Про вітряки та українських “донкіхотів”.


SONY DSC

B музеї млинів в м. Ґіфгорн.

Автор тексту і світлин: Ольга Самборська, Берлін

30.09.2013

Водяний чи-то вітряк,  чи просто млин існував, мабуть, стільки,  скільки існує людство. Висловлюючись по-сучасному, млин – це екологічно чистий засіб переробки зернових для задоволення первинних потреб населення в продуктах харчування з використанням енергії води і вітру. Саме те, що зараз вдягають в металобетон і називають енергетично чистими технологіями. Старе видане за нове, добре забуте старе, законсервоване в музеях, доведене до ритуалу поклоніння і замилування. А колись….

… де стояв млин – там вирувало життя.  Коло річки чи потічка, де так любили “гніздитися” українці, знаходилася Альфа тотожності села. Омегою була зазвичай церква. Також дерев’яна і велична, як і млин. Що починалося коло млина, довершувалося в церкві.Залицяння, кохання, розмови і домовляння.  В млині молотилося на борошно, на олію, на крупи, але не тільки.  Туди зносилося звідусіль і розносилося. Через млин не лише текла вода для заведення в дію його молотильних механізмів. Через млин проходили потоки людей, які там бачилися, спілкували, обмінювалися новинами.

Будувався млин зазвичай на початку села і знаменував його економічну автономію. Занепадало село – про його існування нагадував лише забутий млин і стежки навколо нього. Перемелені часом людські долі застигли у заскоруглому дереві понад засохлими потічками по всій Україні, але не тільки в ній.

Колись комусь прийшла в голову мудра ідея зібрати млини з різних куточків землі в одному місці.  Реалізували цю ідею в музеях просто неба.  Таких колекцій млинів у світі налічується багато сотень. У Німеччині їх близько тридцяти, які спеціально присвячені тільки млинам. В Україні їх є стільки ж, скільки загалом існує музеїв українського побуту просто неба. Найвідоміший – це Пирогів у місті Києві.млин-фігури

А ще є таке цікаве явище, як млини-місіонери. Вони живуть в чужій для них країні і відтворюють культуру свого регіону. Притулок їм надають міжнародні музеї просто неба. Серед млинів-місіонерів є також і  український млин. Його доля занесла до Німеччини. Тут він  разом з млинами-мігрантами з Нідерландів, Португалії, Греції, Кореї та багатьої інших країн розмістився в міжнародному музеї млинів в місті Ґіфгорн в землі Нижня Саксонія. Про нього і буде розмова в цьому репортажі.

Вже понад чверть століття (дата відкриття 1980 рік) приймає відвідувачів музей млинів в Ґіфгорні (http://www.muehlenmuseum.de). Шістнадцять вітряних і водяних млинів розмістилися на 16 гектарах землі на окраїні міста. Млинові раритети оточені індустріальним ландшафтом з відомими своїм економічним успіхом і сумною архітектурою містами Вольсбург, Брауншвайґ і  Ганновер. Музей млинів в Ґіфгорні – це данина минулому Нижньої Саксонії – землі із найбільшою кількістю млинів на своїй території. Але в минулому.

У сучасному світі млини замінили вітрогенератори. Їх теж в Нижній Саксонії більше, ніж достатньо. Підприємливі німці все ж вчасно спам’яталися і почали розвивати  туристичну складову індустріального регіону із врахуванням його історичного минулого. Ще в 1977 році адміністрація району Ґіфгорн звернулася до експерта з млинових моделей пана Хорста Вробела, який на той час вже мав приватний музей млинів у містечку Зулендорф  в районі Ільцену, з пропозицією розбудувати подібний музей на окраїні міста Ґіфгорн. Місто надало пану Вробелю землю, що розкинулася між кількома озерами, а сам Хорст Вробель з родиною отримали змогу розширити своє музейне підприємництво. Сторони відразу порозумілися і розпочалося будівництво.SONY DSC

За три роки постав музейний комплекс з виставковим приміщенням для моделей млинів з різних країн.  Так пан Хорст Вробель своє хобі – моделювання млинів перетворив у справу свого життя. Він їздив по світу з метою вивчення і збору екскізів для свого музею млинів просто неба. Так виникла відома на весь світ виставка моделей млинів, яка сьогодні експонується в музеї. Місто Ґіфгорн виграло не лише на туристах, але й набуло міжнародної слави.

Унікальність музейного об’єкту в Ґіфгорні полягає в  помітному акценті на особливостях східноєвропейської традиції. Вже при в’їзді до музею, з боку автобану В 188, впадають у вічі позолочені куполи візантійської традиції. Це дерев’яна споруда російської православної церкви.SONY DSC Поряд з російською традицією представлені Польща і Сербія. В цьому ряді є також і Україна, але про це потрібно говорити окремо. Ось як це робить сам директор музею млинів пан Хорст Вробель.

Кремезний чоловік в капелюсі, під яким сховані окуляри, очі і творчий інтелект. Метелик-краватка зчеплює білосніжну сорочку і світлий шкіряний піджак в одному іміджі людини- сподвижника. Він як млин стоїть впевнено, перехрестивши на собі руки-вітрила. SONY DSCЛюдина- млин, що вибудовала 16 млинів, поєднала Захід і Схід, привезла Україну в Німеччину. Все це про пана Хорста Вробеля.

Улюбленицею пана Вробеля є вітряк “Наталка”. Історія “Наталки” починається з радянського минулого. Вона –-продукт співпраці музею з тодішньою радянською верхівкою та містом Корсунь-Шевченківський.

Вітряк "Наталка" в музеї млинів в м. Гіфгорн, Німеччина. Фото: Ольга Самборська

Вітряк “Наталка” в музеї млинів в м. Гіфгорн, Німеччина. Фото: Ольга Самборська

“Наталка”, яку тут ще по інерції називають “Наташею”, була урочисто відкрита 17-го березня 1986 року за участі радянського посольства в Німеччині.

 

На моє запитання, чи назва українського вітряка є персоніфікованою, директор музею пан Хорст Вробель посміхається. Такої персони не має,  але зізнається, що хотіли назвати вітряк Раїсою на честь дружини колишнього Генерального секретаря Радянського Союзу Михайла Ґорбачова Раїси. Тоді родина Ґорбачових  навіть порадувала музей власним візитом. З огляду на те, що млин може стати підтекстом схильності тодішньої першої леді до словомолотіння, вирішили втриматися від персонального присвоєння імені (жарт). Відтак молотить вітрилами в Ґіфгорні така собі абстрактна “Наташа”SONY DSC, чи-то українка, чи-то росіянка чи просто радянська жінка з радянського минулого.

Представники української громади в Німеччині звернули увагу на пострадянське вживання  імені “Наташа”  і зауважили про це директору музею. Той усвідомлює тягар радянського минулого і радо переходить на назву “Наталка”.

Інтер’єр україського вітряка нагадує затишну українську світлицю. Тут і український традиційний одяг, і елементи побуту. На стінах висять  картини українського мистецтва. Щоправда, трохи вражає  балалайка і самовар поміж української атрибутики. Присутність на фестивалі гостя з України Дмитра Васильовича Заруби, директора музею “Пирогів”, обіцяє тісну співпрацю між музеями.SONY DSC То ж є сподівання, що український стиль поступово набере форми прийнятного.

Пана Хорста Вробеля пов’язує з Україною не лише вітряк. Завдяки його зусиллям місто Ґіфгорн і Корсунь-Шевченківський – міста-побратими. За його ініціативою устворилася ініціатива  ”Коло друзів Корсуня–Шевченківського”. Вже не один рік завдяки “Колу дрізів” в Україну відправляється значна кількість гуманітарної допомоги. А з України в Гіфхорн приїжджають  на оздоровлення чорнобильські діти . Кожен рік навколо “Наталки” відбуваються фестивалі української культури просто неба. Саме останні збирають українців в Німеччині і шанувальників української культурно-архітектурної спадщини з різних країн разом.

Українські “донкіхоти”.

29 вересня 2013 року  вітрячка “Наталка” знову зібрала гостей. Особливим був цьогорічний фестиваль,  бо “Наталці” виповнилося 25 років.

Сюди з’їхалися українські “донкіхоти” з різних куточків Німеччини і навіть України. SONY DSCЧому я їх так називаю? Бо їх було небагато, але це були саме ті ідейні люди, які ставлять собі часто непідйомні завдяння з покращення іміджу України в Німеччині і за кордоном.  В них не має на це спеціального фінансування. Їх не підтримують і не хочуть розуміти, але вони вперто несуть свої списи місіонерів рідної культури в чужому світі. Часто їх стиль життя нагадує боротьбу з вітряками. Здається кому потрібна українська культура в зацикленій на автобудуванні Німеччині? Кого цікавлять вишиванки чи козацьке мистецтво? Та і взагалі кому потрібна малочисельна в порівнянні з іншими офіційними меншинами українська громада в Німеччині? Та і навіщо це все, коли більшість українських мігрантів гарно вписалася в інтеграційну концепцію німецької держави, вивчила німецьку мову і вже давно смакує шпецле, вюрстхен в присмак з німецьким пивом.SONY DSC

Наперекір прагматизму марширують далі віддані українській справі “донкіхоти”. Вони зустрічають на своєму шляху відданих їм “санчопансів” і реалізують свої ідеї в життя. Про деяких з них, присутніх на фестивалі в Ґіфгорні,  коротка замальовка.

SONY DSC

Руслан Найда – скульптор, дослідник козацької спадщини з м. Київ.

Ірина Денис - засновник приватного музею українського народного мистецтва в містечку Ханненбах.

Ірина Денис – засновник приватного музею українського народного мистецтва в містечку Ханненбах.

Галина Брігер - засновник культурного центу ArtDepot  в Магдебурзі.

Галина Брігер – засновник культурного центу ArtDepot в Магдебурзі.

Ірина Петрунько - представник посольства України в Німеччині, один з організаторів фестивалю просто неба в Гіфгорні.рина Петрунько - секретар посольства України в Німеччині, один з організаторів фестивалю просто неба в Гіфгорні.

Ірина Петрунько – представник посольства України в Німеччині, один з організаторів фестивалю просто неба в Ґіфгорні.

Зліва: Ульріх Шаде - керівник фонду "Friedenskapelle", провів неймовірну роботу, щоб повернути імена українцям, які загинули на землях Брауншвайґу під час Другої світової війни. Справа: Ігор Пірошік сприяв реалізації проекту пана Шаде.

Зліва: Ульріх Шаде – керівник фонду “Friedenskapelle”, провів неймовірну роботу, щоб повернути імена українцям, які загинули на землях Брауншвайґу під час Другої світової війни. Справа: Ігор Пірожик – сприяв реалізації проекту пана Шаде.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s