“Жорж, там знову твої земляки…” або “я того просто не розумію.”


Відомий у Франкфурті-на-Майні як український вільний журналіст і як захисник “нелегальних” українців. Чому саме пан Георгій Жемевка визволяє українських “нелегалів” в Німеччині від штрафних санкцій і покарань, ми говорили з паном Жемевкою в редакції “Іммігради”.

Георгій Жемевка в Берліні, 2011 р.

“Жорж, там знову твої земляки…” або “я того просто не розумію.”

Автор: Ольга Самборська, @Immigrada

Фото автора.

Минулого четверга до Берліна навідався українець з Франкфурта-на-Майні. Метою його перебування в Берліні було оформлення статусу “закордонного українця”. Відразу направився до своєї цілі — посольства України в Німеччині. Дзвінок в перші двері. Зачинено. Дзвінок в другі — зачинено, але голос десь зсередини посольського “бункеру” через зовнішній гучномовець направив пана до дошки об’яв біля вхідних дверей посольства. З’ясувалось, для того, щоб відвідувач з написаного на дошці дізнався про вихідний день посольства — четвер! Чолов’яга з багатодесятилітнім досвідом проживання в Німеччині і німецьким громадянством, нахмурив спочатку брови. Але все ж був українцем, то лиш іронічно посміхнувся із жалості над тими, хто ще має звичку примітивно поводитися з людьми. Звався той пан – Георгій Жемевка.

“Ну невже важко було черговому сказати прямо мені, що сьогодні вихідний? Не розумію”, – мучився питанням пан Жемевка. Проте це лиш одне з багатьох питань, якими щодня задається пан Жемевка, коли йдеться про українців в Німеччині. Щоб знайти хоч часткову відповідь на них, пан Жемевка завітав в редакцію “Іммігради — часопису українців за кордоном”.

Презентував себе наш гість просто. Батько родом зі Стрия, мати з Калуша. Після другої світової війни обоє опинилися в таборах для переміщених осіб. Дитинство пам’ятає з “СУМ”івських таборів. Від батьків успадкував тугу за Україною і любов до неї. Довгий час дописував до діаспорних видань, зокрема, до двомовної німецької-української газети “Ukraine Report“ під редакцією братів Шупер. Він ще відомий у Франкфурті-на-Майні як український вільний журналіст і як захисник “нелегальних” українців. Чому саме пан Георгій Жемевка визволяє українських “нелегалів” в Німеччині від штрафних санкцій і покарань, ми говорили з паном Жемевкою в редакції “Іммігради”.

Георгій Жемевка в редакції "Іммігради", Берлін, 2011

Георгій Жемевка в редакції "Іммігради", Берлін, 2011

  • Пане Георгію, чому Ви вирішили допомагати українцям, які знаходяться в німецьких депортаційних в’язницях ?

  • Мене болить серце за тих бідних українців, які опиняються у в’язницях ні за що. Вони як правило затримуються німецькою поліцією за те, що не мають легальних паперів для перебування на території Німеччини. Для того, щоб виготовити їм документи на виїзд з Німеччини, вони повинні чекати певний час. Саме на цей час до кінцевого з’ясування їх долі вони знаходяться в тюремному відділені (Abschiebehaft). Це триває досить довго, від кількох днів як мінімум до півроку часу. День перебування іноземця в німецькій в’язниці коштує німцям біля 100 Євро. А закінчується все як правило депортацією і відповідним занесенням даних про затриманого іноземця до бази даних. Після цього безпроблемно потрапити до Німеччини знову людині, що пройшла таке відсиджування “нелегала”, нелегко. От мені і шкода цих людей, бо вони, бідненькі, часом продали в Україні все, щоб лиш виїхати…А тут за ними ніхто не дивиться….

  • А як на рахунок українського консульства чи церки?

  • Вони мабуть не завжди поінформовані про те, що відбувається в депортаційних в’язницях. Так сталося, що працівники німецьких інституцій знають мене особисто. Коли черговий раз затримують українців без паперів, мене інформують працівники цих інституцій: “Слухай, Жорж, там знову твоїх земляків привезли. Прийди, поговори з ними…”. Я йду, говорю з ними. Коли бачу, що люди прості і ні в чому невинні, крім того, що працюють в Німеччині “начорно”, я йду до їхнього судді і кажу, що знаю цих людей, реєструю їх до себе на свою домашню адресу і таким чином поручаюся за них.

  • Що це дає людині?

  • Якщо іноземна поліція дістає таке поручення за українця, тоді людині не потрібно перебувати у в’язниці. Її відпускають за умови добровільного залишення Німеччини (freiwillige Ausreise) Це в тих випадках, коли я встиг поговорити з українцем і поручитися за нього. Коли ж ні, то на людина залишається у в’язниці до моменту виготовлення депортаційних паперів.

  • І скільком людям Ви таким чином допомогли?

  • До сотні буде. Біля Франкфурту-на-Майні в місті Дармштадт є в’язниця для чоловіків, які відсиджують депортаційний строк. У Франкфурті ж сидять наші Наталки, Ольги, Тетяни…Це все ті мігранти, які не мають постійного місця проживання, і мусять бути затриманими в місці, яке гарантуватиме, що вони не втечуть від поліції до того часу, поки їх офіційно “попросять” з країни.

  • Чи допомагає Вам хтось з української громади Франкфурта-на-Майні?

  • Ніхто не допомагає. І це те, чого я не розумію. Я мав таке прохання до наших людей: зробити спільний базар і виручені гроші передати на допомогу українським в’язням. Наприклад, жінкам, що потребують додаткові гігієнічні засоби. Вони як правило отримують якийсь мінімум від візниці, але то, що вони б хотіли мати, від кого дістануть? То дістають від мене. Щомісячно я видаю на такі різні потреби українців у в’язниці до 200 Євро. То для мене як пенсіонера не такі вже великі гроші, але було б добре, якби українська громада до того якось залучалася. Бо наші ж люди нічого при собі не мають. Ну може десь сховала дівчина у знайомої якусь валізку з її речами, але то і все…Але українці франкфуртської громади у відповідь лиш мнуться. А коли я піду до німців, до благодійних організацій, то допомогу отримаю відразу. Це те, чого я не розумію.

  • Чи могла б в таких випадках якась українська організація заступатися за українців в подібних випадках? Чи є потреба в її заснуванні?

  • Стовідсотково. І німці шукають такого партнера, таку організацію, до якої можна було б звернутися у подібних випадках з затримання українців іноземною поліцією. Такі організації мають турки, серби та інші країни. А поки ми того не маємо, ця робота виконується окремими індивідуумами. У Франкфурті-на-Майні це роблю я.

  • А чому Ви це робите?

  • Я це роблю, бо я бачу біду. Які гарні наші дівчата і хлопці лишають вдома все, щоб лиш виїхати і щось заробити. Я не знаю, що там би мало діятися в Україні, що така молода людина могла залишити все. Молоді жінки, що не бачать, як виростають їх діти.

  • Чи розповідають люди Вам свої історії?

  • Та я можу книги писати про це.

  • Яка історія запам’яталась Вам найбільше?

  • З Кіровограду молода дівчина Наталка, наприклад. Поїхала в Київ працювати на базарі. Познайомилася там з двома хлопцями, які пообіцяли їй роботу в Німеччині. Назвали суму відповідну. Дівчина продала все, що мала вдома. Дістала з того всього приблизно чотири тисячі доларів. Її дорога до Франкфурту-на-Майні проходила через Москву і Тель-Авів. В неї забрали документи і змусили до проституції. Коли ж її переправили до Німеччини, тут вона попала під контроль поліції і була доставлена до в’язниці як особа без паперів. Зрозуміло було і те, що вона змушена до проституції. Я поговорив з суддею і за своєю звичною схемою взяв бідну дівчину до себе. Півроку Наталка прожила в мене. Дістала навіть соціальну допомогу. Її хотіли взяти як свідка у справі злочинного угрупування, в тенетах якого вона побувала. Наталка відмовилася свідчити, побоюючись за долю своєї сестри в Україні. Я так зрозумів, що люди дуже застрашені. І ще одного я не розумію, коли вони іноді мені кажуть, що їм краще перебувати в німецькій в’язниці, аніж вдома. Що ж там в Україні відбувається?

    Я маю навіть таких людей, які вже по-третє чи по-четверте зустрічаються зі мною, тобто знову і знову повертаються в Німеччину нелегально після їх депортації.

  • Яка Ваша найбільша проблема у всьому цьому?

  • Моя проблема та, що я бачу, що українська громада у Франкфурті є досить сильна, але мало хто має серце до нелегальних мігрантів. Підіть до української церкви і Ви там побачите розділ на групи: ті, які мають працю, приходять гарно вдягнуті, і нелегальні, які виглядають бідно, приходять в церкву, щоб помолитися. Наша іноземна поліція у Франкфурті обіцяла нам, що до церкви приходити не буде, хто б там не був. Тому я кажу заробітчанам, щоб приходили до церкви, не боялися. То є така одинока нагода для них побути серед українців. Але чи легальні українці хочуть їх бачити?

  • А як німці у Франкфурті-на-Майні ставляться до наших нелегалів?

  • У мене ще був такий випадок. Хлопчина багато років працював в німецькому цирку. Власник цирку невідомо що зробив з його паспортом, в результаті чого той став нелегалом. Він виконував всю чорнову роботу, сумлінно, вчасно, професійно працював. І ось у Франкфурті його спіймали поліцейські на перевірці паперів. Мене зразу повідомили. Вислуховую його історію. Виглядає так, що жодного криміналу в ній не має. Їду до судді і пробую його вмовити відпустити хлопчину на мої поруки. Той після деяких вагань погоджується на те, щоб хлопчину відпустили за умови, що він дочекається вияснення його статусу і кінцевого рішення щодо його особи. Я владнав всі формальності і за дві години хлопець був на свободі. Я поїхав до іноземної поліції, де показав їм, що хлопець зареєстрований за моєю адресою. Потім іду до моїх друзів (так пан Жемевка називає працівників іноземної поліції) і прошу їх надати хлопцеві дозвіл на трьохмісячне перебування в Німеччині. Ті питають: “Навіщо?”. Кажу: “Хлопець хотів би собі заробити гроші і купити прилад для зварювання. А в Україні він міг би ним самостійно заробляти на життя”. “Друзі” співчуваючи зітхнули: “Ох, Жорж…” і надали хлопчині дозвіл перебування в Німеччині на три місяці. Той дійсно працював, заробив гроші, купив зварку і поїхав додому. Там відкрив своє підприємство зі зварки. Пройшло вже чотири роки. Зараз в нього народилася дитина. І що саме приємне в цій історії: він гордо повідомив мене, що назвав свого сина на мою честь. А наш “друг” з іноземної поліції кожен рік їздить до нього у відпустку. А що саме прикре в цій історії, що такі речі я можу робити тільки з німцями, а не з моїми дорогими земляками українцями. Скільки я бачив дійсно багатих українців, скільки їх приїжджає на виставки до Франкфурту-на-Майні. Але вирішення з тими всіма сейлсменеджерами чи директорами проблем нелегальних українців не бачу за можливе. Я того просто не розумію.

  • Ред. теж не розуміє…
Advertisements

2 thoughts on ““Жорж, там знову твої земляки…” або “я того просто не розумію.”

  1. В принципі, я підтверджую те, що розказав п.Григорій, але хочу доповнити деякі аспекти:

    По-перше, я не бачу того розділу між “нелегалами” та “легалами” у церкві, про який пише пан Григорій. З того, що каже п.Григорій складається враження, що церква розділена надвоє і те, що для тих, хто має працю, церква у неділю – це скоріше показ мод, а не Служба Божа. Це не так, і якщо у Вас є бажання, то приїжджайте до нас в неділю і складіть своє враження. Про різницю в одязі судити не беруся, але спілкування відбувається після Служби без огляду на статус, всі сидять за тим самим столом на каві і тарілки й горнятка миють по-черзі. Звичайно, що в спілкуванні утворюються групи за інтересами – це цілком природньо, коли у своєму колі обговорють свої проблеми, але це ніяк не є свідченням поділу людей на “легалів” та “нелегалів”. Тому питання “чи легальні українці хочуть їх бачити?” ставити, як мінімум, не чесно, якщо не вживати грубших слів.

    По-друге, щодо відвідин церкви нелегалами. Я кілька разів чув про те, що підозрюють, що хтось “стукає” у німецьку поліцію. Як я розумію, це є основна причина, чому нелегали не приходять до церкви. Але можливо я помиляюся. Але наприклад, на запустові забави, які влаштовує парафія кілька разів на рік, приходить багато нелегалів, як правило, їх є значно більше, ніж “легалів”.

    По-третє, щодо організації, яка б допомагала нелегалам. Організацій українців у Франкфурті рівно дві – це парафія української греко-католицької церкви і наше Товариство з десятьма членами. Парафія – це структура церкви зі своїми обмеженнями. То ж залишається лише наше Товариство. Коли створювалося наше Товариство, п.Григорій приймав участь у підготовці статуту, пункт 2.2.5 “допомога україномовним особам у вирішенні юридичних, соціальних та побутових проблем” внесений власне для того, щоб діяльність п.Григорія була статутною. Але так сталося, що наші шляхи розійшлися ще до того, як Товариство було створено, і наразі у нашому Товаристві нема нікого, хто б мав час, знання і можливість займатися цими питаннями (так є, що всі у нас повністю зайняті на роботі, то ж часу не вистачає цілком).

    Але факт є, що питання нелегалів мало кого цікавить, принаймні це питання не обговорюється відкрито. Кілька років тому п.Григорій звертався до мене з проханням допомогти з одягом для жінки, яка в тюрмі перебувала з немовлям. Ми (Товариство) зібрали цей одяг, але як пізніше виявилося, це було вже непотрібно (якщо я не помиляюся, то п.Григорій сказав, що ту жінку депортували на Україну). Іншого разу п.Григорій звертався щодо розповсюдження інформації про програму повернення нелегалів додому. Але це все… Наше Товариство багато зробити не зможе, але як мінімум, може розіслати інформацію про те, що хтось потребує допомоги.

    Стосовно генконсульства. Я особисто знаю один випадок, коли віце-консул їздив у тюрму Дармштату для вирішення долі одного з нелегалів. Чи це поодинокий випадок, чи ні – сказати не можу.

    І ще. Є багато інших випадків, коли ті, хто мають кращий статус допомагають тим, у кого статус гірший (я говорю не лише про легальний чи нелегальний, але й про тих, хто працюють на добрій роботі, і про тих, хто має лише тимчасові заробітки). Але про такі випадки не говориться вголос не лише зі скромності, але й через те, що не у всіх випадках ця допомога є повністю легальною…

    Але дуже добре, що це питання піднімається, можливо воно дасть якісь плоди.

    Цікаво було б знати, як питання нелегалів вирішується в інших містах? В Берліні? В Гамбурзі? В Мюнхені?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s