Іван Дем’янюк: заяви і погроза голодівкою.

http://www.kyivpost.ua У вівторок, 22 лютого, Дем’янюк озвучив погрозу, що оголосить двотижневу голодовку, якщо суд не прийме до уваги матеріали на його захист. Мюнхенська прокуратура звинувачує його у співучасті у вбивстві біля 29 тисяч в’язнів концтаборів Собібор та Треблінка. Раніше цього дня повинні були пройти перші виступи прокуратури перед судом. Проте адвокат підзахисного подав клопотання про допущення нових доказів по справі. В зал суда у вівторок Дем’янюк зайшов з табличкою з номером “1627” – саме цей протокол з радянських матеріалів слідства на 1400 сторінках стосовно його злочинів часів війни захист декілька разів намагався отримати з архівів у Москві, пише агенція “Associated Press”. Суд по справі Дем’янюка почався в листопаді 2009 року. Оголошення вироку назначили на початок березня 2011 року. Заяви Івана Дем’янюка 01.12.2010 З рішенням щодо продовження цього процесу, судді, які на це не мають будь-яких юридичних підстав і тому, що Німеччина є спадкоємицею Третього рейху, котрі є морально некомпетентні, порушують принципи справедливого судового розгляду, правди, закону й концепцій самого правосуддя. У Нюрнберзі, як і в пізніших судових процесах, які відбувалися в Німеччині, жоден прокурор, жоден суддя не наважився б так спотворювати закон й факти, як це зробили тут. Справді, відмова німецької влади взяти на себе відповідальність за тортури і смерть мільйонів радянських військовополонених, за нелюдські умови, в яких ми перебували, – це відмова німців від повної відповідальності за Голокост. Я звинувачую суддів Aльта, Ленца та Пфлугера. Судді ігнорують дані, щоб зробити з мене простого військовополоненого, «власника німецької посади», знаючи, що всі удокументовані дані без жодного сумніву підтверджують, що це є безглуздям. Судді переписують історію й фальсифікують польське рішення, мовляв, у ньому йдеться виключно про Треблінку, а зовсім не про Собібор. Судді нехтують ізраїльським, американським, польським, російським і українським доказовим матеріалом про мене, побоюючись, що в ньому міститься якнайбільше доказів моєї невинності. Вони приховують факт, що мою справу раніше досліджували, а відтак судили за Собібор у Польщі й Ізраїлі, та що я вижив усупереч 7,5-річному незаконному позбавленню волі. Усе це свідчить про те, що судовий процес у Мюнхені проти мене є протиправним і неправильним. Судді порушують закон і витворюють нові правила тільки для того, щоб переслідувати виключно мене, а не тих, кому можна було б закинути, що був «травніком» і допомагав нацистам. Дотепер жодного «травніка» чи когось подібного не було засуджено в Німеччині за допомогу нацистам. Нагадаю, що співвітчизники суддів були виправдані, а то й навіть не примушені до суду. Свідомо й без примусу судді вибрали свідків-експертів, які раніше давали свідчення OSI (Бюро спеціальних досліджень при Департаменті юстиції США). Судді були впевнені, що ті свідки-експерти будуть свідчити під впливом і за вказівками OSI, кримінальної інституції, яка обманом вислала мене в Ізраїль. OSI надіялося на мою страту, яка мала б здійснитися всупереч безлічі виправдувальних доказів, що неодноразово були підтверджені судами США. Нині не залишився в живих жоден зі знаних свідків, які підлягали б перехресному допиту та які очистили б мене від звинувачень. Як свідка-експерта судді вибрали Чарльза Сіднора, хоч його публічні заяви підтвердили, що він упереджено ставиться до мене. Оскільки на початку 1989 року висловив бажання «бачити мене повішеним на шибениціÂ», а також вірить, що я був справжнім монстром. Окрім того, звертаю увагу на всі заяви, які мій адвокат д-р Ульріх Буш направив до суду від мого імені. Рішення продовжувати цей судовий розгляд є злочинним порушенням права з метою позбавлення мене волі. Цією заявою я звинувачую суддів Aльта, Ленца й Пфлугера в порушенні закону, а також у посяганні на мою свободу. Я прошу, щоб мою заяву передали урядовим чинникам для розгляду та відповідних висновків щодо цих серйозних звинувачень. Іван Дем’янюк P. S. Хто хотів би зв’язатися із оборонцями Івана Дем’янюка, можe написати їм на адресу:: Help.JohnD@gmail.com

Як я був дитиною, Сталін засудив мене на смерть штучним Голодомором. Німці взяли мене як українця в рядах радянської армії в полон,  де хотіли вбити мене голодом і рабством.  ЗСА та Ізраїл обманливо звинувачували мене як “Івана Ґрозного.”  В результаті, я просидів вісім з половиною років в тюрмі і п’ять років в камері смерти.  Хоч невинний, кожного з тих 1,800 днів в камері смерти, я боявся, що загину через відчайдушну обману і політичні мотиви зкорумптованих прокурорів та суддів, котрі не шукали справедливости.Тепер, добігаючи кінця свого життя, Німеччина, держава котра нещадною жорстокістю убила мільони невинних людей, пробує знищиити мою гідність, мою душу, мого духа, і дійсно, моє життя.  Робить вона це шляхом показового політичного судового процесу де осуджує мене, українського селянина, за злочини скоїні Німеччиною підчас ІІ-гої світової війни.  Замість судити тих справді винних німців і фолксдойчів, вибрали мене, чужинця котрий перебував в брутальному  військовому полоні.  Німецька зброя тортур  в цім судовім процесі включає приховування виправдувальних доказів, фальсифікацію історії, впровадження так званих “юридичних принципів” котрі дотепер не існували в німецькому праві, змови з обманливими прокурорами в Ізраїлі та ЗСА, та нерозсудливу байдужість до кожного аргумента та виправдального доказу котрі були представлені моїми оборонцями і повинні вже були завершитись моїм звільненням. Боячись правди, німецький суд і прокурори, подальше відвертаються від справедливості, бо відмовляються: 1.   вижадати від Росії та України Досьє 1627, 1,400 сторінковий протокол   дослідів НКВД/МВД щодо мене. 2.      вижадати  від Росії та України Досьє 15457, протокол дослідів щодо Ігната Данильченка, і особливо протокол його допиту про мене, проведженим на бажання  американських властей  в 1983/1984. 3.      вижадати, щоб була зділана професійна експертиза над високоякісними фотографіями підпису на документі 1391 з Травників, котрого фальшиво приписують мені. 4.      прийняти як історичний факт, що фашисти голодом катували військополонених українців таких як я, щоб 3.5 мільони з них загинуло. 5.      прийняти як історичний факт, що, на підставі непереборних доказів з многих країн та свідків, військополонені в Травниках були справді примушені загрозою смерті і були страчені за спробу дезертирства. 6.      прийняти як історичний факт, на підставі цілого запротокольовання в судах ЗСА та Ізраїлі, що мене вже раніше заскаржували і виправдали та звільнили за ці самі злочини котрі приписують мені тут. Я вижив жорстокість Сталіна та фашистської Німеччини, як і несправедливий смертний вирок Ізраїлу та ЗСА.  Я пережив неймовірні  сталінські страхіття і смерть Голодомором,  в фашистських лаґерах смерть з голоду і людоїдства, а в ізраїлській тюрмі шибеницьку смерть.  Теперішний суд це тільки остаточне виконання цих несправедливих та страшних смертних вироків. Не залишилось мені іншого способу показати світові якою пародією виявився цей суд. Тому, повідомляю, що якщо цей суд не прийме історичних фактів і не вжиє повноважень, щоб розшукати додаткових вирішальних доказів котрі ще не перед судом, та не прийме свого обов’язку осягти справедливости замість створювати політичний цирк, то я за два тижні проголошу голодівку”. Іван Дем’янюк