Про “принцесу”.


Автор: Ольга Самборська

Берлін, 20.06.2018

Я мушу про це розповісти тим, хто думає, що Берлін – це розкішний торгівельний центр з приємно подразнюючими нюх парфумами, блискучими підлогами і бездоганними у своїй мертвій тиші манекенами. Так, Берлін – це торгівельний центр, в який заходять покупці з товстими гаманцями і бідною уявою, де їх або радше їх банківські картки обслуговують добре вишколені для цілоденного стояння на ногах касири. Час зупиняється там якраз на стільки, скільки покупець може собі дозволити. На жодній стіні ви не знайдете жодного годинника, який би нагадував покупцям про їх зобов‘язання поза царством торгового центру. Царство почуттів та іллюзії задоволення цих почуттів. Царство!

  • Супроводжуй цю «принцесу» аж до виходу! – порушив царський спокій торгового центру трубастий голос з мікрофону переносного пристрою в руках працівника сервісу безпеки торгового центру. Той поволі слідував за дивною постаттю жіночої статті з накинутою на голову хусткою-палестинкою. Наблизитись до неї впритул не дозволяв нестерпний смрід, який як захисний скафандр оточував її зі всіх боків. Та і вигляд її загалом нагадував радше вигляд космонавта, аніж «принцеси». Перше, що кидалося ввічі, були «позолочені» кроссівки. Наступими претендентами на увагу були баварського стилю буро-зелені штани до колін. Там, де закінчувалося товсте сукно штанів, починалися сніжно-білі підколготники спортивного стилю з вистроченим лоґо якоїсь фірми. Весь цей традиційно-модерний стиль доповнювала тепла спортивна куртка на змійці сірого кольору. Обличчя «принцеси» було важко розгледіти. Мої очі запримітили лише блідість шкіри і беззубість ротової порожнини. На випростаних перед собою руках вона несла білосніжний шалик. Цю річ вона хотіла купити, бо з нею прямувала до каси. Її переслідував працівник безпеки торгівельного центру. «Принцеса» не відчувала свого переслідника позаду. Мова її тіла видавала спокій і одночасне захоплення сніжною білизною шалика в її брудних руках.

Біля каси вона поклала шалик на стіл для оплати. Касирка пробкою відскочила на кілька метрів від свого робочога місця. Затуляючи ніс і махаючи руками, вона щось намагалася сказати «принцесі». Та засунула руку в штани, саме туди, де це не прийнято робити в публічних місцях,  і витягла звідти гроші. Можна лише здогадатись, в якій схованці вона ховала свій грошовий скарб. Біля каси – мертва сцена. Працівник безпеки і касирка не наважуються наблизитися тепер вже не лише до «принцеси», але і до грошей. Зрозумівши складність ситуації, «принцеса» вирішує дати касиру час прийти в себе і повертається до розкладок товарів. Там вона згрібає дещо з позолоченої біжутерії, уважно розглядаючи золотаві блиски намиста. Касирка поволі оговталась, а працівник безпеки навів різкість в органах нюху.

«Принцеса» повернулася до каси і ще раз перерахувала смердючі гроші, подавши їх касирці. Та вимушено взала готівку. Після пробиття рахунку, касирка запитала чи потребує покупчиня кульок. Після ствердної відповіді, вона склала білосніжний шалик і позолочені намиста в кульок і зневажливо подала «принцесі». Та відрахувала двадцять центів за кульок. Решту грошей пішли знову у штани у потаємне інтимне місце, відоме лише «принцесі». На підлогу посипались дрібні гроші. Вона нагнулась, щоб їх підібрати. З цим рухом посипався дальший дріб‘язок. Це означало, що джерело нестерпного смерду ще деякий час наводило жах своєю присутністю в магазині для чистих і ґламурних. Можливо у своєму минулому ця «принцеса» теж була чистою і ґламурною, поки в неї не всилилася важка психічна хвороба. З того часу здорового часу залишився лише ґламур у формі позолочених кроссівок і тяга до прикрас. А от потяг до чистоти зжерла психічна хвороба.

«А зараз йди і помийся,» – видусила з себе касирка навздогін «пахучій» покупчині. Концентрований запах парфум з відділення косметики поруч не міг вже нікого врятувати від смердючої «принцесеної» присутності в магазині. Натхненна своїм придбанням, психічно хвора пішла до виходу з магазину. Прикрившись долонею, за нею послідував працівник безпеки і переконавшись, що «принцеса» вийшла з його «царства», полегшено зітхнув. Скляні автоматизовані двері зробили «принцесі» прощальний реверанс, а вулиця радо прийняла її знову в свої обійми. Там, на вулиці, царює демократів запахів. Там «принцеса» в своєму царстві. Ніби отримавши заморський подарунок, вона обережно витягла вміст з кулька. В тому місці, де мало бути гарне жіноче обличчя, світилася радість. Брудними руками «принцеса» перебирала позолочені намистинки, підставляла їх під сонячні промені, насолоджувалася ними так, як це робить дитина, якій дісталася вимріяна іграшка. Білосніжний шалик ніби уособлював білизну цього світу, якого «принцесі» чомусь не дісталося, але вона про нього дуже мріяла. Вона ще довго не відривала погляду від білизни шалика. Ніби вкопана, вона тримала його перед собою на двох руках так само бережно, як це вона робили в магазині, коли я її вперше побачила.

До нестями брудна і смердюча психічно-хвора дівчина бережно тримає в руках білосніжний шалик як символ білизни і чистоти цього світу, якого їй чомусь не дісталося. А може дісталося більше, аніж касирам і працівникам безпеки? Ми це не в змозі побачити так само, як не можемо побачити Бога. Але можемо відчути, бо це єдине, як ми пізнаємо Його.

 

Advertisements

Чому українці Берліна не вийшли з масовим протестом під час візиту української делегації до німецької столиці?


Чому українці Берліна не вийшли з масовим протестом під час візиту української делегації до німецької столиці?

Ініціативна група небайдужих українців Берліна запрошує всіх, кого хвилює ситуація, що склалася в українській громаді Берліна, на дискусійну зустріч Чому українці Берліна не вийшли з масовим протестом під час візиту української делегації до німецької столиці 30.08.2010?“. Дискусія відбудеться 5 вересня 2010 року в 16 годині за адресою
Familienzentrum Mehringdamm

Mehringdamm 114
10965 Berlin
Vorderhaus, 2 stock, Raum 401
U6 und Bus 104
Platz der Luftbrücke
Kontakt: 01775495465а

В Фамілієнцентрі з 15 до 17 год. буде працювати дитячий ігровий майданчик, де педаготи займатимуться з дітьми (http://www.gesundheitberlin.de). Так що можете приходити і з дітьми.

Wodka Hits nonstop!


pljashkaУкраїнська культура на закуску до горілки подається в Європі як експортно-імпортний продукт. Особливо взялися за це наші Діджеї.

“Хортиця” возить вечорниці Олега Скрипки по світі. Про це розповів автор проекту “Країна мрій” в Парижі під час вечорниць.

Russendisko (Руссендиско)  подає диск “Від України до Америки”, на якому зібрано пісні Мандрів, ВВ, наступним чином: “Ukraine DO Amerika heisst die neue CD der Russendisko Macher Vladimir Kaminer & Yuriy Gurzhy welche heute Abend auch vorgesstelllt wird. Als special Drink des Abends empfiehlt sich Vodka, den wir für 1,50 anbieten!”

Дешево так само, як і дешево створюється імідж України закордоном.

Портал українців Німеччини http://www.ukrainians.de відпрацьовує дешеві стереотипи на Читати далі

“Мирні ляси до світання” або як Фома чорта обдурив


або що робити, коли рветься струна

"Нас кличе у мандри дорога!

Надворі падав дощ і відразу замерзав ожеледицею. В напівтемряві довелося шукати “цвайтен зайтенфлюгель”, другий під’їзд, направо (чи наліво?). Словом, радість була подвійною, коли двері відчинилися і на порозі нас зустріли дві усміхнені господині вечора у вишиванках: Таня та Інґа. Вони одразу припросили вступити до кухні, випити пивця чи винця. Далі ми пройшли до “світлиці”, де зібралася невелика компанія в очікуванні на Фому і звідки, повірте мені на слові, війнуло автентичним українським духом. Хоч нічого традиційно українського в цій берлінській квартирі не було, звісно, окрім вишиванок на деяких з гостей, які слугували основною декорацією вечора.

Фома не забарився, забіг у теплу кімнату, вмостився на стільці і після невеликого вступу почав грати і старе, і нове, і своє-“мандрівське”, і народне. Читати далі

Рішення проблеми по-німецьки


Цього року мода на випробування для українців. Незалежить закордоном чи в Україні.heizwaerme_im_griff1

Галина Гомель щойно подзвонила українській рідні дізнатись, чи вони там не замерзають без газу. При цьому тільки радо зауважила, що в Берліні у них в приміщені тепло. Німеччина використовує заощаджений газ. Ніхто не помітив збоїв з подачею газу. А за годину по трубах перестали подавати тепло. «От тобі і похвалилася», – подумала Галина. Подзвонила до відповідних служб. Телефон не відповідав. Була субота. Якби не дитина, ще можна було б якось перетерпіти лихо в знак солідарності з родичами в Україні.

А сусіди вже видзвонювали всі можливі сервіси. Німець – не українець, терпіти не буде. Читати далі