Зима в українському Вюртемберзі


Без Бога, ані до порога

Молодша група Української суботньої школи в Тюбінгені. Учителі Галина Бурт, отець Роман Врущак та Анна Арламова

Віра в Бога, якого ми не бачимо, а про якого вона нам все каже, є невід’ємною часткою буття людини. Ми бо є творінням, яке без свого Творця, потрапляє у прірву, у ніщо, цілковито губиться. Цю правду наш народ висловив у глибокодумному прислів’ї: “Без Бога, ані до порога”. Храм Божий має бути в душах людських. Саме віра в Бога та любов до своєї Церкви об’єднує українців, що мешкають на теренах Вюртембергу.

Відродження Української суботньої школи

Ще в кінці сорокових років минулого століття у Штутгарті почала свою роботу Українська школа. Потім у вісімдесятих роках отець Петро Миронюк активізував та оживив парафіяльне життя, зокрема успішно провадилася Суботня церковна школа. А у вересні цього року Українська школа у Вюртембергу отримала своє третє народження. Професор Ольга Гаращук, що викладає в Університеті Ебергарда Карла у Тюбінгені, організувала приміщення для навчання дітей. Педагог Галина Бурт узялася за викладання української мови, а отець Роман Врущак став учителем Закону Божого.

Візитація Святого Миколая до Штутгарту

Школярам нелегко після навчального тижня в німецькій школі відвідувати ще й суботню, готувати домашні завдання, вчити вірші і пісні. Але навчання у Суботній школі відбувається в ігровій формі, учителями створюються належні умови для зацікавленого сприйняття науки. Головною метою школи є навчити дітей рідної мови, дати навички письма та читання українською, ознайомити з історією та культурою нашого народу. Значне місце у програмі занять надається і духовній освіті.

Першими учнями Української школи стали Уляна та Софія Ковальчук, Роман та Софія Вінтоняк, Ліза Гьотц, Софія Форкавець, Іванка Бурт, Данко Рікер, Саша Гайб та інші діти зі Штутгарту, Тюбінгену та інших місцевостей Вюртембергу.

Заняття відбуваються майже кожної суботи. Нещодавно учитель малювання Анна Арламова розпочала заняття і з малярства.

Наші діти завжди, де б вони не були, мають залишатись українцями та пишатись соєю нацією, гідно її представляти. Далеко від України вони мають стати гордістю батьків і Громади. Це для них і відроджено Українську суботню школу у Вюртембергу. В добру путь до знань, дорогі діти!

А у Зіндельфільдені до кінця осені відбувалися тренування аматорської футбольної команди. До футбольних ігор долучилися отці Роман Врущак та Юрій Буйняк, їх сини Остап Врущак та Юрій Буйняк, аматори спорту Юрій Вегера, Ярослав Вінтоняк, Максим Бордієнко, Роман Форкавець, Богдан Наконечний, Ігор Стефанюк, Олексій Карп’як, Юрій Киреєв та інші вірні та друзі Української громади. Футбольні матчі та тренування на стадіоні Sindelfingen-Ost на зимовий період поки що тимчасово припинені, але українські футболісти чекають весни, щоб розпочати новий сезон.

Урочиста зустріч Кир Петра Крика у Церкві Святого Ульріха

Візитація Святого Миколая

19 грудня до Штутгарту завітав Святий Миколай. У цей святковий день у капелі Kolpinghaus на чудотворця очікували багато малечі. У супроводі янгола (Настуня Бондар), а також дяка Торстена Сілуана Галла Владика прибув по Службі Божій до тих, хто його чекав. Учні Української суботньої школи під керівництвом учительки Галини Бурт зустріли Святого композицією з українських віршів. У великому мішку було багато подарунків. Слухняні та побожні діти розповідали вірші, а Чудотворець Мирлікійський щедро дарував малечі солодощі. Завдяки традиційним спонсорам Свята – Бернду та Сандрі Гьофер (Höfer) з Нюртінгену, які надали декілька картонів солодощів, діти не залишився цього дня без шоколадок та цукерок. А зіграв майстерно Владику Роман Кулич.

Передріздвяні сповіді та реколекції

Піст є для кожного з нас нагодою заглибитися в себе, зрозуміти себе та інших людей. У Парафії Святого Василія Великого з центром у Штутгарті передріздвяні сповіді та духовні бесіди відбулися напередодні Нового року. Усі бажаючі мали можливість скористатися з цієї нагоди, щоб отримати Божу благодать, необхідну для поглиблення свого християнського життя.

Для Парафії вже стало доброю традицією запрошувати до себе священиків з України. Спільно з настоятелем отцем-мітратом Романом Врущаком духовні обнови проводив магістр теології, ієрей Тарас Яворський, парох церкви у селі Довге Гірське Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Храмове свято

15-го січня Парафія відзначила святковою літургією день свого небесного покровителя – Святого Василія Великого. Свято Парафії Святого Василія Великого проходило у великій католицькій церкві Святого Ульріха, що в передмісті Штутгарту – Фазанхофі. Напередодні Нового року центр Швабської метрополії з Фазаненхофом з’єднала нова лінія швидкісного трамваю (U-Bahn 6), станція якого Europaplatz знаходиться біля Церкви. Тепер вірним та численним гостям було зручніше діставатися на українські святкові заходи. Як і в минулі роки почесним гостем Свята став Апостольський екзарх Кир Петро Крик. Разом з ним з Мюнхену прибув дяк Андрій Несмачний. А з Людвігзбургу до Української громади завітав настоятель польської парафії Матері Божої з Ченстохови, католицький отець-канонік Євген Бартнік. Згодом він співслужив у Архієрейській літургії за Східним обрядом. Як завжди, Владику Кир Петра вірні в українських вишиванках зустрічали хлібом-сіллю.

Архієрейська літургія у Фазанхофі

– Без Бога ані до порога, – такими словами привітав Преосвященний Владика усіх учасників Літургійного дійства. Йому приємно було бачити, що кількість вірних у Вюртембергу зростає, що до Парафії прибули нові люди, зокрема молодь, з України.

У своїй змістовній проповіді Кир Петро звернув увагу на розповідь про Святого Василія Великого – покровителя Парафії.

IV століття нашої ери. Це той час, який дав чималу кількість видатних подвижників Христової церкви, це і Григорій Богослов, Миколай Чудотворець, Пахомій Великій (якого вважають першим засновником монастирів), Іван Золотоуст. Саме в цей час жив, навчався, діяв Василій Великий.

Він народився у місті Кесарії, це місто входило до складу Кападокійської провінції, на теренах Малої Азії. Народився в християнській родині, з якої вийшло троє єпископів і дві черниці. Ця родина була заможною, володіла чималими маєтностями, тому, зречення мирського світу аж трьома братами і двома сестрами викликає істинну повагу до такої самопожертви. Майбутній Святий у молодечі роки був залюблений у різні науки і світське життя, навчався після домашньої підготовки – у Кесарії Кападокійській, Константинополі і Афінах.

Опісля здобуття високих знань, повернувся до рідної Кесарії, де очолив кафедру риторики і здобув заслужену славу, як любомудр і талановитий промовець. Мабуть, можна твердити, що велику роль у його подальшому житті відіграла рідна сестра Мокрина, яка доклала чималих зусиль, щоб Василь навернувся до Христової віри. А опісля того, як у їхній родині трапилося лихо, втопився рідний брат Навкратій, Василь охрестився і прийняв суворі правили аскетичного життя. Щоб краще пізнати чернече буття відправився до Єгипту, Палестини, Сирії, чернецтво в тих краях було в розквіті. Відбувалися ці події у 357-358 роках.

Свій перший монастир Василій заклав на березі річки Іріс, запросив туди свого приятеля (у майбутньому знаного як Григорія Богослова) і провів там 5 років у молитвах і звичайній праці. Там же почав укладати свої знамениті Правила, які складалися з 55 і 313 повчань, про основу чернечого життя. Ще будучи священиком, продав свої маєтності, і роздав хліб потребуючим людям, що жили в околицях. Таким вчинком спонукав до актів жертовності інших багатих людей. Через деякий час заклав ціле місто, яке іменували «Василіядою», там були зведені церква, дім для єпископа і для священиків, будинки для паломників і прочан, сиротинці, шпиталі для хворих. Це було ціле місто добродійництва.

Чин Святого Василія Великого (ЧСВВ), найстаріший чернечий чин, бере свої початки від Святого Василія Великого (4ст.). Як східне, так і західне монашество, керується правилами від Святого Василія Великого, навіть Святий Бенедикт вважав його своїм вчителем і покликався на його правила. В часи великокняжої Русі (9ст.) ченці, які прийшли в Україну, жили за правилами великого Святого. Від 1617 року ЧСВВ був сформований остаточно, яким є до наших днів. Нині в Україні близько 300 монахів-василіян, 30 монастирів. Василіяни присутні і діють ще в дев’яти країнах світу, зокрема, в Румунії, Словаччині, Литві, Бразилії, Аргентині, серед монахів за кордоном чимало мають українське коріння, але не всі. Отже, ЧСВВ має міжнародний статус.

Головний осідок чину знаходиться в Римі. Необхідно зазначити, що в Україні чин отців-василіян складається з двох провінцій, – провінції Найсвятішого Ізбавителя, та провінції Святого Миколая.

Церква Святого Ульріха має чудову акустику. Тому саме у Церкві відбувся показовий виступ Українського церковного хору під керівництвом Романа Прокопіва. Як завжди концертна програма, яку вела Ірина Дробут, була насичена новими творами. Рік у рік зростає рівень та мистецтво українського творчого колективу з Вюртембергу.

Потім усі перейшли до Громадського центру, де у великій залі на всіх чекала чудова українська вечеря. Кир Петро благословив їжу та пиття.

У котрий раз на традиційній Українській ялинці виконується Вертеп. У цьому році на суд глядачів була представлена його нова версія. З’явилися нові персонажі, такі як Лемко, Гуцулка, Козак. До гри у Вертепі долучилися учні Української суботньої школи, які зіграли пастушків та янголів. Усі були в театральних костюмах. Гра самодіяльних акторів зібрала численні оплески. Багато зусиль до організації Вертепу доклали як і завжди професор Ольга Гаращук та лікарка Руслана Дангель.

Після Свята люди не поспішали розходитись. У всіх був піднесений та святковий настрій, легкість та радість на душі, а віра у Бога ставала ще сильнішою.

Чин Великого Освячення Води Святих Богоявлень

А на Богоявлення отець Роман Врущак відслужив Чин освячення води. Великий мідний чан зі Свяченою водою розійшовся по домівках вірних та друзів Української громади Вюртембергу. Протягом тижня отець Роман разом з колядниками об’їздив територію Персональної парафії, яка охоплює територію від Гальброну до Боденського озера. В першу чергу було посвячено домівки старих та немічних людей.

Отже, Без Бога ані до порога. Саме це Правило має стати дороговказом для українців, що мешкають далеко від Батьківщини.

Дмитро Мірецький, Штутгарт

Світлини автора, Людмили Бондар та Юрія Пінського

На фото:

  • Молодша група Української суботньої школи в Тюбінгені. Учителі Галина Бурт, отець Роман Врущак та Анна Арламова
  • Візитація Святого Миколая до Штутгарту
  • Урочиста зустріч Кир Петра Крика у Церкві Святого Ульріха
  • Архієрейська літургія у Фазанхофі
  • Змістовна проповідь Кир Петра Крика
  • Преподобний Владика оголошує слово подяки Українському церковному хору Вюртембергу
  • Чин Посвячення Води у Штутгарті
  • Отець Роман Врущак разом з колядниками посвячує домівки
Advertisements

One thought on “Зима в українському Вюртемберзі

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s