“як гендерна теорія стала політичною лінією”


Поняття “гендер”
http://hermaniuk.org.ua

Для українського суспільства поняття «Гендер» не є цілком новим, однак мало хто знає, що саме приховується за цим терміном. Тепер гендер пов’язаний з боротьбою за рівність чоловіків та жінок в суспільстві і з ліквідацією дискримінації за ознакою статі. Основою гендера є щось зовсім інше. Гендерна авангардна теорія почала зароджуватись у 60-тих роках ХХ століття. Що вона містила в собі? Твердження, що зовнішні прояви і способи поведінки людини можуть відрізнятися залежно від статі (чоловічої або жіночої, з якою людина народилася. З цієї причини в соціальних науках почали неприродно відрізняти «стать біологічну – чоловічу або жіночу», дану згідно будови тіла, від т.зв. „соціальної статі”, яку людина нібито може згідно цієї теорії сама собі вибрати. І саме ця соціальна стать, яку людина презентує в суспільстві називається гендер. І якщо гендер характеризують як сукупність психосоціальних властивостей, поведінки і відносин, на які вплинули культура й суспільство, то по суті йдеться про схвалення різних антиприродніх і патологічних сексуальних орієнтацій. Основною метою є усунути гетеросексуальний розподіл людей на чоловіків та жінок і замінити його на новий ? згідно теорії гендер.

Згідно цієї теорії люди не мають відрізнятися за ознакою біологічної статі, але, передовсім, за ознакою соціальної статі. Гендерні ідеологи навіть стверджують, що біологічна стать не має співпадати з соціальною статтю. Той, хто стверджує протилежне, для них є обмеженим упередженнями щодо гендерних стереотипів. Згідно цього думання згадані ідеологи поділяють людей на гетеросексуалів (чоловіків і жінок), гомосексуалістів, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Це дуже просто: достатньо поставити на один рівень природне з антиприродньо-деструктивним і ліквідувати начебто культурні упередження. Наслідки цієї політично-ідеологічної гри – катастрофічні.

Не тільки з дня на день, але вже з години на годину гендер набуває форми нового світогляду і політичної ідеології. Він приносить „новий” самодеструктивний погляд на світ, формує державні устрої, демократію, людину та її стать і не на останньому місці – основну клітину кожного суспільства, тобто сім’ю. Гендер в негативному значенні слова перебудовує від основ ціле суспільство і охоплює усі сфери життя суспільства та окремої особи. В такій новій гендерній системі вже немає місця для особистої свободи, свободи слова, думання,        і т. д… Як хочемо зрозуміти основу гендера та її реалізацію в щоденному житті, необхідно подивитися на головних протагоністів цієї ідеології. Отож, ЄС та ООН є головними економічними та ідеологічними гарантами гендерних програм в різних країнах, які не входять у склад ЄС.

На основі того, як гендерна політика розуміє суспільство, в ЄС усуваються класичні, т.т. традиційні загальнолюдські цінності і замінюються новими антицінностями. Стабільний сімейний зв’язок між чоловіком та жінкою, який існує в культурах, як природна життєва норма, замінений т.зв. альтернативними формами сімейного життя, як наприклад: незобов’язуюче короткотривале життя на віру або гомосексуальні «подружжя». В ЄС здорове виховання дітей, щораз більше замінюється новими шкільними програмами, які маніпулюють дитячим мисленням і відкривають його на інші сексуальні орієнтації (ЛГБТ) –  т.зв. нові форми гендерної ідентичності, які захищені законом. Багато дітей, зманіпульованих цією нездоровою політикою, з цікавості випробовують ЛГБТ зв’язки, що часто закінчується глибокими травмами і високим ризиком інфікованості СНІДом. Приблизно 50% гомосексуалістів є заражені СНІДом, тоді як активний гомосексуаліст міняє близько 200 партнерів. Небезпека зараження нових людей зростає геометрично.

Зображення жінки як матері, яка обнімає своє улюблене дитя, гендерні ідеологи ЄС вважають за неприпустимий сексиський образ і дискримінацію жінок. Начебто, такий образ зосереджує увагу суспільства тільки на репродукційну здатність жіночого тіла. Запитуємо, чому хтось навмисне забув про материнське почуття і глибоке чуттєве відношення між дитиною та її матір’ю? Про це, однак, гендерні ідеологи мовчать. Наступним незрозумілим вчинком гендерної ідеології є рішення Ради Європи, згідно якого зі словників мають бути витерті слова мама і тато. Правдивою причиною цього каригідного вчинку є те, що ЄС хоче усунути т.зв. дискримінацію гомосексуальних подружжів. Замість того, щоб сказати, що ЛГБТ зв’язки малого проценту людської популяції є протиприродними, неприпустими і нездатними до репродукції, дискримінують 98% популяції, яка від свого дитинства використовує слова: мама, тато. Репродукційне життя жінки в порівнянні з життям чоловіка вважається дискримінуючим елементом, який нібито є невигідним для жінки в її кар’єрному зрості. Любляча мама, яка з любов’ю і жертвенністю виховує своїх дітей, передаючи їм сімейні цінності, вважається пережитком і гендерним стереотипом.

Спроектована гендерна жінка є холодним цинічним монстром, який лізе драбиною кар’єри.

Вся гендерна політика, незважаючи на те, як її презентують в суспільстві, є спрямована до одного жахливого факту: тоталітарно вимагати від держави і суспільства, щоб визнали гомосексуальні та транссексуальні тенденції, як одну з форм гендерної ідентичності, т.т соціальної статі. А то до такої міри, щоб цей факт набрав юридичної сили. Біологічний рід, тобто чоловіча і жіноча стать, вже більше не сміє бути розпізнавальним критерієм. Його місце має зайняти рід, який людина сама собі вибере. Цей факт має бути зазначений навіть в особистих документах. Приклад з Чехії: Європейський Парламент вимагав від чеської влади прискорено розглянути заяви тих громадян, які хочуть внести до своїх паспортів зміну статі. Однак чеська влада хоче йти далі. В паспортах вже більше не мало б зазначатися про сімейний стан, а це тому, що гомосексуалісти могли би бути нібито дискриміновані. Однак, на Заході дискримінації та психологічному тиску виставлений кожен, хто вказує на факт, що гомосексуалізм та транссексуальні нахили можна успішно усунути і що такі люди потім здатні жити в природних сімейних стосунках.

ЄС з гендерної політики зробив собі головну лінію для міжнародної політики, яку втілює у відносинах навіть з сусідніми державами. Прикриваючись економічною співпрацею, вимагає від договірних сторін найперше зробити реформи у своєму законодавстві та Конституції. Очевидно, що основною умовою цих реформ є те, щоб вони були у згоді з гендерною політикою. Спочатку ці реформи підпорядковувалися гаслу боротьби проти будь-якої дискримінації за ознакою статі. Це означає – рівність між чоловіком та жінкою у всіх сферах суспільства. Основним критерієм є те, щоб при владі мінімально було 30% жінок. Головне місце повинні займати феміністки, які мають нездоровий погляд на сімейне життя та виховання дітей. Згодом мають приступити до подолання т.зв. гендерних стереотипів, а це означає всіх здорових поглядів на позицію і роль жінки в сім’ї. Важливу роль в поширенні цих гендерних поглядів відіграють мас-медіа. Тому ЄС вимагає від договірних сторін, щоб мас-медіа були позбавлені будь-якого контролю, щоб могли бути легко ідеологічно маніпульовані і використані для політичних цілей ЄС. Наступним важливим сектором для ЄС є школи, тому гендерна реформа на першому місці торкається саме їх. Згідно норм ЄС шкільні програми мають віддзеркалювати гендерні норми, а вчителі серед перших мають проходити спеціальними перевиховними тренінгами.

Наступним кроком реалізації гендерної політики є боротьба з дискримінацією на основі сексуальної орієнтації. Згідно гендерної теорії, як ми вже згадали, сексуальні орієнтації (ЛГБТ) поставлені на той самий рівень, що й природні відносини між чоловіком та жінкою. Будь-які культурні, моральні критерії не беруться до уваги. Сім’я, як основна клітина суспільства, виставлена ризику цілковитого знищення. Ніхто не запитує думки суспільства, просто політично просунеться гендерний погляд на стать, а з цього потім на основі закону випливуть обов’язки громадян. Громадяни не мають права скаржитися на те, що їх діти в школах є маніпульовані. Їм нав’язують збочене сексуальне виховання, яке дітей вчить в незрілому віці займатися сексуальними відносинами та орієнтаціями (ЛГБТ). Хто з батьків хотів би перешкодити впливам гендерного сексуального виховання на їх дітей, виставлений ризику санкцій на основі карного кодексу, не виключаючи позбавлення батьківських прав через ювенальні суди. Прикладом може бути випадки декількох німецьких сімей, які емігрували з Німеччини, тому що не хотіли дозволити, щоб їх діти були під впливом гендер-гей сексуального виховання. Оскільки сім’ям загрожувало покарання на основі законів Німеччини, то вони вибрали радше зносити дорогу терпіння еміграції.

Як свідоцтво про те, що гендерна ідеологія не має жодного обґрунтування і що насправді йдеться про деструктивну ідеологію, нам послужать наступні приклади. В 60-их роках психіатр Джон Мані працівник лікарні «Джон Гопкінс» у Балтиморі заснував першу клініку по зміні статі під назвою Gender Identity Clinic (Клініка гендерної ідентичності). Ця клініка стала найвпливовішим попередником гендерної теорії. Дж. Мані як „науковий доказ” своїх тверджень про те, що людина може змінити собі стать, певний час наводив приклад хлопця на ім’я Брюс Раймер. Він ще дитиною був важко поранений при обрізанні, тому йому у віці двох років відпав статевий орган. З цієї причини батьки вирішили дати свого сина на операцію по зміні статі. Після операції „лікар” Мані терапевтично стежив за хлопцем більше 10 років і намагався утверджувати його психологічно в тому, що є дівчиною, а не хлопцем. Батьки до хлопця почали відноситися як до дівчини. Однак, якою була жорстока реальність, яку у своїх наукових публікаціях Мані замовчував? Від часу операції хлопець сприймав поведінку „лікаря” і своїх батьків як тиранію. Вже в одинадцять років йому приходили самогубні думки, а коли 13-літнім він дізнався, що з ним зробили в ранньому дитинстві, то відразу ж почав жити як хлопець. Однак, ніколи не зумів примиритися з почуттям великого сорому. Останніх 26 років свого життя прожив з ім’ям Давид, а в кінці закінчив своє життя самогубством. У своїй публікації „Мала різниця” Мані ніколи не коригував цей випадок. Таким чином аж до сьогодні Брюс Раймер вважається науковим доказом теорії „лікаря” Мані про можливість зміни статі. Його публікація, очевидно, замовчує трагічний кінець хлопця і причини його внутрішніх проблем, пов’язаних зі злочином, який здійснили на ньому. Приклад вказує на те, що біологічна стать, яку людина демонструє в своєму щоденному житті, є глибоко вписана в її природі. В суспільстві за життєву норму неможливо приймати те, що насправді є патологією і розкладає людську природу.

Психолог Столлер в 1968 році термін „гендер” дефінітивно зачислив до наукової термінології. Згідно цього психолога, мовляв, простіше змінити стать хірургічним втручанням, ніж психологічно змінити „гендерну ідентичність” – це означає стать, яку людина собі присвоїла. Реальністю є, що у світі живе малий процент людей, які не примирилися зі своєю біологічною статтю і живуть в опозиції по відношенню до неї. Однак, це не є жодним доказом того, щоб людина могла сама собі вибрати стать, яку хоче мати, а потім зробити зміни згідно своїх смаків. Це означає погодитися на хірургічну операцію. Практика клінік, які виконують операції по зміні статі, навпаки вказують на післяопераційні ускладнення, які неодноразово закінчуються спробами самогубства або бажанням повернути своє тіло до початкового стану.

Фолькер Цастров у своїй статті „Політична метаморфоза роду”, часопис „Frankfurter Allgemeine Zeitung” детально розбирає, як гендерна теорія стала політичною лінією. Її метою, за словами Цастрова, є створити нову людину через знищення традиційних (природних) статевих завдань чоловіка та жінки. Іншими словами, цілковито змінити погляд людей на стать, природні сімейні цінності та стосунки. Цю насильну зміну мислення гендерна політика називає подоланням гендерних стереотипів, що означає знищення всіх класичних і традиційних цінностей. Міністерство сім’ї Німеччини продовжує цю політику і стверджує, що статеві завдання, встановлені суспільством або культурою, підлягають змінам. Як треба розуміти цю політику, свідчать закони про гомосексуальні «подружжя». Приклад скандального «шлюбу» чоловіка Ґвіда Вестервеллє, міністра закордонних справ Німеччини з чоловіком Міхаелом Мронзе, який належить до найуспішніших спортивних менеджерів. В Німеччині закон про гомосексуальні подружжя був прийнятий в 2001 році. Гендерна політична лінія в Німеччині проявляється у всіх інституціях та організаціях вже від дитячих садочків починає прищеплюватися до дітей. Активісти гендерної ідеології та політики твердо ангажуються в тезах, в яких оманливо підкреслюють, що гетеросексуальні завдання чоловіка та жінки (тобто природні статеві нахили) підлягають змінам. Однак, вони твердо виступають проти протилежного твердження, щоб таким змінам (протиприродних сексуальних нахилів) підлягали і гомосексуалісти та транссексуалісти. Гендерна теорія не признає жодної специфічної або вродженої різниці між чоловіком та жінкою. Ідеологи гендеру навмисно не добачають або заперечують результати медичних та психологічних досліджень мозку, які чітко підтверджують відмінну ідентичність чоловіка та жінки, як в гормональній структурі мозку, так і в психологічній структурі.

Декілька десятиліть гомосексуалізм вважали вродженим. Німецький уряд доручив Мартіну Данекеру, одному з протагоністів гомосексуальних лобі, провести наукові дослідження про гомосексуалізм. Його дослідження закінчилися висновком: «Всі спроби, здійснені в минулому, знайти біологічну основу для гомосексуалізму, мусять вважатися неправдоподібними». Однак, всупереч тому гомосексуалізм потрапив у шкільну програму сексуального виховання як одна з форм реалізації гендерної ідентичності, що є тотальним насильством над дітьми та маніпуляцією молоддю. Діти і молодь потребують здоровий приклад і життєвий стиль, які ведуть до оздоровлення суспільства.

В Україні, як і в Німеччині, гендерну політику проводить Міністерство сім’ї, молоді та спорту. Головним пропагандистом та інвестором цієї політики в Україні є ЄС. ЄС надав 14 мільйонів євро для реалізації програми «Про права жінок та дітей в Україні», яка охоплює п’ять взаємопов’язаних проектів. На основі згаданої програми Міністерство запропонувало проект закону: «Про загальнодержавну цільову соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року». Запропонований проект вже в повній мірі містить декілька кроків проведення гендерної політики. Передбачається створення паралельної контрольної структури, яка повинна б проводити моніторинг, чи реалізується гендерна політика, починаючи від найменшої сільської ради аж до Верховної Ради. Вже тепер передбачається реалізація гендерної політики у всіх школах. Навіть коли цей проект не є схвалений, знайшлися вже шкільні структури, в яких реалізують гендер. Чим далі, тим більше певні «особи» України починають цілком відкрито висловлюватися про потребу прийняття гомосексуальних партнерств. Очевидно, що в Україні хочуть пришвидшеним способом здійснити політичний обман ЄС. Для цього має послужити прийняття договору між Україною та ЄС, який є замінений гендерними реформами до законодавства України. Цю угоду хочуть заключити до кінця цього року. Переважна більшість українців навіть не підозрює, що цими днями відбувається в Україні. Якщо були би прийняті гендерні закони, то це означало б тотальний розклад українського суспільства, втрату національної ідентичності, та знищення основних людських цінностей. Тому необхідним є правдиве інформування громадськості про цю проблематику.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s