Українсько-німецька наукова спільнота Мюнхена вшанувала жертви Голодомору

Тарас Федорів, докторант Українського Вільного Університету (Мюнхен)
Українсько-німецька наукова спільнота Мюнхена
вшанувала жертви Голодомору
Трагедія, що охопила Україну 80 років тому з роками виглядає ще
загрозливо-жахливіше.  Так склалось, що цьогорічні відзначення чергових
роковин цього безпрецедентного за своїми масштабами  злочину проти
людства співпав з надзвичайним суспільно-політичним напруженням у
сучасній Україні.
Незрозуміло чим мотивована різка зміну курсу  теперішньої влади, але
відмова від продовження консолідації України до європейського
співтовариства, а натомість повторні спроби загравання із верховодами
східної сусідки нашої держави, колишньої імперської метрополії –
Російської Федерації, викликали надзвичайне збурення широких верств
населення.
Знову Україна перед визначальним вибором, від правильності якого,
значною мірою, залежить майбутнє багатьох поколінь наших
співвітчизників. Драматизму ситуації додає те, що погляди  на
пріоритети, зі становища влади та народу, як виявилось, значно
різняться. Може українці, як нація, що пройшла стільки випробувань на
своєму історичному шляху, особливо рясно политому кров’ю та потом  у
бурхливому ХХ столітті, нарешті навчились  робити правильні висновки з
помилок минулого?  Принаймні всенародне збурення наприкінці листопада
2013-го дає таку надію. Остаточні ж акценти буде розставлено трохи
згодом…
Таким був лейтмотив більшості виступів та дискусії, що відбувалась в
ході зініційованого Німецько-українським науковим об’єднанням (президент
– Дарина Блохин)  круглого столу, що відбувся в Українській  Домівці
столиці Баварії на Шинштрассе.
В залі парафіяльного центру УГКЦ цього дня було досить людно. Відкрився
захід вступним словом п. Д.Блохин, цікавими та хвилюючими були й її
подальші особисті спогади про лихоліття в «підсовецькій Україні»  40-их
років. До учасників зібрання від імені єпархії УГКЦ звернувся о. Іван
Мачужак, прозвучало привітання від Генерального Консульства України в
Мюнхені.
Відрадно, що поряд із старожилами української діаспори Мюнхена, досить
багато було присутніх молодшого покоління. Представники українських
товариств, а також ті, хто прийшов виключно за покликом свого серця, щоб
вшанувати пам’ять мільйонів невинно убієнних співвітчизників, з великим
зацікавленням та небайдужістю вислухали доповіді та виступи фахових
науковців та дослідників  – аматорів, познайомились із спогадами
безпосередніх учасників тих страшних подій, пізніше переглянули
запропоновану  автором цих рядків презентацію «Комуно-більшовицький
геноцид  українського народу:  причини, масштаби і наслідки», заслухали
доповіді Наталії Босак, Ольги Косинської, Тараса Бережанського, Олега
Цібрика, Катерини Брянцевої, переглянули виставку робіт юних художників
з ПОлтави. Після завершення основної частини, панахиди в храмі Покрови
Пресвятої Богородиці та Святого Андрія Первозванного та церемонії
запалення поминальних свічок біля символічного хреста на церковному
обійсті  – документальний фільм про трагічні 1932-1933рр. на Україні.
Хвилюючий жест було здійснено  Ганною Щепко, яка прибула з Канади –
вона роздавала особисто приготовлені окрайці хліба на згадку про жертв
Голодомору. Не залишились байдужими й іноземці, які завітали на сумну
акцію: німецькі науковці та звичайні громадяни. Приємно було вислухати
слова щирого співчуття з боку людей, які не так вже й багато знають про
Україну та її історію, але правдиві  розповіді про болючі рани минулого
нашого народу  (окрема подяка п. Надії Меркер, яка цього вечора
здійснювала переклад на німецьку мову) глибоко пройняли їхню душу, про
що вони самі розповідали.
Логічним завершальним акордом стало прийняття від імені всього зібрання
звернень до керівників німецької держави, яка, на жаль, ще не
відноситься до тих країн, які на офіційному рівні визнали Голодомор
геноцидом українського народу, із закликом зробити нарешті цей жест
доброї волі заради торжества історичної справедливості;  а також до
чинного Президента України В. Януковича, який, за переконанням українців
Мюнхена, має передусім стояти на сторожі українських національних
інтересів, зробити все від нього залежне для подальшого увічнення
пам’яті  багатомільйонних жертв Голодомору, вивчення цих сумних сторінок
історія багатостраждального нашого народу, а головне  застерегти його
від повторення цього страшного лиха, чи подібних нещасть в будь-якій
іншій формі (а так на жаль завжди було, коли Україна чи то з примусу, чи
то з власної необачності, потрапляла в зоку інтересу й вливу  іноземних
держав, особливо свого північно-східного сусіда)!