Ретроспектива: “спільно з Посольством України в Німеччині провести конференцію лідерів українських громадських об’єднань, яка переросла б у створення об’єднуючої громадської структури в цій країні”


В ретроспективі інтернету можна віднайти згадки про таке, про яке б не повірив, якби не вмів читати. Див. Пропозиції Української Всесвітньої Координаційної Ради до проекту плану організації постанови Верховної Ради України „Про проведення парламентських слухань на тему: „Закордонне українство:сучасний стан та перспективи співпраці” від 17.02.09 № 964-VI.

Джерело: http://www.forum.poshtovh.org.ua

Що стосується Німеччини, то голова УВКР Дмитро Павличко вносив слушні пропозиції:

“- доручити посольству України в Німеччині допомогти українським громадам різних міст країни подати документи у відповідні органи влади для вирішення питання фінансування з німецького бюджету українських шкіл;
– доручити посольству України в Німеччині допомогти Центральній спілці українців Німеччини (голова Л. Млош) подати документи у відповідні органи влади в Берліні для отримання приміщення, яке слугувало б центром роботи українських громадських організацій.

– спільно з Посольством України в Німеччині провести конференцію лідерів українських громадських об’єднань, яка переросла б у створення об’єднуючої громадської структури в цій країні…,

які так і залишилися УВКРівською поезію українського поета. Жодних з вищеозначених завдань виконано не було. А спитається хто? Чи може потенційний виконавець, який з завданням не справився? Питання з ретроспективи на перспективу. Якби всі ті рекомендації були виконані, то українські школи в Німеччині отримали б фінансування, українці в Берліні отримали Українським дім, який слугував би на об”єднання і врешті якби посольство цікавилось українською громадою і її лідерами, провело відповідну конференцію (від ред. яку йому неодноразово пропонували самі українці), то мали б вже всі об”єднуючу організацію. Ой, верше, мій верше….

А під пропозиціями Д. Павличка закрався випадково інший вірш Омара Хайама:

Показувати можна тільки зрячим.
Співати пісню – тільки тим, хто чує.
Даруй себе тому, хто буде вдячним,
Хто розуміє, любить і цінує.

ред.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s