“час який ми позичили в борг віддає нам японський бог”


До ред. надійшов новий вірш від Василя Махна як поетична рефлекція від останніх подій в світі.

ред.

Автор: Василь Махно

Перед  цвітінням сакури

бути вибраним серед покликаних

що пропахли овечими сиками

що в гафтованій нитці пришиють

тінь ріки до лиця і шиї

щоб землею щоразу смикати Читати далі

Advertisements

По німецькому показу І заговорили Так, що й німець не второпа


http://poetry.uazone.net/kobzar

Тарас ШЕВЧЕНКО

І мертвим, і живим,
і ненарожденним землякам моїм
в Украйні і не в Украйні
моє дружнєє посланіє

Аще кто речет, яко люблю бога,
а брата своего ненавидит,
ложь есть.

Соборно[е] послание Иоанна.

Глава 4, с.20

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу Читати далі

“Проблема одного вірша Бродського «На независимость Украины».”


Венеціянський лев: Про Iосіфа Бродського
21:10/02.03.2011

Василь Махно (м. Нью-Йорк)

Почну з того, що холодною весною 2008 року, сидячи на веранді італійського ресторану в мангетенському районі Литтл Італі з Евою Гоффман, ми розмовляли про усякі дрібниці.
Ева попивала джин із тоніком, а я — пиво, Ева — колишня редакторка «Нью-Йорк Таймсу», письменниця та есеїстка, що 13-літньою дівчинкою виїхала з родиною з Кракова до Ванкувера, переклавши виїзд на власні відчуття життя у новій мові. І як виявилось: частково пов’язана із Тернопільщиною.
Зовсім випадково мова зайшла про Іосіфа Бродського Читати далі

” наступного року полечу за лаврами не до Греції а у Берлін чи Париж”


В ред. надійшло з американського континету е-мейлом вітання чортківсько-нью-йоркське і одночасно одноманітно діаспорське  бо старий новий рік у діаспорі по-старому так само проходить кожен рік. Поза святом. Меланхолічно. Вітання від Василя Махна. Дай Бог побачити Василя в Берліні, бо в ніч на Василя бажання збуваються.
ред.
Василь Махно
Старий Новий рік

окрім трьох празників – в гості ніхто не прийшов – забудь

лиш один старий – Новий рік та ще січень – та кілька дощів

із дерев познімали ґірлянди – і прогнали овечок – залишили бруд

і той старий мені каже: understood

себто якщо перекласти – то мовляв знаємо – що й по чім Читати далі

“Матіос наголошує, що таких дій не розуміють і її літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині…”


Письменниця Марія Матіос заявляє, що силовики влаштували на неї “лови”
http://www.pravda.com.ua

Середа, 12 січня 2011, 13:48

Письменниця Марія Матіос заявляє про політичне переслідування її з боку Генеральної прокуратури.

З цього приводу вона звернулася з відкритим листом до генпрокурора Віктора Пшонки.

Матіос пише, що з кінця минулого року її “публічна діяльність, а саме – письменницька творчість” потрапила у сферу зацікавлення Генпрокуратури та Міністерства внутрішніх справ.

За словами письменниці, 17 грудня працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ Львова за дорученням ГПУ розшукували її у видавництві “Піраміда”, щоб вилучити з продажу примірники книги Матіос “Вирвані сторінки з автобіографії”, яка визнана “Книгою року-2010”. Читати далі

“на 94 році життя, він і досі вболіває на розвиток видавництв і розповсюдження українських книжок серед своїх земляків. “


Нашого цвіту — по всьому світу
Коломия ВЕБ Портал
Автор: Микола ЖИБАК
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу

Розповім про нашого земляка Олексу Вінтоняка зі Струпкова, який у молоді роки пройшов крізь пекло сталінських і гітлерівських таборів через активний рух у боротьбі за волю України, але не зламався, залишившись вірним своїм національним переконанням.

Олекса Вінтоняк, син Максима, народився 1915 р. у Струпкові. Хлопець з дитинства зазнав чимало горя, адже його батько загинув на фронтах Першої світової війни, залишивши дружину з п’ятьма малими дітьми. Олекса добре вчився. Читати далі

“в чужинців хибний образ про Україну, як про хліборобський край, де все зітхає за чиєюсь міцною рукою порядку, влади (“колонія”)…”


http://postup.brama.com

Анна-Галя ГОРБАЧ: Мистецтво насправді трагічне

– Як Ви наважились на перекладацький труд, бо ж якщо перекладати поезію, то мало її любити, треба бути поетом?

– Коли я приїхала до Німеччини, то ходила до школи у Рудольштаті, в місті, де вперше зустрілися Гете і Шіллер. Я завжди намагалася бути старанною ученицею у вивченні німецької географії та історії також. Мені пощастило з учителькою, яка допомагала мені у позаурочний час, наприклад, у німецькій стилістиці. І почала вона з інтерпретації німецьких поетів. Першим був вірш Мерике, автора ХІХ століття, в якому звучало таке запитання: чи ти розумієш мій образ? У тому вірші Ніч була зображена як жінка, яка виходить з моря і стає спиною до скелі. І замріяно, ніби “не від світу цього”, млосно впирається у неї… Справді, чи я зуміла вловити той образ ночі? Цілий рік я із тою вчителькою опановувала поняття “інтерпретації” в поезії. Потім я знайшла товаришок із літературного кола і ми вже читали французьку літературу, дискутували. Хоч любов до поезії я зберегла ще з років навчання у румунській гімназії, цілими сторінками ті прекрасні румунські поезії цитувала… З українських поетів я знала тільки Шевченка. Коли приходила до бібліотеки, то шукала українських авторів, та тоді там не було нічого з української літератури. Читати далі