Великодні промені в Берліні


Освячення пасок в Берліні, 2011 рік

Автор: Ольга Самборська

Фото автора.

Променевою можна назвати цьогорічну великодню пору в Берліні. І не тільки тому, що Великодень цього року співпадає з річницею аварії на Чорнобильській атомній електростанції. І не тільки тому, що погода з точністю до міліпромінчика нагадує кінець весни двадцятипятирічної давності в Україні. А хоча б тому, що сонячні промені прошили Берлін вздовж і впоперек. Вони проникають всюди, де ще затаїлась післязимова шпаринка пітьми. Зима протяжністю понад шість місяців, до якої вже звикли берлінці, вже не зима, а ціла полярна ніч на 52 градусі північної широти. Зима тут починається з переводом стрілок на зимовий час в жовтні, а закінчується з їх же переводом на літній в квітні. Так природа пристосувалася до німецького чіткого поділу всього на не менш чіткі проміжки і категорії. Чітко – на роботу, чітко – з роботи. Чітко – на свята, чітко зі свят. Чітка зима, яка стрибає в чітке літо. Розтяжок і роздумів між сезонами тут так само не має, як не має розтяжок і роздумів на будь-що. Так або ні. Та навіщо та весна взагалі здалася? Зима-літо. Спекотно-Холодно. По-німецьки: чітко. Час на чіткий холод, і час на чітке тепло. Чіткі промені чітко висвітили зиму з Берліна. Чітко по-німецьки співають пташки. І з цього моменту берлінці чітко ввійшли в літо з його двадцятиградусними температурами. Скинули зимові кожухи німці  і чітко відкрили басейни і купальний сезон. В місті з’явилися перші засмаглі від чіткого сонця.

Великдень намагався позначити собою бодай якесь межичасся між зимою і літом, яке завше було весною. Великдень чітко стверджував потребу переходу від холоду до тепла, від зла до добра, від смерті до життя. І цим переходом, Ісусом Христом, Великдень нагадував про існування місточка між людьми і Богом. І якою б короткою не була весна, Великдень прийшов до Берліна. Про те, на що впали промені і що вхопила камера, далі в Великодньому фоторепортажі про  український Великдень в Берліні.

Для налаштування на східнословянську атмосферу, відвідайте музей архітектури під відкритим небом Дюппель (http://www.dueppel.de/). Попри вивчення культури слов’ян, які ще в середні віки насолоджувались життям на берлінській площині, в музеї можна познайомитись з виставкою писанки, зокрема, української.

Поруч розмістилося писанкарське мистецтвом Угорщини і Румунії.

Далі привертали увагу польські витвори писанкарських технік з Селезії. Там писанкарі вишкрябують і виборюють шкаралупу видутих яєць. Якщо “шкрябанки” нагадують бойківську техніку, то виборені яйця – це нові для українців ажурні витвори мистецтва як правило з гусиних яєць. Обидві майстрині, Єва Ціглер і  Маріта Маілендер, виконавці вищенаведених творів, мешкають в Берліні.

Доповнювали слов’янський колорит писанок сорбські писанки, які чи не найвідоміші в Німеччині. Хоча про корінний сорбський народ в Німеччині рідко говорять, їх писанкарство згадується частіще.

Ознайомитись з технікою малювання сорбських яєць можна на спеціально організовуваних під Великдень уроків розпису. Ред. побувала на одному з них. Майстриня Бербель Ланґе (Bärbel Lange) вже довший час займається сорбським розписом, хоча сама і не є сорбкою за походженням. Просто облюбувала мистецтво розпису яєць і вже багато років поспіль проводить веркштати техніки розпису в Любенау, звідки вона походженням. Там свого часу вона закінчила сорбську гімназію, де і викладався предмет з розпису яєць. Зараз вже сорбська культура занепадає.  І лише поодинокі індивідууми підтримують її в боротьбі за виживання з тотальною ґерманізацією. Чоловік пані Ланґе, Міхаель Ланґе, корінний любенауер, розповів нам цікаву історію сорбського і вендського народів, про їх відмінну від німецької мову, радше слов’янську, в долині річки Шпрее (Spree), яку до сих пір називають матір’ю берлінських слов’ян. Пан Ланґе нещодавно проілюстрував і видав книгу про відомого письменника Теодора Фонтане (Theodor Fontane), який свого часу здійснив поїздку на землю сербів і описав їх культуру.  Автор книжки показав нам іллюстровану мапу з великою кількістю слов’янських фортець навколо Берліна. А пані Ланґе пояснила нам особливості сорбського писанкового розпису. По великому рахунку, він не так вже і відрізняється від українського. Так само використовується віск, дротяний пристрій з використанням свічки. Майстриня використовувала для розпису і гусине піря, аккуратно обрізане на кінчику. Вона стверджувала, що в цьому і є особливість сорбської техніки у використанні піря, яким в свою чергу малюють “вовчі ікла”-трикутники на писанках. Поспішила також пояснити, що вовк у сорбів – тварина добра, тому “вовчі ікла” знаменують позитив і захист від зла так само, як і зростаючі промені сонця майже на на кожному писанковому візерунку.

А далекі від словянського писанкарства німці прикрашали свої балкони як і на різдво, тільки тепер вже пластиковими яйцями, зайцями, півнями та іншою декоративною атрибутикою пасхальних ґешефтів. Вони давно освоїли комерційну традицію спорожнювати полиці перед будь-яким релігійним святом для перетворення комерційної продукції в подарунки близьким і ближнім. Різниця тільки в тому, що на різдво подарунки кладуть під ялинку, а діти в цей час ховаються. На Великдень ховають подарунки, а діти їх довго шукають.

Український стиль Великдня з освяченням Пасхи зберігся в Берліні тільки в церквах ортодоксального обряду. Так, зокрема, на Вальдштрасе 11, в греко-католицькій церкві святого Миколая,  віруючі українці мали змогу почути Великоднє Боже слово і освятися духом оновлення, посвятити великодні кошики і окропитися свяченою водою. Дехто навіть розговівся в церковній домівці, де на них чекала запашна пасха і свячина. Люди дарували одні одним крашанки і писанки і бажали гарних свят.

Ред. часопису українців за кордоном “Імміґрада” в Великий день Воскресіння Божого бажає всім читачам нашого порталу запашної пасхи і гіркого хріну як і запашного читання матеріалів порталу з гіркою правдою в них. Отримання насолоди від одного і від іншого!

Постскриптум.

Плакат на стіні в Берліні.

Коли ред. залишала територію греко-католицької церкви в районі Трептов, то за кілька десятків метрів від церкви на тій самій Вальдштрассе на паркані надибала на гіркий плакат німецькою мовою, який в перекладі говорив: ” Досить вже: іноземці – геть”. Як говорить підпис на плакаті, він належав представникам правої політичної сцени в Німеччині.  Показово було і те, що ця “страшилка” була наліплена на паркані, за яким виднівся вигорілий будинок (http://www.bz-berlin.de). Відомо, що останнім часом в Берліні почастішали випадки підпалу будинків, в яких проживають іноземці.

А хто ж в Берліні насправді іноземці? Прошу дати чітку відповідь.

Advertisements

2 thoughts on “Великодні промені в Берліні

  1. Шикарний матеріал, дякую. Прочитав із задоволенням. Хочу написати огляд вашого блогу на своєму сайті – не проти?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s