Богдан Осадчук: “Це ж треба, а я ще живу…”


 

Богдан Осадчук (зліва) і Флоренс Мінері (Florence Minery), Берлін, 30.12. 2010

Богдан Осадчук (зліва) і Флоренс Мінері (Florence Minery), Берлін, 30.12. 2010

 

Автор: Ольга Самборська

Фото автора.

“Це ж треба, а я ще живу,”- вигукнув 90-річний пан профессор Богдан Осадчук, коли Флоренс Мінері, правнучка померлого в 1945 році Андрія Сербіненка, пояснила хто вона така. Пані Мінері знову приїхала до Берліна, щоб поглибити свої дослідження з приводу перебування її прадіда, колишнього унрівця Андрія Сербіненка в Берліні. Редакція “Імігради” допомагає їй розібратися в історичних стежках українців в Берліні.

 

Нагадаємо, що родина Сербіненків втратила слід Андрія Сербіненка, коли той залишив родину в Парижі після еміграції з Києва в 20-их роках і поїхав до Берліна. Більше про нього, окрім кількох листів, нічого не було відомо. Ні місцезнаходження могили, ні долі, яка спіткала його в Берліні.

 

Природньо, що ми звернулися до старожила української громади Берліні, професора Богдана Осадчука. Він радо запросив нас в гості, коли почув знайоме йому ім’я Андрія Сербіненка.

“Так, з Сербіненком ми були в добрих дружніх стосунках,” – з перших же хвилин зустрічі повідомив пан професор Осадчук

Богдан Осадчук, Берлін, 30.11.2010

Богдан Осадчук, Берлін, 30.11.2010

, який в сорокових роках минулого століття вже

мешкав в Берліні. “Я тоді був студентом і часто купував книжки в магазині Сербіненка. Він мав антикварний магазин і книгарню, де продавались українські книжки. Я пам’ятаю, придбав тоді у нього один дуже цікавив словник. Грошей в мене тоді особливо не було на книжки, тому я купив всього дві книжки. Але там у Сербіненка збиралася цікава публіка, інтелектуали. Сербіненко мав гарний гумор і був дуже приємною в спілкуванні людиною. З ним я мав чи не найкращий контакт,”- приголомшив оповідач Осадчук правнучку Андрія Сербіненка.

Ми поцікавились, де саме знаходилась книгарня Сербіненка. Професор вказав на район Вітербергплятц і порадив пошукати в старій телефонній книзі. Іншою можливістю для пошуків могли б стати архіви газет, які в той час видавались в Берліні.

Пан Богдан Осадчук був в доброму гуморі і розповів нам трохи історій про ті часи. Складалося, що сімдесят років різниці були для професора подіями семирічної давності.

Так і з історією. Інколи сторіччя збігають, а вони лиш маленькі позначки у короткій історії людства. Особливо, коли цю історію не берегти і не досліджувати.

 

 

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s