” І тут таке цеберко помиїв…”


Для кого – Кавалер Ордена Білого орла, а для кого – дезертирДмитро Карп’як, Коломийські ВістиНовини Коломиї

Першого серпня почесному громадянинові Коломиї Богданові Осадчуку виповниться 90.

Мабуть, нема серед наших земляків, розкиданих по світах, фігури контроверсійнішої, ніж Богдан Осадчук. Востаннє професор Українського вільного університету відвідав рідну Коломию, в якій прожив лише перші кілька років життя, восени 2001-го, коли брав участь у відзначенні 75-х роковин музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Кобринського і немало подивував мистецьку публіку тим, що завзято витанцьовував після офіціозу під звуки гуцульських музик у барі на «сотці».

 

Багато кому з запрошених на зустріч здавалося тоді, що з Берліну до Коломиї прибув мало не пророк. Пан Осадчук охоче й цікаво розповідав про себе, про своє бачення геополітичних процесів, прогнозував посилення ролі НАТО, подальшу політизацію альянсу й вступ до нього України з Росією. Що йому категорично не подобалося, то це невигідна позиція України з її анахронічними засадами позаблоковості й нейтральності. Не подобалася також українська політична скандалістика, яка дійшла тоді й до Варшави. Пан Осадчук мав на увазі намір президента Леоніда Кучми відкликати з посади посла в Польщі Дмитра Павличка й послати на Віслу Сюзанну Станік, уже одне прізвище якої викликало в поляків іронію.

 

Відтоді, як бачимо, в нашій зовнішній політиці мало що змінилося, хіба скандалістики ще побільшало. Політики з доброю фантазією, що про них мріяв неповних 10 років тому в Коломиї автор статей у швайцарській «Нойє цюрхер цайтунґ», так і не з’явилися, кордони з Росією досі не перекрито, злочинці вільно переходять на нашу територію, проте нікого це не турбує. Про таку структуру, як ГУУАМ, що її критикував за пасивність на початку 2000-х Осадчук, нині зовсім не чути.

 

Одне слово, Осадчук з його виразно проукраїнськими переконаннями, наполегливо друкуючись у західній пресі, дуже й дуже пригодився б молодій і кволій державі. Натомість він викинув рік тому коника, якого від нього ніхто не сподівався. Маю на увазі, звичайно ж, ганебне інтерв’ю часописові «Український тиждень», на яке відразу зреагувала газета «Шлях перемоги».

Для тих, хто забув зміст інтерв’ю, коротко нагадаю. Оцінюючи націоналізм як політичний напрямок, Осадчук висловився в тому дусі, що він, націоналізм, має позитив хіба для недорозвиненої нації, якою є й українці. З приводу бандерівців було сказано буквально таке: чернь з вузькою й тупою галицькою ментальністю, прокисла в своєму провінціалізмі. А сам я, Осадчук, з галичанством, окрім народження, не маю нічого спільного.

Якби Німеччина мала безпосередній кордон з Україною, можна було б подумати, що чоловікові добряче пошкодив Чорнобиль. Бо ще 2001-го, відвідувавши Коломию, він порівнював себе з біблійним блудним сином, що повернувся нарешті в рідні стіни. І тут таке цеберко помиїв…

У Коломиї зчинився скандал. Одна з газет, використавши в рубриці слова з декалогу ОУН «Не дозволиш нікому сплямити слави і чести твоєї нації», вибухнула різкою антиосадчуківською статтею. «Можна привітати пана професора з тим, – наводила газета відгуки обурених читачів, – що його праці так подобаються польській громадськості, але в Україні особливого інтересу вони не викликають, бо… тхнуть чимось далеким і запліснявілим ще з доби галицького москвофільства і полонофільства… Не кажучи вже про те, що не мають морального права дезертири давати оцінки жертовній боротьбі ОУН-УПА».

Осадчукові пригадали все. І походеньки по Берліну в той час, коли його однолітки проливали кров за вільну Україну в Карпатах і на Волині, і непевні зв’язки з італійською мафією…

Коротше, дійшло до вимоги позбавити пана професора звання почесного громадянина Коломиї. З такою ідеєю виступив навіть народний депутат України Володимир Мойсик, не кажучи вже про місцеву Спілку політв’язнів і репресованих. До Коломийської міськради надійшло відповідне звернення.

Засідала комісія, розглядала звернення. Секретар комісії Микола Реп’ях доповідав, що «звання Почесний громадянин міста Коломиї присвоєно найвпливовішому в світі популяризаторові українства, професорові Берлінського університету, публіцистові, історикові, експертові з питань українсько-польських стосунків, враховуючи значні заслуги в науковій роботі, вагому працю в дослідженні історії сучасної України, зокрема міста Коломиї».

Настирливі кореспонденти попросили пана Реп’яха назвати в такому разі хоча б одну працю професора з історії України або Коломиї. Той відповів, що жодних коментарів без дозволу керівництва, себто господарів ратуші, не дасть. Я, мовляв, лише секретар, пишу протоколи. Кореспонденти проекзаменували тоді керівництво ратуші на предмет знання творів Осадчука. І з’ясували прикру обставину: зовсім не знають творів пана професора товариші з міськвиконкому. Але повернімося на хвилинку до згадуваної комісії. Ось як, наприклад, висловився стосовно розглядуваного питання голова б’ютівської фракції в міськраді Ярослав Острук: «Ми точно не знаємо, хто і що думав, коли готував це інтерв’ю, які він переслідував цілі, хто за цим стоїть, але вважаю, що це провокація… я проти рішення позбавити звання». Ну певно що провокація, хто б сумнівався. А стояти за цим може хто завгодно, навіть Моссад, хіба не так?

 

Окрім того, комісія мала ще один залізний аргумент на захист звання почесного громадянина Осадчука. У положенні про це звання не передбачено механізму скасування рішення про звання. Та й не справа це членів виконавчого комітету, скасовувати рішення депутатів…

 

Так воно й затихло все з часом в «українському ставку», як любить висловлюватися сам Осадчук. До речі, в одній зі статей з промовистою назвою «Світовий землетрус і український ставок» він наводить свою розмову з Бжезинським. «Америка більше не хоче бути нянькою України і вести її за ручку до нових завдань, – начебто признався Осадчукові Бжезинський. – На жаль, Україна не склала іспиту в новій ситуації. Зовнішня політика потонула в бюрократизмі й рутині минулої доби. Їй бракує трьох чинників: фантазії, відваги, інновацій. Це абсолютний застій».

 

Розмова двох професорів відбувалася задовго до Помаранчевої революції. Світ відтоді ще більше змінився, і навряд чи ці зміни на користь Україні, яка не використала свого шансу в 2005-у. Зрештою, чи тільки в 2005-у? Ми взагалі починаємо бути країною невикористаних можливостей. Бути іншою, успішнішою країною наразі ми ніяк не можемо. Тому що країна майже всуціль складається з людей, які також не зуміли реалізувати свої можливості. Найвищим урядником у нас може бути геолог, а поважним банкіром – колишній активний комсомолець. Після зловісного інтерв’ю, яке дав Осадчук часописові «Український тиждень», у багатьох виникла підозра, що навіть такий освічений чоловік, як Богдан Іванович, розпоряджається своїм інтелектом не найкращим чином.

 

Можна, звісна річ, і не педалювати цю тему, заплющити на неї очі. Так вчинила недавно київська газета «День», вельми схвально відгукнувшись на «Розмови з Богданом Осадчуком», що вийшли у видавництві «Дух і літера». Прикро лише, нарікає газета, що поляки зуміли зробити таке цікаве й розлоге інтерв’ю з нашим діячем, а українці – ні. Тому що співпраця Осадчука з польською еміґрацією, звичайні статті в німецьких газетах виявилися вагомішими, ніж діяльність багатьох еміґрантських партій.

 

Твердження хоч і суперечливе, але теж має право на існування. Боюся лише, що самому кавалерові найвищої польської нагороди – ордена Білого Орла, а також почесному, незважаючи ні на що, громадянинові міста Коломиї Богданові Осадчуку, який лежить нині, в переддень 90-х роковин, у берлінській лікарні, багато що вже байдуже. Як умів, свою основну справу на землі він зробив.

 


Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s