно святкують свої турецькі весілля, одним словом, не цураються ні мови своєї, ні звичаїв. Вони почуваються в Берліні комфортно, бо їдять свою їжу з турецьких магазинів, яка чартерами доставляється до Берліна – другого Стамбула як тут кажуть в простонароді, вдягаються в турецьких магазинах, одяг до яких привозять «вояжери»  з Турції, ходять до своїх шіша-барів, яких кожен перший на кожній вулиці в турецьких районах і навіть мають свої школи, куди водять дітей вчити своєї мови і культури. Такі два турецькі світи існує в Берліні.

Представник одного з них, західного, якраз розпинався в берлінському вагоні. Спеціально йду в гущу подій, щоб зрозуміти, чим же не вгодила люб‘язна до всіх Фрау Меркель в даному випадку? Сідаю якраз напроти розговтаної сварки. Тепер вже можу бачити і араба, на якого вказував західний турок. Це був невеликого зросту як власне і більшість арабів хлопчина. Весь в чорному спортивному одязі і чорній кепці набакир. Руками він притримував скейтборд.

«Та я тут родився, що ти з мене хочеш?» – голосно відгавкувався той в бік турка. Емоційність арабів відома кожному берлінцю. Вони голосно говорять і так само сваряться. Іноді навіть важко відрізнити, коли араби насправді «в серцях», а коли просто розмовляють. В першому і другому випадку завжди то буде голосно і емоційно. Оскільки останньої доби на вулиці говорять всі з мобілками, то минути арабські розмови практично не можливо.

Але сварка в метро була не просто голосною, вона рвала простір навпіл. Одні – за араба, інші – за турко-німця. Але всі учасники словесної перепалки – лише вихідці зі сходу, ближнього і далекого. Я не знала причину сварки, бо зайшла, коли вона вже тривала. Мені видавалося, що про причину сварку вже і забули, бо тепер у вагоні всі були розлючені популістським зверненням турко-німця. Всі добре обізнанні, що питання біженців із арабського Сходу є зараз для Німеччини болючим. Кожен кому лише не ліньки намагається ним шуганути або по Меркель, або по біженцям самих. Право-радикальна партія «Альтернатива для Німеччини» взагалі навчилася заробляти на цьому політичні бали. Де б не проштрафився біженець, відповідальна за це або канцелерша, або її партія, при владі яких в країну ввалила багатотисячна масса втікачів від війни в Сирії, а з ними й інші бажаючі мешкати в країнах соціального захисту.

Сьогодні за цапа-відбувайла був звичайний арабський хлопець, народжений в Німеччині, який себе мабуть і за араба особливо не рахує. Дітям мігрантів в Німеччині, незалежно чи арабських, чи українських переселенців, непереливки. Країни своїх батьків вони майже не знають або знають лише з відпусток туди до родини, мовою батьків говорять погано, зате досконало володіють німецькою. Вони не те, що є інтегрованими, вони є просто громадянами країни, в якій народилися. Лише їх зовнішній вигляд збиває іноді зпантелику. Вони мають іноді проблеми отримати роботу, бо їх все одно вважають за “другий сорт”. Політкоретно їх ще називають мігрантами або німцями з міграційним минулим і невідверто вважають за непотріб в монотонно організованому суспільстві.

Так сталося і цього разу. Хлопця-араба одні захищали, інші звинувачували. Приєдналися інші мігранти зі Сходу, яких завжди є в достатній кількості в кожному вагоні маршруту У7. Поступово вагон перетворювався на Євромайдан. Коли емоції почали зашкалювати і здавалося зараз дійде до бійки, вагон зупинився на наступну зупинку Германплатц. Один середнього віку араб, який визвався підримати молодого атакованого турком-німцем араба, схватив жертву дискусії від гріха подалі насильно вивів з вагону. За ним послідували інши араби.

У вагоні запанувала тиша. Декорації змінилися. Всі раптово замовкли. Я розгублено розглядаю оточення, яке стало тепер виразнішим для мене, бо вийшли араби. Виявляється біля арбітра-араба сидів теж середнього віку німець у навушниках. Він їх так і не знімав під час сварки. Лише напружене тіло виказувало, що арабські емоції торкнулися його тіла, за виключенням вух. Біля мене теж сидів німець. Повертаюсь до нього, щоб дізнатись, що ж власне слугувало причиною сварки, що ж такого сказав молодий араб, що викликав таку реакцію турко-німця. Радію з того, що принаймі в нього не має на вухах навушників. Останнім часом не можна ні в кого нічого запитати в транспорті, бо навушникові шлаґбауми заблокували всю соціальну комунікацію в місті. Питаю: «Чи знаєте Ви, що такого сказав цей араб?» У відповідь твердо: «Не знаю, я не слухав. Мене це не цікавить». Шлаґбаум.

 

“запис пісні виконали виховники Спілки української молоді в Німеччині.”


Українці з Мюнхена записали україномовний варіант відомого твору Коена. Цю пісню наші діаспоряни присвятили українському Євромайдану. Це молитва й натхненне послання на знак єднання українців у всьому світі. Переклад, виконання та запис пісні виконали виховники Спілки української молоді в Німеччині.

Роман Дубасевич: “написав нашу, німецьку євроколомийку”


Дорогі українці Німеччини! Їдучи на вчорашню демо, написав нашу, німецьку євроколомийку, зі спеціальним додатком для Австрії

Євроколомийка

1. Ой, громадо-громадонько,
Студенти-дівчата
Послухайте ви тихонько,
Буду повідати.
2. Ой, громадо-громадонько,
Рентнери, IT-істи,
Послухайте та вставайте,
Ми – не мазохісти!
3. Ой, не рочок, і не другий,
Я біди не знаю,
Бо я собі взяв замешкав,
В чужинецькім краю.
4. А ті німці – нарід добрий,
Файно ми прийняли,
Дали візу, гуртожиток,
Вчитисі сказали.
5. Ой, не рочок, ой не другий,
Вчуси, я си вчуси, Читати далі

“на підтримку Євромайдану в Україні та по цілому світі!”


Дорогі Подруги і Друзі,

пересилаю Вам пісню «Україну благослови» всім українцям доброї волі та на підтримку ~Євромайдану~ в Україні та по цілому світі!

Cлухай: https://dl-web.dropbox.com/
Слава Україні!

Ваш Андрій Несмачний

Мюнхен-Німеччина, дня 1.грудня 20013 року

Зустріч відбудеться 30.11. 2013 о 18 год. біля посольства України в Німеччині


Сьогодні, 30 листопада 2013 року,  на скайп-конференції української громади Німеччини було прийнято рішення провести термінову  зустріч з послом України в Федеративній Республіці Німеччина Павлом Климкіним ( http://germany.mfa.gov.ua/ua).

Мета зустрічі – висловлення позиції української громади Німеччини стосовно ганебного розгону Євромайдану в Києві на площі Незалежності. Це не публічний захід, а робоча зустріч посла з українською громадою Берліна і Німеччини. Зустріч відбудеться о 18 год.  біля посольства України в Німеччині.

Адреса: Albrechtstrasse 26, 10117 Berlin. Переглянути на мапі
Форум українців Німеччини

Звернення української громади Німеччини до європейської спільноти


Звернення української громади Німеччини до європейської спільноти

О 4 годині ранку 30 листопада 2013 року в Києві на площі Незалежності силами спецназу “Беркут” брутально було придушено мирну акцію на підтримку євроінтерграційних намірів України – Євромайдан.

Акції Євромайдану тривають з  п’ятниці 22 листопада 2013 року. В цей день Уряд України передумав підписувати Угоду про Ассоціацію України з Європейським Союзом. З того часу стотисячні Євромайдани відбуваються у всіх великих містах України, незважаючи на їх заборону в багатьох з них.  На вулиці вийшла молодь України. Навіть голос дітей був відчутний. Разом з протестантами – опозиція. Юлія Тимошенко оголосила голодування.

У діаспорі українців в 46 країнах світу відбулися акції на підтримку українського Євромайдану. Німецький Євромайдан, акції якого відбулися протягом останнього тижня в 12 німецьких містах (Берлін, Ляйпциг, Дрезден, Гамбург, Франкфурт на Майні, Мюнхен, Штуттгарт, Майнц, Мюнстер, Кьольн, Дюссельдорф, Регенсбург),  підтримував  український народ. Читати далі

Німецькі Євромайдани – з Євромайданом в Києві!


Берлін:
Дрезден:
Ляйпціг:
Mykhailo Onipchenko

Читати далі