“Схоже, що Україна – напередодні конфлікту поколінь”


В Америці починаєш розуміти, що можна жити по-іншому
http://www.unian.net

Кілька років тому я наполегливо стверджувала, що Сполучені Штати Америки – це останнє місце, куди я б хотіла поїхати. А от тепер мучуся ностальгією за цією країною, дивлюся американські блокбастери і видивляюся знайомі місця, впізнаю міста за хмарочосами або пляжами. Яка вона все-таки інша!

Скільки міфів руйнувалися і скільки виявилися реальністю. Тільки приїхавши туди, за Атлантику, починаєш усвідомлювати величезність їх американського світу, країни нескінченних автострад і маленьких однакових містечок.

Тієї самої одноповерхової Америки, де скрізь одні й ті ж магазинчики, супермаркети, готелі, фаст-фуди. Тільки великі міста мають свої «обличчя», усі решта зливаються в щось схоже одне на одного.

Дивують відстані. На географічній карті між Нью-Йорком і Вашингтоном нібито дрібниця, а ось їхати доводиться 5 годин. Для мене це як половина України, та й з масштабами Європи не порівняти. Величезна країна, але більше цього вражає організованість життя всього цього численного народу.

Варто тільки подивитися на Америку вночі, з висоти під час перельоту із західного на східне узбережжя! Добре видно міста, що світяться, великі і маленькі, їх велика кількість і вони переплетені, як нейрони головного мозку.

Там скрізь живуть маленькі люди, в житті яких все налагоджено, передбачено і по-своєму чудово, бо не так страшно дивитися в майбутнє. Вони живуть не багато, але мають усе необхідне, щоб не злобитися і не заздрити. Можливо тому багатьох дивує їх усмішка, а чому їм не посміхатися в їх спокійному ситому житті, в якому майже немає місця обману і соціальній несправедливості.

Інша справа великі міста, можна навіть сказати – важливі. Нью-Йорк нагадує молодого перспективного, амбітного бізнесмена, він постійно кудись біжить, домовляється, робить гроші і обов`язково, за всяку ціну хоче стати мільйонером.

Вашингтон респектабельний, спокійний і дуже освічений – мозковий центр країни, контроль і управління, честь і совість нації, Лос-Анжелес, Сан-Франциско – міста творчі, експресивні: кіно, музика, нетрадиційні вечірки, секс, наркотики і рок-н-рол. А ще пляжі, немислимі милі піщаних берегів, Кі Вест, Майямі, Вірджинія біч, Малібу, Санта Барбара.

Природа Америки взагалі щось неймовірно привабливе, незліченна кількість національних парків дивовижної краси і різноманітності, особливо приголомшує межа між абсолютною штучністю і вічністю природи, – це Лас Вегас і каньйони довкола нього.

У тих місцях чітко відчувається тлінність і швидкоплинність нашого людського життя, коли стоїш на краю Великого Каньйону, зазирнувши вниз з висоти в півтори тисячі метрів на річку, яка текла тут мільйони років тому, інакше бачиш гордовитість людей, розумієш, що ми тільки епізод в історії нашої планети. На тлі краси природи, Лас Вегас виглядає, як нарікання про дурість, пихатість, жадність і неробство наших захоплень. Місто свято, місто несправджених надій і несподіваних подарунків долі.

Та не тільки Лас Вегас здається містом швидких перемог, вся Америка роками була і є Меккою для всіх спраглих свободи, визнання, рівності, країною великих можливостей. Все це так і є, от тільки ціною всьому цьому є невпинна праця.

Скільки націй перемішалися в цьому казані, тут тобі навряд чи закинуть тим, що ти емігрант, але саме тут ти маєш можливість повною мірою оцінити не тільки себе, а й націю свого походження. Дивно, наскільки одні нації дружні і згуртовані, а інші сварливі і заздрісні. Звідти, з іншого боку Атлантики, з великої відстані ще краще видно, яке місце в світі займає твоя рідна і така особлива країна – Україна.

У тій чужій країні в тобі народжується дух борця, ти починаєш розуміти, що можна жити по-іншому, успішніше, гідно, чесніше, відстоювати свої права і бути почутим.

Бути людиною, на яку зважають!

Рада Чорна, Львів

Від редакції. Рада Чорна після закінчення українського економічного вузу стажувалася в одному з університетів США за фахом «прикладна економіка».  Песимізм автора, який повернувся на землю предків, «землю обітовану», цілком може стати предметом дискусії: а чи потрібні взагалі країні розумні і освічені молоді люди? Чому вони не запитані ні українським бізнесом, ні державою? Чи все-таки краще виїжджати туди, де їх чекають, де вони можуть бути людьми «на яких зважають»?

Схоже, що Україна – напередодні конфлікту поколінь. Кращі з тих, кому «трохи за двадцять», – агресивні, амбітні, розчаровані, позбавлені надій і очікувань. Вони не хочуть бути черговим «втраченим поколінням», незапитаним на ярмарку пихатості нуворишів українського істеблішменту. Ізоляціонізму і беззмістовності бунту молодих приходить кінець. Руйнівний потенціал молодих у всі часи був величезним. Сьогодні українські Сартр, Маркузе ще не оформили гасла для молоді. Але, очевидно, це вже не за горами. А що думаєте Ви?

Advertisements

One thought on ““Схоже, що Україна – напередодні конфлікту поколінь”

  1. Конфлікт поколінь їснував всюди і завжди, тому ми не на передодні цього конфлікту а саме у ньому. В Україні наявний цівілізаційний конфлікт, до якого відчувають причепність і всі вікові групи. І наведений пост, саме відображує цівілізаційну різницю між Україною і рештою світу. Але наібільший конфлікт їснуючий зараз у нашому суспільстві, ще не набув остаточного визначення, і я можу охарактеризувати його як конфлікт свідомістній (тобто ширший за світоглядний) та етичний (так, без літери Н, від поняття етика). І розрив між сторонами конфлікту поглиблюється дуже швидко, тому конфлікт поколінь на цьому тлі виглядає більш другорядним ніж визначальним.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s