Продовження. Початок читайте за посиланням Хто репрезентуватиме українство Німеччини Світовому Конгресу Українців?”
Сімейні” фотознимки роблять і люблять всі, від політиків Євросоюзу до маленьких українців в діаспорі. Заради них навіть скликають саміти, щоб перед камерою потиснути руки і показати світу досягнення “порозуміння”, незалежно від того, що відбувається в колуарах чи робочих групах. Такі фото спрямовані на спожавача медійного простору, у якого формують позитив від політики, якою б брудною остання не була б. Хто поставився перед камерою, той сказав своє “одобрямс” піарівським трюкам замовників таких фото. Історія ніби все спише. Та не спише сумління. Кожному проте вирішувати самому кого слухати.
Лист, який супроводжував фото дня: “Shanovni pani ta panove!
Peresylaiemo Vam presove povidomlennia “Prezydent SKU zustrivsia z derzhavnymy vysokoposadovciamy ta z ukrainciamy Nimechchyny” (ukrainskoiu i anhliiskoiu movamy) i foto ta prosymo poshyryty yoho na Vashomu tereni.
Z povahoiu, Yevgeniya Petrova
Zastupnyk ekzekutyvnoho administratoraSKU”
За посиланням Nov. 22, 2011, PR, Meetings in Germany (Ukr.) можна ознайомитись з прес-релізом. Потрібно зазначити, що в ньому жодним реченням не йдеться про те, що голова Світового Конґресу Українців цікавився проблемами чи станом української громади в Німеччині як і не говориться про те, що десяток наближених до пані Млош українців зовсім не є представниками багатотисячної української громади Німеччини.
ред.
Хата скраю Hata skraju 
До ред. надійшов лист-реакція Андрія Несмачного на прес-реліз СКУ, з яким він дозволив ознайомити читачів нашого онлайн-порталу:
” Вельмишановна пані Петрова, Я в шоці, прочитавши ваше пресове повідомлення про візит пана Чолія до Берліна! Як Ви можете стверджувати, що пан Чолій зустрівся “з українською громадою Німеччини”, якщо це явно не відподає правді, є брехнею та великою образою в бік тих українських організацій, які не були поінформовані та запрошені на зустріч. До того ж Вам повинно бути відомо, що пані Млош представляє лиш одну організацію в місті Берліні, але ні в якому разі не українців Німеччини, установи та організації, про що добре відомо СКУ, і головне, пану Чолію! Треба було радше написати, що “він зустрівся з деякими українцями Берліна чи українськими представниками міста Берліна”.
Такі необдумані Вами вислови нам в Німеччині не на руку і їх можна розглядати як провокацію. Особливо тому, що ситуація в Німеччині добре відома СКУ та пану Чолію. На жаль, все залишається по-старому. Питаюся чому?
Прошу спростувати ваше пресове повідомлення та закликаю вас до більшої уважності, обдуманності, до якої ми звикли від СКУ та пана Чолія, до того часу, поки в нас в Німеччині налагодиться справа.
З великою повагою до вас, Андрій Несмачний
Я думаю, що п. Млош з її ЦСУН дістала леґітимацію від Голови Української Всесвітньої Координаційної Ради Д.Павличка говорити від імені всіх українців Німеччини, що вона намагається і робити (і таки робить!). Я був на зустрічі в Гамбурґу взимку 2008р., де були і Павличко, і Драч, і Млош і тодішній Генконсул Мельник. Павличко розповідав про плани координаційної діяльності УВКР в Німеччині, а саме: сприяти відкриттю українських суботніх шкіл та україномовної преси в Німеччині. При цьому він агітував за ЦСУН і п.Млош. По українській традиції далі розмов нічого не пішло. Суботні школи в Берліні і Ганновері (про решту не знаю) були створені при церквах без участі ЦСУН. ЦСУН – чисто шароварна спілка. Її діяльність нагадує агітаційну бригаду совєтського типу, застиглу десь в 70-х роках минулого століття. Все зводиться до організації вечорів, даруйте, вечорниць(?) до дня сміху, до дня народження Т.Шевченка, до дня матері при українських варениках, а завершується це все танцями “под любимую московскую попсу”. А ще святкується побєда з роздачею інтерв”ю, що сповнене ностальгією за “світлим” совєтським минулим, співають чужою мовою чужі нам пісні на догоду кому?. І така спілка має мене представляти тут у Німеччині. Ні! Дякую, не треба.