“І ось коли дійшли руки до пакунку від пана Степана Костюка.”


Степан Костюк (зліва), Іван Бобив (справа), консул Косих з дружиною (в центрі), 2001 рік

Коли надійшла електронним шляхом інформація про смерть Степана Костюка, в мене застигла кров в жилах. Раптово постала в голові остання телефонічна розмова з паном Степаном десь півроку тому. Він десь знайшов телефон редакції і подзвонив з пропозицією надіслати для бібліотеки редакції деякі архівні матеріали з Мюнхену. Я дуже зраділа такій пропозиції. Вже за кілька днів пошта принесла солідний пакунок. Часописи Центрального Представництва Українців Німеччини, “Інтернатське слово”, бюлетень Світового Конгресу Українців, матеріали про Спілку Української Молоді, видруковані на друкарській машинці промови з нагоди різних подій, похоронні промови. Відклала на поличку для кращого часу і прочитання.

І ось коли дійшли руки до пакунку від пана Степана Костюка. В день його смерті. Обмяклими руками перебрала ще раз матеріали пакунку. Чи передчував пан Костюк свою скору смерть, коли пакував важливі матеріали для редакції, можливо з надією, що колись комусь вони стануть в нагоді? Перебираючи матеріали, зрозуміла, що це були не просто якісь подвійні екземпляри. Навпаки, це були папери, з якими пан Костюк уважно працював. Це були оригінали. В них багато виділеного олівцем, підкресленого, поміченого зауваженнями. Подаю відскановані копії деяких матеріалів, які пан Степан Костюк мабуть хотів би, щоб про них знали інші.

ред. Ольга Самборська, Берлін

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s