” Саме прийомні батьки передали Мар’яні любов до України. “


У Києві відбувся творчий вечір Мар’яни Джус
Прийомними батьками іноземної співачки були українці
 http://tvi.ua/new/2013/10/31/u_kyyevi_vidbuvsya_tvorchyy_vechir_maryany_dzhus

Українська пісня зібрала діаспорян із багатьох країн світу на творчому вечорі співачки, народженої в Англії. Мар’яна Джус поділилась із шанувальниками своєю творчістю, спогадами про свою долю та про життя українців за кордоном.

Сьогодні до музею Павла Тичини в Києві завітали співаки, художники, поети, науковці з різних країн.

Мар’яна Джус уже 33 роки живе в Німеччині. Народилась і виросла в Англії, у місті Ноттінгем. Її мати походить з Ірландії, батько – з Угорщини. Та рідні батьки залишили Мар’яну ще двомісячним немовлям. У той момент безнадійним життя здавалося й самотній парі з України. До початку Другої світової війни вони проживали на Івано-Франківщині. Та після жахіть війни й переїзду до Англії подружжя не могло мати дітей. Тож коли Розалія та Михайло прийшли до сиротинця й побачили покинуту біляву дівчинку, вирішили її вдочерити. Саме прийомні батьки передали Мар’яні любов до України.

До слова, творчий вечір не випадково провели в мистецькій вітальні Літературно-меморіального музею-квартири Павла Тичини: нині тут розвивається ще один цікавий мистецький майданчик, як у багатьох європейських музеях.

Після відвідин України співачка планує продовжити роботу над спільним альбомом пісень із Тарасом Ященком. Композиції вийдуть українською та англійською мовами.

Advertisements

One thought on “” Саме прийомні батьки передали Мар’яні любов до України. “

  1. Українські жінки завжди були сильні духом і душею. І те цілком закономірно. Коли чоловік ішов на війну чи потім на Січ, хто мав захищати сім”ю, ростити дітей, доглядати батьків, вести господарство??? Жінка! Треба, і шаблюку до рук брала, а треба і нагаяч на чоловіка піднімала… Моя бабуня, царство Їй небесне, розповідала, що вона сама собі чоловіка вибрала. Так багато дівчат робили.То було звичним у українського народу. Ми не сиділи в теремах, не вишивали хрестиком в дівчачій половині… і не чекали, коли нас видадуть за того, кого батьки виберуть….Ми самі вибирали свою долю, і сорочки власноруч вишивані, білосніжні, до нині носимо… і як найбільший дар бережемо спідничку бабунину, хвартушок вишиваний та хустку, яку виміняли в голодний 1947 за кусок хліба, а потім, в кращі часи, ту хустку на Великдень ті люди вернули… Ми все пам”ятаємо, і саме та пам”ять дає нам сили..

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s