” тепер ніхто собі й не уявляє український Мюнхен без того хору.”


Ред. подає матеріал восьмирічної давності авторства Марічки Галабурди-Чигрин. За збіглий час і до сьогодні хор “Покров” не змінює своїм традиціям. Наступний виступ хору можна буде почути на українських вихідних в м. Нюрнберг (див. посилання Ukrainisches Kulturwochenende in Nürnberg 13.05.-14.05.2011).
ред.
 
 
 
 
 
Автор: МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН
 
 
 
CІДНЕЙ – МЮНХЕН
КВІТЕНЬ 2003

CТAТТЯ БУЛA НAПИCAНA З ПРИВОДУ 10 – ТИ ЛІТТЯ ІCНУВAННЯ ХОРУ ПОКРОВ Й ЙОГО ПОЇЗДКИ ДО РИМУ, ДО ІТAЛІЇ

CПІВAКИ ХОРУ МІНЯЛИCЯ, ХОЧ ЙОГО ЯДРОМ Є КІЛЬКA ОCНОВОПОЛОЖНИКІВ ХОРУ

КАТЕДРАЛЪНИЙ ХОР “ПОКРОВ”

ГІДНЕ ПРОДОВЖЕННЯ ТРАДИЦІЇ

Катедральний Хор УГКатолицької Церкви Покрови Пресвятої Богородиці і св. Андрія Первозванного в Мюнхені відзначає цього 2003 року своє 10 –ти ліття, бо постав в лютому 1993 року.

Та хористи й його дириґент Станіслав Чуєнко вважають, що вони продовжують ту добру традицію церковного хору, який постав ще підчас і по закінченні Другої Світової Війни, а співав під урудою кількох дириґентів…

Так, що хористи уважають, що коріння теперішнього хору саме там.

І щоби віддати заслужену шану тим піонерам церковного хору, повертаємося до тих далеких років і коротко згадаємо тих, хто стільки присвятив свого життя українському церковному хорові й українській релігійній музиці в Мюнхені.

Україна це країна поезії, пісні й музики.

Споконвіку Україна славилася, ще за княжих часів своїми музиками і співаками і в дальших століттях, коли то наша Батьківщина подарувала світові таких видатних композиторів, таких як Дмитро Бортнянський, Артем Ведель, Максим Березовський, Микола Дилецький та інших.В сьогоднішній Україні давню композиторську славу своїх предків продовжують Микола Колеса, Євген Станкович, Мирослав Скорик та багато інших…

Українці, де би вони не були, навіть в важких, воєнних обставинах – співають, а в першу чергу звертаються до молитви, до церковного співу.

І зовсім не дивно, що в 1944 –1945 роках в Мюнхені, де перебувало багато українців-біженців, які не хотіли вертатися до СССР, де всі ділянки життя обмежувалися або заборонялися, зорганізувався церковний хор під дириґентурою Томи Дратвінського й його дружини Віри.

За браком своєї української церкви Служби Божі відправлялися в Мюнхені з 1945 років по 1950 в римо-католицькій каплиці св. Івана Христителя. А від 1950 в Церкві Капуцінер Кірхе, яка знаходиласяна одноіменній вулиці.

Та, силою обставин українці почали масово виїжджати з Німеччини до різних країн світу. Панство Дратвінські виїхали на постійне прожиття до Франції, де вони в 1952 році в Парижі, в Церкві св. Володимира Великого зорганізували хор. Віра Дратвінська перебрала мистецьке керівництво хору після смерти свого чоловіка в 1967 році.

В Мюнхені церковний хор продовжив своє існування під проводом мґр. Ярослава Яримовича. Хор брав участь і в громадських імпрезах,– був в той час єдиним українським репрезентативним хором у Західній Німеччині.

Зі смертю, мґр. Я. Яримовича в 1957 му році хором коротко дириґував др. Андрій Білинський, а в осени того року дириґентом хору став др. Микола Філь.

За роки його мистецького керування склад хору змінився. Законом природи на зміну старшим співакам, прийшла співати молодь, вже народжена в Німеччині.

Український Апостольський Екзархат був створений в Західній Німеччині 20.9.1959 року, паралельно того дня відбулася інтронізація першого Екзарха для українців – Владики Кир Платона Корниляка. Це початок нової сторінки в історії УГКЦеркви в Німеччині.

Відбулася урочиста інтронізація першого Екзарха для українців – Владики Платона Корниляка. Це стало початком нової сторінки в історії Української Греко-католицької Церкви в Німеччині.

Крім співу в церкві, праця хору поширилася не тільки до участи вгромадських імпрезах, але хор все частіше співав Служби Божі длянімців в німецьких церквах не тільки Мюнхену, але в містах: Реґенсбург, Крайльсгайм, Ляндсгут, Мангайм, Альтойтинґ, і знайомив чужинців з прекрасним напівами української Богослужби.

Кожного року на Свят Вечір баварська радіостанція передавала українські колядки у виконанні Мюнхенського Церковного хору. Можливість почути наших співаків мали українці в Західній Европі та в Україні.

І ще до памятних дат в історії існування хору – це приїзд до Німеччини Первоієрарха УГКЦеркви Патріярха Йосипа Сліпого в 1969 році і відправи Архиєрейської Богослужби в німецькому Соборі “Фравенкірхе” в Мюнхені, де велично співали хор під дириґуванням др. Миколи Філя і з нового Ульму під урудою проф.Володимира Гавриленка, а потім участь в святковому концерті в честь достойного гостя.

17.10.1976 року відбулося посвячення катедрального храму св. Софії в Римі, на яке зібралося понад 800 осіб з усіх країн Західньої Европи. Це ще одна з памятних дат в історії катедрального хору.

Можна сміло твердити, що катедральний хор УКГКЦеркви в Мюнхені під вмілим проводом др. Миколи Філя, якого шанували й любили всі співаки й парафіяни за Його відданість – став широковідомим не лише в Німеччині, а в Західній Европі.

На жаль передчасна смерть Його 28.7.1983 року поставила хор перед проблемою подальшого його існування.

Дириґування хору на 4 подальші роки перебрала до 1987 –их років пані Денис- Маґар, яка ще досі живе в Мюнхені. Хор співав лише підчас головних церковних свят.

Від 1987 року катедральний хор перестав існувати.

На головні свята співав в мюнхенській катедрі тоді відомий і популярний в Німеччині чоловічий хор “Україна” під дириґуванням Євгена Задарка.

Крім того в Мюнхені існував дівочий хор “Діброва” під дириґентурою пані Марії Гарабач, який на зміну церковного хору також співав Богослужби і в часі посвячення Собору св. Софії в Римі і паралельно з Церковним хором ширив українську пісню в Німеччині і сусідніх державах. Чи не всі співачки хору “Діброва” є сьогодні співачками хору “Покров”.

Кілька років не існував Катедральний хор. Люди співали самі під час Богослужень під проводом талановитого дяка Івана Задарка відомі їм з дитинства мельодії і напіви.

В осени 1992 –го року з України, що вже на той час стала незележною, приїздить для участі в концерті “Німецько-українська зустріч” в Мюнхенській філярмонії “Ґастайг” львівський музика-педагог, скрипаль – Станіслав Чуєнко.

Після успішного концерту, в якому прозвучала спеціяльно написана ним для цієї зустрічі “Українська фантазія” для скрипки, фортепіяно, хору і балєту, автор був запрошений вчителем музики і виховником до Українського інтернату, де в короткому часі під його керівництвом створилася фолькльорна група за участю талановитої мюнхенської молоді і школярів інтернату. Група дала багато успішних концертів для української Громади, для широкого мюнхенського загалу і навіть виїжджала в інші міста Баварії.

На початку лютого в 1993-му році група молодих людей, погодилася попробувати відродити існування Катедрального хору. За згодою і благословенням о. Мирона Мольчка, на дириґента запрошено музику Станіслава Чуєнка зі Львова.

Перший виступ хору відбувся 18.4.1993 року – на Великдень.

Називаємо імя тих, хто ввійшов тоді в перший склад діючого і по нині хору:

Андрій і Рената Несмачні, Дарка Сімків, Ліда Головата, Марійка Бочан, Оля Галабурда, Надя Галабурда-Сухорончак, Олександер Сухорончак, Мотря Заєць, Віра і Петро Матичак, Ганя Щепко-Бойчук, Наталка Чайка, Остап Марченко, Ірина і Михайло Кертичак, Маряна Джус, Діана, Маряна і Люба Чуєнко.

І тзв. спроба переродилася в постійну працю нового Катедрального Хору. I так розпочалася плідна праця хору. Слідують виступи за виступами перед українською і що разу то частіше перед німецькою публікою в німецьких церквах.

Значною подією для хору стала заініціована Центральним Представництвом Українців в Німеччині в Баварії і Баден-Вюртемберзі екуменічна Служба Божа в Мюнхені з приводу 10-ої річниці Чорнобильської Катастрофи. Отцеві Миронові Мольчкові, який був головним служащим на цьому Богослуженні, вдалося взагалі дуже багато зробити для ще досить молодого хору. Увагу, піклування і допомогу з його боку постійно відчували і диригент С. Чуєнко і весь хор.

Поїздки поза Мюнхен, до Франції ( два рази) на щорічні свята організовані о. Павлом Когутом в Страсбург, самостійні концерти до сусідньої Австрії. Особливо запамяталися мюнхенській публиці сольові концерти хору в передріздвяний час, з програмою літургійних творів, а також наших знаменитих колядок і щедрівок.

Крім співів на головних церковних святах незабутніми подіями в житті хору стали – Панахида і Парастас за померлого Першого Екзарха для українців в Німеччині і Скандинавії Владики Платона Корниляка й урочистий спів під час інтронізації нового Владики-Екзарха Преосвященного Владики Петра Крика, коли хор вперше досягнув кількости 37 співаків.

Хроніку виступів хору веде Надя Галабурда. Там можна побачити похвальні дописи про виступи хору в німецькій пресі, в газетах Suddeutsche Zeitung”, “Wolnzacher Zeitung”, як і в ґазеті “Християнський Голос” в Мюнхені і згадки в “Вільній Думці ” в Австралії, в “Нашому Слові” в Варшаві в Польщі.

Хор виступає в вечірних строях, а на сольових концертах жінки вбираються в прекрасні, старовинні борщівські сорочки і плахти, ( останні передані хором “Діброва”) чим ваблять очі все численних присутніх на їх концертах.

За роки своєї плідної діяльности катедральний хор “Покров” зміг завоювати визнання, повагу, і щиру любов не тільки серед українців різних парафій Західньої Европи, але й серед широкої німецької публіки, що він завдячує своєму незмінному керівникові і дириґентові.

 Станіслав Чуєнко скрипаль і диригент, що мав за плечима досвід виконавської і керівної діяльності в філярмоніях Львова і Луцька, створення і керування кількома ансамблями “Львів”, “Світязь”, “Львівські музики” вдалося об’єднати талановитих українців з різних країн – з Англії, і ЗСА, з Франції і Швайцарії, з Бельгії і Польщі з Німеччини й України, які по волі долі опинилися в Мюнхені, навколо шляхетної і високодуховної справи – гарного, побожного співу на наших українських Богослужбах.

Я була свідком того (16.3.03), як присутні в церкві німці бурхливими оплесками дякують за прекрасний спів хористам і дириґентові! ! Незвичний звичай в консервативній Австралії чи навіть в Україні.

Своє 10 -ти ліття Катедральний хор відзначав в днях від 17 по 22.4.2003 співом Богослужби та Паскальних пісень в Соборі св. Софії в Римі, Італіяза Благословенням Владики Петра Крика, Владики Гліба Лончини і отця Євгена Небесняка.

Програма хору складається з композицій Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Михайла Вербицького, Миколи Гулака-Артемовського, Артема Веделя, Миколи Ділецького, Олександра Кошеця, Миколи Леонтовича, Андрія Гнатишина, Кирила Стеценка, а також твори, які спеціяльно для хору “Покров” написав дириґент Станіслав Чуєнко.

Крім того, в тому хорі під дириґентурою Станіслава Чуєнка в різні роки співали:

Отці Любомир Федорак і Володимир Війтович, о. Диякон Іван Мачужак, Зірка Мизь, Галя Пушкар, Марійка Фіцак, Ґеня Гільтайчук, Андруся Філь, Леся Прийма, Ліля Вінтер, Марійка Федак, Володимир Панчук, Орест Філь, Микола Франкевич, Михайло Підсадний, Іван Стефановський, Андрій Захарків, Валерій Протопопів, Юрій Тимченко, Михайло Рутецький, Іван Процик, Ярослав Озарко, Богдан Шарко, Юрко Миклюш, Ярослав Горішко, Михайло Добрянський, Стефан Солоненко, Леся і Юрко Цюрак, Андрій Фіяльковський, Юрко Годовський, Стефан Плачак, Ґунтер Каймер, Ігор Завійський.

СОЛІСТАМИ ХОРУ Є:

Ліда Головата, Ганя Щепко-Бойчук, Василь Біль, Юрій Тимченко.

Треба висловити надію, що хор нарешті включить в свій репертуар народні і клясичні українські пісні.

Залишається хорові “Покров”, який гідно продовжує традиції українського церковного співу в Мюнхені, в Німеччині побажати багато творчих успіхів на славу України й Української Греко-католицької Церкви.

Хай Вам щастить!

Було вміщено в спеціяльному виданні газети “Християнський Голос”

на Інтернетському Сайті “Майдан” і ОУН-РУХу в Москві

В газеті “Вільна Думка” в Сіднеї

АПОСТОЛЪСЪКИЙ ЕКЗАРХ ДЛЯ

УКРАЇНЦІВ В НІМЕЧЧИНІ І СКАНДІНАВІЇ – ВЛАДИКА КИР ПЕТРО КРИК ПИШЕ ДО ХОРУ “ПОКРОВ” З ПРИВОДУ ЇХ 10-ти ліття:

Хор “Покров” при Соборі Покрови Пресвятої Богородиці у Мюнхені в своєму десятирічному існуванні ввійшов своїм милозвучним співом в свідомість наших вірних. І тому є святкування цього ювілею – святкування цілої громади вірних, що своєю молитвою-співом старається служити Богові та людям.

Це святкування є також нагодою задуматися в сторінки історії як і власного так і спільного життя.

Хор християнської спільноти – це не тільки спроба мистецького оформлення молитися – це також співучасть у молитві (…)

Будучи Екзархом в Німеччині два роки, я мав час і нагоду багато разів пережити спів Вашого хору. Наша Свята Літургія вміщає в собі велич і красу, і ці властивості при допомозі співу ще краще зможуть знайти своє відображення.

Тому я вбачаю дуже велику ролю Вашого співу в тому, щоб молитва знаходила дорогу до сердець людей і також розносилась поза межі церковних храмів в щоденне життя кожного у нас і всієї громади (…)

Я хочу подякувати всім Вам, за Ваш особистий вклад, як членів хору і Вам всім, як спільноті молитви, спільноті співу, спільноті в співпраці на ниві громади.

Наступне десятиріччя ставитиме Вам багато нових завдань. І хотілось би надіятись, що ці завдання скріплять Вас і дадуть поштовг для розвитку нашої цілої громади.

За це я буду молитися, а також за Боже благословення, щоб воно надальше було світлою зорею і супроводжувало Вас в дальшій діяльності посеред українського народу в Німеччині та і поза її межами.

Благословення Господнє на Вас

Єпископ ПЕТРО КРИК

Апостольський Екзарх

МАРІЧКА ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН

Мюнхен 6.10.2003

СТАНІСЛАВ ЧУЄНКО

МУЗИКА – СКРИПАЛЬ – ДИРИҐЕНТ

Чи потрібні новоприбулі мистці діяспорі?

На таке питання можна і треба без вагань відповісти – так потрібні.

Для прикладу чому – наводжу: – в кожному місті в Австралії, де живуть українці, за останніх кілька років, нашими хорами дириґують новоприбулі мистці з України. Так і в Мюнхені – може так і в інших поселеннях. Це ще один з позитивних явищ приїзду музик з України в діяспору. В Мельбурні в липні місяці ц.р. поставлено в перше в історії української там діяспори оперету “Запорожець за Дунаєм” під проводом пані Ніни Пономаренко – заслуженого артиста України.

Писала я про хор „Покров“ і хористів вже кілька разів, але не затримувалася довше над особою дириґента.

Станіслав Чуєнко

Полюбила, молодого скрипаля…”

Я бувала багато разів на пробах (репетиціях) хору, навіть тоді коли не було там багатьох хористів. Бачила як наполегливо і вимогливо працює Станіслав Чуєнко з співаками. Він не підносить голосу, як це дуже часто люблять робити дириґенти, показуючи тим свою “владу”.

Він лагідний, спокійний, але вимогливий. Як професіонал-музика та ще скрипаль знає, що, якщо надмірно натискати на струни, вони обов’язково тріснуть. Це відноситься й образно до співаків. Вони більше не прийдуть співати. А ті, хто належить до хору “Покров” люблять співати.

Недавно хор почав записувати свій репертуар. Пора в 10-ти ліття існування видати компакт диск і касету проспіваних хором пісень, колядок та навіть цілої Служби Божої. Те, що я вже чула ( з записів) звучить добре, навіть дуже добре.

Станіслава Чуєнка зустріла я в Австралії. Говорив мені похвально про нього відомий співак Іван Попович. В одному ансамблі вони були. В прославленій “Ватрі”. (– перший її склад.)

Так, в Україні, в до недавна 50 –ти мілійоновому народі – музиків багато. Не всі помітні чи славні, як Руслана, Олександер Пономарйов, Павло Дворський чи Мирослав Скорик – аби назвати кількох. На те різні фактори входять в гру – рекляма особистості, на яку треба багато грошей. Зрештою так є і на заході. Все залежить від долі. Кому щастить, комусь повезло…а комусь ні!

В діяспорі такі музики-співаки, як проф. Головко, пані Пономаренко, Василь Опришко в Австралії, а Василь Біль, Станіслав Чуєнко в Мюнхені потрібні, як вода в щоденному житті.

Станіслав Чуєнко виявився добрим знавцем політичної ситуації в Україні. Він вміло пояснює феномен поновної русифікації, неохоту новоприбулих спілкуватися з діяспорою. Та не про це зараз мова, а про Станіслава, який зумів створити “чудо” – хор “Покров”, який по назві аматорський, але звучить як професіональний, хоч в ньому співають аматори, а кілька лише професійних музик. Та майже всі співаки в хорі розуміються на нотах.

Станіслав у довших розмовах зі мною розповідав багато цікаво з свойого життя. Він уважає, що це виразно воління долі, що живе і працює зараз у Мюнхені. В кожної людини на цьому світі є призначення. Судилося йому творити в Україні кілька років, а призначення – бути в діяспорі – хоч він, як кожний з нас каже, що волів би творити і працювати в Україні…Так доля рішає, де нам жити!

Бував він перед тим у світах з своїм ансаблем “Львівські музики” в деяких країнах Европи, в Канаді, в Австралії, в ЗСА. Про побут в Велико-Британії Станіслав з приємністю згадує “Козацьке Братство” з яким “Львівські музики” поставили гарний Великодний концерт. Є навіть з того концерту відеозаписи. Станіслав твердить, що в Канаді як і в Австралії відчув, що діяспорі надоїли часті приїзди-концерти гуртків з України. Я йому про це виразно казала в Сіднеї.

Ще коли він працював з прославленим на Волині, в Луцьку ансамблем “Світязь”, люди почали йому приносити партитури релігійних пісень, яких він збирав…

В ті 1990-1991 роки, коли в Україні наставали зміни не лише в політиці, але і в мистецтві – люди, які були виховані в атеїзмі поверталися до релігійних вартостей не випадково. Воно в багато чому законномірне. Одна з причин це поразка брехливої комуністичної ідеології, яка спонукала шукати альтернативу в минулому в забороненій большевизмом релігійності.

Так і Станіслав вже вільно став цікавитися церковною музикою, яка не була йому чужою. Правда, може здаватися комусь, що це різький перехід з естрадної музики – хоч не зовсім, бо його ансамбль виконував і колядки, щедрівки чи гаїлки та, зрештою, українська церковна музика має коріння в народній музиці.

Станіслав Чуєнко приїхав до Мюнхену в осени 1992 році, щоби взяти участь в “Німецько-українській зустрічі”. Він згадує з вдячністю бл.п. пана Кальваровського, який спричинився до такого запрошення. Для цього концерту Станіслав написав “Українську фантазію” для скрипки, фортепіяно, хору і балєту. А вже після успішного концерту він залишився на якийсь час в Мюнхені, діставши запрошення стати вчителем музики і виховником Українського Інтернату. І там під його керівництвом постає фолькльорна група мюнхенської української молоді та школярів. Між ними і діти з України. Виступала ця група для мюненського загалу і виїжджала поза Мюнхен.

Та наростали же проблеми з дозволом на постійний побут перебування в Німеччині. Станіслав з жінкою був вимушений вертатися в Україну і знов приїжджати – бо виявилося, що він в Мюнхені був потрібний українській діяспорі, постав же був хор “Покров”. Загрожував його занепад, а це ніяк не могло і не може статися. В часі відсутності Станіслава хором диригував о. Любомир, кілька разів Василь Біль…

5 років їздив Станіслав Чуєнко з України до Мюнхена, як це кажеться “сюди і туди”.

Покійний Владика Кир Платон Корниляк відповідно оцінив працю Станіслава й хору і завдяки Владики і пароха УКЦ отця Мирона Мольчка – Станіслав Чуєнко став затрудненим в парафії і вдалося йому спровадити до Мюнхену родину – дружину і дітей. Заробляючи додаткову копійку викладанням музики і навчанням гри на кількох гнструментах – він у стані допомагати хворій матері в Україні.

Так доля покерувала, що здібний, скромний музика з України своїм знанням, добрим диригентським хистом провадить мюнхенським чудом – катедральним хором “Покров”, до існування якого зразу дехто ставився скептично, а тепер ніхто собі й не уявляє український Мюнхен без того хору.

Станіслав Чуєнко відчуває, що хор може досягнути ще кращого успіху. Хоч він свідомий того, що треба ще дещо чоловічих голосів до теперішнього складу. Він уважає, що кожний співак і співачка хорові потрібні. Запрошує тих хто вже був у хорі вернутися співати – приймається радо і нових співаків.

Він схвально відноситься до хору “Україна”, який перестав існувати і до його дириґента Євгена Задарка і жаліє, що хор розв’язався…

Станіслав працює з дітьми в українській суботній школі, де існує дитячий хор. Він уважає, що було би добре, якби ті діти мали можливість співати раз у місяць якщо не цілу Службу Божу, то хоч кілька молитов, щоби в такий спосіб заохочувати їх до постійної участи в Богослуженнях…

Станіслав Чуєнко радий, що спричинився до певного відродження релігійної музики і парафіяльного життя своїм знанням, своєю працею, хоч праця ця не легка і не завжди вдячна, що Станіслав відчуває також…Тому шануймо людей таких як Станіслав Чуєнко, якому лишилося побажати творчих успіхів, як і успіхів хорові “Покров”!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s