“це також своя часточка Батьківщини для місцевих українців, які не так вже й часто мають змогу побувати на рідній землі”


денис

Директор “Музею українського народного мистецтва” в Німеччині п. Ірина Денис, 2013.

Автор: Ірина Денис

Учітеся, брати мої,
думайте, читайте,
і чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь”

– ці слова великого Кобзаря якнайкраще відображають «Українські вечорниці» до 199-ої річниці Тараса Шевченка, які були організовані «Українською Громадою у Франкфурті-на-Майні» .
Українські вечорниці загостили 200 місцевих українців з родинами 9 березня 2013 року у Франкфурті-на-Майні в затишному парковому ресторанчику в районі Рьодельхайм. В гості завітали представник Центральної Спілки Українців Німеччини (ЦСУН) Людмила Млош з Берліну, українських громад з Гейдельбергу, Бад Кіссінгену, Ганненбаху, Вісбадену, Гофгайму та широких околиць Франкфурту. Голова ЦСУН пані Людмила Млош привітала гостей власними віршами та теплими словами.
На свято завітав і представник Генерального консульства у Франкфурті-на-Майні. Хотілось би, зрештою, щоб на такі знаменні події, які проводяться у цілому світі на найвищому рівні, заглядали не просто представники, а й найвищі посадові особи, що представляють Україну за кордоном. Адже це була не просто знаменна подія, яка проводиться у всьому світі, це була подія, яка об’єднала всіх українців Франкфурта-на-Майні та околиць, бо на вечорницях були присутні представники всіх українських спільнот.франкт

франкф1

Директор Української Суботньої школи п. Марина Поксдьорферз чоловіком та засновник Музею українського народного мистецтва п. Ірина Денис в старовинних вишиванках.

Особливо відзначилась і найактивніше взяла участь у святкуванні “Українська Суботня Школа” (при “Українському товаристві у Франкфурті-на-Майні”) на чолі з її директоркою п. Мариною Поксдьорфер та художніми керівниками школи – сім‘єю Рахлецьких. Вони не тільки підготували багато виступів, але й самостійно зробили всі декорації та активно допомагали в оздобленні залу. Доповнили вистрій залу старовинні різьблені портрети Швеченка та вишивані серветки і рушники з “Музею українського народного мистецтва” п. Ірини Денис.
Вечорниці проходили в надзвичайно теплій, сердечній та товариській атмосфері. Більшість українців,  та й не тільки, прийшли у вишиванках, що ще більше підсилювало відчуття справжнього свята та дозволяло відчути себе у куточку України. Багато з вишиванок були справжніми раритетами, якщо не сказати музейними експонатами.
Програма Українських Вечорниць складалась з трьох частин – концертна частина та театралізоване дійство, виступи вихованців суботньої української школи, жива музика та вечірня дискотека.
Із вступним словом виступив організатор Українських Вечорниць, голова Української Громади у Франкфуріт-на-Майні пан Олексій Ємельяненко, а Руслан Бондаренко розповів гостям про діяльність та цілі Української Громади у Франкфурті-на-Майні.
Відкрив свято заслужений артист України пан Григорій Кульба підбіркою найвідоміших пісень на слова Тараса Шевченко – під час виконання в залі стояла повна тиша, а під час виконання”Заповіту” зал дружно встав. Концертну програму доповнив виступ джазової зірки Наталі Кармазін та музикантів Юрія Кусня та Сергію і Стаса Сейфуліна.
Багато глядачів не могли стримати сліз при виконанні шевченкової поеми (“Невольник”) у виконанні театральної групи «Української Школи» (худ. керівник Роксолана Рахлецька). Молоді таланти з Української суботньої школи задекламували вірші Тараса Шевченка та підбірку віршів про українську мову, адже незадовго школа буде відзначати Свято рідної мови.
На завершення культурно-концертної програми відбувся дебют Ольги Зайцевої та гурту “Zaytsa” з українськими піснями.
Нікого не залишила байдужим запальна українська музика на дискотеці від DJ Кості (Костя Чебрій) та його майстер-клас по навчанню українського танцю. Молодь “гуляла” до 2-ої ночі та ніяк не хотіла розходитись. Хотілось би, щоб таких свят було якнайбільше, адже це також своя часточка Батьківщини для місцевих українців, які не так вже й часто мають змогу побувати на рідній землі.
На святі в окремому інформаційному куточку українці могли отримати інформацію про наступні українські заходи в Німеччині, про Український Музей народного мистецтва в селі Ганенбаху (єдиний в Німеччині), про Українську Суботню Школу, отримати газети українською – наразі це були останні номери газети «ВО СВОБОДА». Таким чином організатори свята підкреслили мету проведення Українських Вечорниць – це створення української інфраструктури для українських громад в Німеччині, сприяння відчуттю українців єдиною родиною.
Ми всі щиро вдячні організаторам свята і сподіваємось на нові зустрічі.

Минули віки, відійшли у небуття покоління людей, змінилися звичаї, вірування та погляди та завжди актуальними залишаються безсмертні шевченкові твори, які по-новому розмовляють, завжди чарують та надихають. Пророчі шевченкові слова жили і живуть і в наших серцях та душах і  будуть надалі жити в серцях та душах наступних поколінь.

Advertisements

18 thoughts on ““це також своя часточка Батьківщини для місцевих українців, які не так вже й часто мають змогу побувати на рідній землі”

  1. у мене питання до тих, хто з Франкфурта, пояснити цей матеріал, а саме, чи це в описанову дійстві брали всі українці Франкфурта чи ви там теж поділені на “групіровки” як це в більшості великих міст Німеччини? Скільки українських шкіл там у Вас і чи всі так підтримують “Свободу”? Я довго думала, чи подавати цей матеріал, бо власне мала дивне дежавю нарахунок подібного тону сценаріїв старого гатурку, коли ЦСУН з незмінним головою їздить як поважний гість посольського розсолу на українські події, які готує “Свобода”. І ось питання щодо останнього речення, якому я не надала аж такого значення, але воно залишилось не зрозумілим “Таким чином організатори свята підкреслили мету проведення Українських Вечорниць – це створення української інфраструктури для українських громад в Німеччині, сприяння відчуттю українців єдиною родиною.” Я думала, що в Німеччині півроку тому вже формально створили таку структуру і начепили навіть голову представником з Франкфурту. Оскільки я стою поза цими всіми структурами і групіровками, то хочу для себе вияснити, а що власне відбувається? Хто в курсі, поясніть, прошу!

  2. Пані Олю, до чого тут приплітати Об’єднання українських організацій у Німеччині до заходу, який організовувала Українська Громада у Франкфурті-на-Майні, але до якого долучилося Українське Товариство у Франкфурті-на-Майні (при якому існує українська школа) та інші українці з міста та околиць.

    У Франкфурті є, наразі, 3 організації – Українське Товариство у Франкфурті-на-Майні, Українська Громада у Франкфурті-на-Майні та товариство “Ми – українці”. Українська школа є одна, при Українському Товаристві, до речі дітей до нас возять за 40-50 кілометрів. Я не можу порівнювати з Берліном, бо вже давно там не живу, але ми тут стараємося якось співпрацювати, хоча і у нас є є різні позиції і думки, і суаюварки теж є. Але таке є і в Мюнхені, і в Римі, і в Лісабоні.

    Щодо ВО Свобода – акція не проходила під прапором “Свободи”, це була, наприклад, принципова позиція нашого Товариства (Роксолана Рахлецька – мій перший заступник), але також й інших “неорганізованих” українців.

    Щодо останнього речення – найкраще спитати автора, пані Денис, бо у мене складається враження, що в те формулювання пробують занадто багато заінтерпретувати, а автор мав на думці щось інше. Вечорниці відбулися, на них було порядку 150 чоловік, це при офіційних даних консульства для Франкфурта в 1000 чоловік, дуже непоганий результат.

    А щоб відповісти на питання “що відбувається” – нічого особливого не відбувається. Відбулося вдале свято, яке різні особи описують термінами, які їм найкраще пасують для їхніх цілей та їх “монетизації” (зверніть увагу на лапки, мова про гроші не йде). Одні приписують туди ВО Свобода, Ви ставите питання у формі, яка б дозволила проводити паралелі з Берліном, і т.д. Але ці інтерпретації не повинні заступати сам факт такого свята, а факт є позитивним.

  3. Пане Романе, дякую за пояснення, але все одно ще не все зрозуміла. Тому встрічні питання, чи Ви самі були присутні на цьому заході? Про Вас там не згадується, а ““Українська Суботня Школа” (при “Українському товаристві у Франкфурті-на-Майні”) на чолі з її директоркою п. Мариною Поксдьорфер” заплутує Вашу роль в цій школі. Будь-ласка, зрзумійте, що з відстані дійсно важко розібратись. Такі інфомрації приходять дуже рідко, щоб все відразу зрозуміти. Додаю ще декілька пояснень, які надійшли від людей з фейсбуку:

    “Igor Piroschik Ага! Маєте рацію, Олю, прочитав статтю і ставлю ті ж питання, що і Ви. Щодо ВО Свободи, то автор статті зробила невиправну помилку, коли таке написала. А може спонсори “заставили”? Саме слово “вечорниці” пасує до дня пам”яті Кобзаря, як корові сідло. Я думав, що таке невігластво може собі дозволити лише великий українсько-совєтський культуролог з Берліну пані О. Рааб, та, виходить, що українці Франкфурту-на-Майні також не відчувають різниці між гульками і поважними заходами.”

    і ще одна:
    ” * Доброго дня, пані Ольго!

    хотів коротко поділитися відомою інформацією щодо ситуації у Франкфурті.

    Тут дійсно існують декілька “групіровок” і вони, хоча і не відкрито, але конкурують між собою. Ці вечорниці були організовані так званою “Спілкою Українців Франкфурту на Майні” (назва можливо не точна), в якій головує Олексій Ємельяненко. Це ярий “свободівець”, який за наявною у мене неперевіреною інформацією навіть балотувався до Верховної Ради за списком Свободи. Звідси і така любов. Ця спілка групується навколо Православної церкви, в якій править служби Олег Зайнуллін. По-моєму, прихожани і є основною “таргет груп” цієї спілки. Можливо в них також є недільна школа чи щось таке.

    Окрім цього мені ще відома спілка “Wir sind Ukrainer”, якою керують Андрій Косяк та ще декілька людей. Вона молода і існує лише з весни минулого року. Наскільки мені відомо, вони поки не виявляли прихильності до певних політичних сил. Одразу після створення, спілка “грозилася” організувати “грилювання” в одному з парків Франкфурта, але так і не спромоглась, нащо громада прореагувала самоорганізацією. Влітку, вони досить пристойно організували представлення України на параді культур у Франкфурті. Спілка орієнтована в основному на молодих людей, але скільки їх там офіційно є, окрім самих керуючих – це мені невідомо. Останньою акцією спілки було фактично створення виборчої комісії на дільниці у Генеральному консульстві України у Франкфурті на Майні (принаймні голова і зам. голови виборчої комісії були представниками спілки).

    Не знаю щодо першої, але керівники останньої спілки скоріше за все підтримують досить тісні зв’язки з апаратом Генерального консульства.

    В цілому ситуація, звична: де два укранці – там три гетьмани 🙂 Буду радий, якщо інформація Вам згодилася.”

  4. Так, я був на цій забаві, сидів за сусіднім столом з пані Млош. 🙂

    Щодо назв організацій, то українською вони є такі, як я навів вище. Школа є при нашому Товаристві, але школа має свого директора, Марину Поксдьорфер, а я є головою Товариства і у педагогічний процес не втручаюся. Мої завдання – до певної міри гроші, приміщення, сайт, зовнішня “представницька” діяльність. Пані Роксолана займається, в основному, організацією свят (Гаївки, Купала, Вертеп, тепер шевченківське свято). На даній акції я був гостем, оце й була моя роль. Те, що раз згадувалася наша школа, раз Товариство, нам не зовсім подобається, бо, власне, запутує. Над цим ми працюємо 🙂 А, якщо хочете знати про нас і школу, ласкаво просимо на нашу сторінку http://ukraine-frankfurt.de/

    Пану Ігору я б порекомендував не шукати “спонсорів” щодо пані Денис, принаймні її я в політичній заанґажованості не помітив. Ситуація з ВО Свобода тут така ж як в Україні – вони мають своїх прихильників. Олексій дійсно був у списку депутатів, раніше прапор ВО Свобода майорів на кожній акції, але з його боку є розуміння ховати його там, де інші цього категорично не сприймають. Це свято доволі показове в даному плані, оскільки не було політичною акцією і прапорець Свободи бачили лише ті, хто знав де він є і як він виглядає. Це була домовленість з нашого боку. З іншого боку, я цілком допускаю спільні акції політичного плану з прапором ВО Свобода, якщо не буде створюватися враження, що акція виключно організована Свободою (читай – якщо будуть майоріти прапори інших партій та організацій).

    Щодо поділу на православних і греко-католиків, це теж не відповідає дійсності. Діяльність і нашого Товариства і Української Громади не є прив’язана до окремої парафії. В нашому Товаристві є і православні, і греко-католики, в Олексія, наскільки я знаю, теж не лише православні.

  5. Доброго всім дня! Я дуже рада, що моя стаття викликала таку жваву дискусію, та водночас засмучена деякими інтерпретаціями, якщо не сказати інсинуаціями. Я тілки передала свої відчуття – я сама плакала на виставі сім”ї Рахлецьких, та відчула себе на рідній землі серед українців в вишиванках Можливо, що фраза “це створення української інфраструктури для українських громад в Німеччині” і є зайвою, але , “сприяння відчуттю українців єдиною родиною”, я впевнена, мало місце. .”Особливо відзначилась і найактивніше взяла участь у святкуванні “Українська Суботня Школа” (при “Українському товаристві у Франкфурті-на-Майні”) – що тут некоректно чи неправильно?
    Щодо “Свободи”, то вона згадується тільки як газета українською мовою, що розповсюджується в Німеччині, серед інших інформаційних матеріалів, які міг покласти в інформаційному куточку кожен бажаючий. А чи читав хтось взагалі з критикуючих цю газету? Крім промування та інформування своїх акцій вони подають цікаву інформацію про історію України та її видатних осіб. Знаєте та можете мені порекомендувати якісь інші газети українською? На моїй сателітарці навіть 5 канал кудись пропав, залишилась тільки News one та Рада, яка також дає часто цікаві історичні матеріали. Серед всіх заходів, на яких я була у Франкфурті, заходи Олексія Ємельяненко найцікавіші та найзмістовніші. Отримую ще запрошення від Олега Паславського (до якої він “групіровки”:))) належить, не знаю), була на його вечірці перед Різдвом, концерт був хороший (бракувало дуже тільки вишиванок на артистах), але дух там був не той.
    Дякую Роману Рокицькому за мій захист, бо виправдовуватись я навіть і не збиралася. З п. Ігором познайомлюся при першій же нагоді.

  6. Шановна пані Денис, дякую Вам за Ваші пояснення. Дійсно, як Ви правильно підмітили, матеріал викликав дискусію, але зовсім не тому, що Ви щось невірно написали, але тому, що читачам, які не проживають у Вашому регіону, важко зрозуміти з контексту, хто є хто і що розуміється під означеними вище реченнями. Саме тому я раджу завжди писати матеріалу з огляду на те, що їх читають люди не лише у регіоні події, але і в Німеччині, так власне і в Україні та цілій діаспорі (таку аудиторію має Хата скраю). Щоб пояснити ситуацію з українцями у Франкфутрі детальніше, і були задані питання. Це природньо і говорить про те, що українцям цікаво знати і розбиратися чим живуть інші українці в Німеччині. Провокативне речення про створення української інфраструктури так само природньо викликало іррітацію, бо вже настворювати стільки структур, але хоч би одна еффективно працювала. Тому хотілося знати, чи створюється ще щось чергове. Наскільки я проінформована, то не всі присутні на створенні чергової структури ОУОН з подачи СКУ (Чолія) в Берліні підписала протокол зборів. Зокрема, пані Млош його не підписувала, але я можу помилятися, бо протоколу не бачила, а сама організація особливо не інформує про деталі. Питання також, чи гуртує “Свобода” українців під свої стяги як окрема политічна сила? Це питання є важливим для діаспори Німеччини. Зокрема тому, що ця країна має своє бачення національньних і націоналістичних тенденців в суспільстві. Відчуття є важливими, і сльзи на чужині є зрозумілими, але важливо також мати почуття політичного такту і дотримуватися його, щоб не розпалювати багаття там, де воно може наробити непотрібних проблем. І останнє, українцям варто частіше дискутувати і робити це без страху або розгляду дискусії як дрібної сварки, коли хтось когось має захищати. Кожен має право на свою думку, вправі її висловити і захистити. Інакше все перетворюється на базар, який підтверджує існування групіровок, як резюме цієї дискусії.

  7. Від імені ЦСУН статут (не протокол) підписала пані Саїн, вона ж представляла ЦСУН на зборах, бо пані Млош не було.

  8. Шанована пані Самборська, не думаю, що українців Німеччини турбують підняті Вами питання. Це принцип Москви “Разделяй и властвуй”, який вона проводить і дотепер. І часи однієї партії та руки “всі за”, надіюсь, відійшли у майбутнє. У всіх країнах та великих містах закордоння (в.т.ч. і в Німеччниі) існує по декілька українських громад, і не бачу в цьому нічого незвичайного чи поганого. І мені, напрклад, більше би хотілося знати, які події організовують різні громади, можливо, вдасться приїхати, та чим вони з живуть, і не з точки зору політики. І було б непогано, якби існував якийсь форум, де всі українцські спільноти чи окремо взяті українці могли бі ділитися своїми новинами та повідомленнями. Для цього потрібно створити такі умови, щоб їм хотілося це робити – ділитися не тільки горем, але і радощами, обговорювати без політики свої проблеми та події.Я собі уявляла, що це можна зробити на Вашому порталі, але тепер в цьому не впевнена. Я буду і надалі подавати свої повідомлення , але вже знаю людей, які від цього відмовились власне через тематику піднятих Вами же (а не українцями Німеччини) дискусій.
    В першу чергу ти людина, а вже потім президент, міністр, чи якийсь політик

  9. Саме тому, що тут існує багато розділених громад, не вдається досі вийти на всенімецький рівень як українська спільнота і заявити про себе політично. Дуже шкода, що діаспора українців ніяк не вийде за межі сільського клубу.

  10. Шановні пані Ольго Самборська .
    Я дуже активна людина, маю багато друзів та знайомих серед різних національностей. На цьому вечері була теж. Привела з собою цілком чужих людей, розмовляла з багатьма різними людьми з різних товариств, громад та просто зацікавлених. Люди приїхали звідусіль, не тільки з Німеччини. І ніхто, окрім Вас ( ВИ НЕ БУЛИ ПРИСУТНІ ) не побачив там політичного грунту. Люди відпочивали душею, просто раділи можливості поговорити, зустрітися, підтримати один одного, завести нові знайомства, друзів. Я мешкає недалеко від цього ресторану, тому знаю багато людей з цього району, не українців. Їм теж дуже сподобалось наше свято. Вони прийшли туди випадково. Не все зовсім зрозуміли, але попросили мене надалі повідомляти про такі свята. Вони з задоволенням будуть приходити. Сподобалися наші задушевні мелодії пісень, взагалі щира атмосфера, відношення до гостей. Хтось почув, що вони розмовляють німецькою і майже всю програму перекладали. Дуже сподобався їм український борщ. Шкодували, що мало було вареників. І ніхто з українців не додумався до розмов про політику. Там було про що поговорити для душі. Було приємно, що ми пам’ятаємо якого ми роду.
    Прикро, що можуть виникнути такі думки на порожньому місці.

  11. Шановна пані Марино, зрозуміло, що ми говоримо про різні діаметрально протилежні речі. Мені дуже дивно чути, що про більше цікавили вареники, а от брак політичної дискусії ніхто не помітив. І це в той час, коли Україна в такій біді. Дійсно, німецький комфорт заколихує, а на поверхню виходить лише настальгія за борщами і варениками. Мені цікаво, як би прокоментував Вашу відповідь Тарас Шевченко, який закликав повставати…А про Шевченка хоча б говорилося?

  12. Шановна пані Ольго.
    Прикро, що ви не можете дивитись душею, та шукате, у боці медуложку дьогтю.

  13. Для розмов на політичні теми є інші зібрання, наприклад, партійні. А на днях народженнях прийнято говорити про щось хороше, душевне.
    Ви праві, ми різні люди, у нас різні погляди. Тому нам нема про що говорити.

    Всього Вам, найкращого. І повірте, як ви подивитись на світ іншими очима, не вишукуючи іншого підґрунтя, а ніж є насправді, Вам стане легше жити і люди почнуть Вам посміхається.

  14. Так чи є ж день народження ви там святкували не розумію? Мені стане легше жити тоді, коли я знатиму, що не лише вибрані українці мають можливість відвідувати ресторани і говорити про душевне, але це зможуть робити і ті ж принижені і викинуті за межі українського соціуму в Україні і в діаспорі. Про яких забувають саме такі самозаспокоєні, яким не вистачає вареників для повного щастя. Коли вже врешти українці перестануть бути егоїстами і їм буде боліти за Україну, за інших українців та тих, кому на разі не до посмішок. Саме до соціальної чутливості закликав наш Тарас Шевченко, але ви розумієте здається це все по-іншому. Українці заколисали революційний дух Тараса Шевеченка, зробили з нього мертву ікону, коло якої співають застільних пісень. Це в простонароді називається шароварщиною. Дуже рада була довідатися, яка публіка у Франкфурті. Сподівають знайти там все політично свідомих людей, для яких Шевченкове слово живе і сьогодні, і які в дії поважають Шевченка, а за застіллі.

  15. Для інформації – на забаві були, якщо не помиляюся, як представники “старої” діаспори, так і ті, хто приїхав недавно, незалежно від їхнього статусу в Німеччині (і ті хто в банках працює, і ті, хто на будові). Пардон, але дві громадські організації не можуть вирішити світових проблем, і 150 чоловік не звільнять Україїну від її сучасних проблем. Але наявність тих 150 позитивно налаштованих чоловік Вам чомусь заважають.

    Забаву зробили таки для всіх, і рекламували її усім, і прийшли цілком різні люди, і над організацією працювали різні люди, незалежно від їхніх релігійних чи політичних поглядів. Замість того, щоб глянути на це позитивно, ви перекручуєте слова наповнюючи їх негативним змістом, вбиваєте бажання робити щонебудь безкорисно.

    Пані Олю, ви працюєте на руку тим, проти кого Ви, ніби-то, боретеся. Бо замість об’єднання ви робите все можливе, щоб роз’єднати. Критика повинна бути конструктивною, щоб бути корисною. Схаменіться.

  16. А чи не здається Вам, що дискусія відбувається на різних площинах: мої опоненти намаються вивести все на дискредитацію мене як особистості (це вже я прохожу котрий рік з подачи пані Млош і її наближених, до яких ви відноситесь, тож не дивуюсь) і інша площина: критика українського ханжества, яке намається надати собі особливости значущості під прикриттям імені українського революціонера і поета бідних і знедолених Шевченка, яких до речі був за межами України. Яке відношення має шевченкіада до ваших вечорниць? Ніяке. Її просто використано як культурний субстрат. До цього було додано участь “Свободи”, контроверсійна діяльність якої має насторожувати діаспору, але діспору цього не хочу бачити і чути. В цьому моя проблема. Саме в тому, на чому заколочений цей захід, я і намагалася розібратися. Завдяки коментарям, все стало зрозумілим. Не маю нічого проти зустрічі українців на чужині. Але при цьому закликаю їх бути уважними, коли їх настальгічні настрої використовують політичні сили, які грають в свої ігри. Останні не завжди на користь України. Якщо українська громада хоче мати гідне обличчя в Німеччині, їх потрібно відмежуватися від “Свободи” та інших контраверсійних громадьських об”єднань. Така моя позиція і це не має нічого спільного з тим, що ви несвідомо на мене вішаєте.

  17. Щодо того, чи пасував Шевченко до того вечора чи навпаки, чи пасувала заключна забава до Шевченківського вечора – завжди знайдуться різні думки. Зверніть увагу, початок був у 17:00, забава почалась десь після 21:00, до того часу так чи інакше виступи були присвячені Україні та Шевченку. Але “вольному воля” – якщо Ви маєте кращий сценарій, то організуйте Шевченківський вечір в Берліні, я на нього приїду, а потім покритикую 🙂

    Про “Свободу” – я вже писав вище, що відсутність прапора “Свободи” на фоні – це була домовленість і принципова позиція нашого Товариства. Але не через те, що ми “за” чи “проти” ВО “Свобода”, а через те, що такі акції не повинні мати політичного забарвлення. А особисті політичні смаки – це справа особиста. А чи використає “Свобода” цю акцію, чи ні – на це ми впливу не маємо.

    Тепер щодо дискредитації Вашої особи – мені здається, Ви самі даєте для цього привід. Чи маю я реагувати спокійно на те, що Ви мене “записали” до наближених пані Млош лише через те, що я сидів за сусіднім столом. За такою логікою, то Вас можна, напевне, найближче оточення записати, бо Ви проживаєте з нею в одному місті. Це вже як в тому анекдоті про Рабиновича, про якого сказали, що у нього донька повія, а коли хтось нагадав, що у Рабиновича син, то відповідь була “Ну і що, хай тепер доводить, що це не так”.

    І ще – ось ці всі Ваші негативні враження Ви склали на основі коментарів. Я вважаю, що цього недостатньо для об’єктивного погляду. Приїдьте наступного разу на якусь подібну спільну акцію, побудьте на підготовці, на самій акції, на прибиранні залу після тої акції, а тоді критикуйте.

    Але давайте припинимо цю безплідну дискусію, бо ми вже почали на особистості переходити. Ні до чого доброго це не призведе.

  18. ну добре, ви прокритикували мене, що я прокритикувала ваші вечорниці. Кожен залишився при власній думці. Як завжди. Коли не вдається переконати в чомусь аргументами, переходять на особистості. Застерігаєш, припиняють дискусію. Я переконана, що вас використано і ви маєш рацію в одному, що немаєте на це впливу. Хотілося б, щоб такий вплив колись таки з”явився. І Вам, пане Романе, бажаю бути стратегічно більш виваженим. Дуже рада, що така дискусія мала місце!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s