” персонал судно-ремонтного заводу терміново евакуювали на Захід, а про українців забули. “


02Доброго дня, шановна пані Ольга Самборська,   пише до Вас Румак Василь Андрійович. Ви – одна людина в Німеччині, до якої можна звернутися рідною мовою без перекладу і висловити свою думку. Мова йде про мого батька Румака Андрія, 1921 року народження, який восени 1941 року поїхав на роботу в Німеччину. Якраз в цей час у Львові перебував високий чин, офіцер воєнно-морського флоту Німеччини, і підбирав для себе молодих обдарованих юнаків (мій батько з дитинства працював помічником коваля). У цю групу потрапив і мій батько. Їх привезли в м. Гамбург у школу, де навчали профессій і мови. Після навчання вони працювали на судно-ремонтних заводах у містах Гданськ, Гдиня, Калінінград, Лієпая. Усі робітники-українці були висококласними спеціалістами. Вони мали допуск до таємних об’єктів. Навесні 1945 року, коли Радянська Армія наступала на м. Гданськ, усе німецьке населення і персонал судно-ремонтного заводу терміново евакуювали на Захід, а про українців забули. Таким чином троє наших робітників потрапили в руки Совєтам. Їх було пограбовано, арештовано і засуджено до розстрілу за те, що вони працювали на німецьку воєнну машинерію. В останню хвилину розстріл відмінили. Українців направили до штрафного батальйону. То пекло описати неможливо, але батько вижив.   Шановна пані Ольго, хотів би знати, чи знайдеться в сучасній Німеччині людина або група людей ще старого гартування, які пам’ятають про страшну війну і як компенсацію за страждання мого батька запросили б мене як сина відвідати одне з міст Німеччини, Берлін чи Гамбург, і побачити своїми очима як живуть люди в Європі. Можливо на мого листа відгукнуться ветерани Вермахту? Як на мою думку, вони не дуже різняться в статусі. Шановна пані Ольго, можливо цей лист не зовсім за адресою, але щиросердечно прошу Вас знайти людей, котрі допоможуть мені в моєму задумі. Мені уже 65 років і коли я прочитав в інтернеті Вашу біографію, я зрозумів, що Ви людина, котра реально допомагає людям. До речі, батько моєї дружини теж з переселенців. Його домівка залишилася за Сяном, в Євросоюзі.   7.07.2013   З повагою, родина Румак Львівська область Україна

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s