“Але сало таке, що не вкусиш”


http://www.gorodnyanews.narod.ru

Городнянці в Німеччині

Записав Олександр КОВАЛЬОВ

„Чернігівський вісник” 23 січня 2003 р.

Сім’я   Гавко   з   Городні: чоловік, дружина та син виїхали до Німеччини на постійне проживання. У грудні минулого року вони перетнули український кордон у західному напрямку. Через рік глава сім’ї Володимир Михайлович завітав до Городні. Тут ми з ним і зустрілись.
… А от беріз мало

—  Володимире Михайловичу, на Городнянщині  ви тривалий час працювали у лісовому господарстві. Певно, мали цікавість до того, як ведуть його у Німеччині?

— Безперечно. Я часто буваю у лісі, це допомагає мені зняти ностальгію за рідними місцями.

У Німеччині близько 70 відсотків лісів перебувають у приватній  власності. Суцільних вирубок у них не проводиться взагалі. Якщо у нас обов’язково треба спалити гілля поваленого дерева, то німці взагалі не палять у лісі нічого, і в населених пунктах, до речі, також. Якщо ж є непереборне бажання посидіти біля вогнища, то для цього є спеціальні місця, обладнані ще й навісом на випадок негоди.

Заїжджати у ліс автомобілем забороняється, пересуватись можна тільки пішки. Для цього є спеціальні доріжки зі щебню.

Ростуть у лісах переважно бук, клен, ялина, модрина, а от беріз — мало, і вони не такі великі, як на Поліссі. Грибів та ягід, хоча їх і багато, німці не збирають через боязнь отруїтися чи захворіти. У мене склалось таке враження, що на грибах вони не розуміються, споживають лише шампіньйони та лисички, що продаються у магазинах свіжими, мороженими та маринованими.

Ще у лісі дуже багато різноманітної дичини. При бажанні можна полювати на неї. Характерно, що проти браконьєрства законодавство суворе. Передбачено штрафи до 10 тис. євро.

Є машина, нема — а за стоянку плати

— Де мешкає ваша сім’я, чи вдалось за час перебування у Німеччині облаштуватись?

— По приїзді ми жили у гуртожитку в невеликому містечку Бад Зальцшлірф. А нещодавно перебрались у місто Фульда з 70-тисячним населенням. Тут нам виділили квартиру.

— Це дороге задоволення?

— Сама лише щомісячна квартплата   за   2-кімнатну квартиру становить 470 євро. Плюс ще оплата за воду, електроенергію,  опалення, вивіз сміття. 20,45 євро треба платити за стоянку автомобіля. Незалежно від того, маєш авто чи ні.

Квартплату, поки не працюємо, гаситиме служба соціального захисту. На решту треба викроювати із допомоги. Вона виплачується у розмірі 200 євро на людину. У скільки обходитимуться комунальні послуги — поки сказати не можу, бо не платив. Тут, думаю, залежатиме все від того, наскільки економно їх споживатимемо, адже все подається через лічильники.

— А працевлаштуватись важко?

— Проблеми з цим є. Бо у Німеччині нараховується понад 4 млн. безробітних. Після 40-річного віку знайти роботу чоловіку складніше, ніж молодому. Крім того, вимагається знання німецької мови, треба мати водійські права. Саме права, а не автомобіль. Його для пересування може надати і фірма. Навіть якщо права є, то у Німеччині слід їх підтвердити, тобто повторно скласти екзамени. Така процедура коштує 2 тис. євро. Якщо ж прав нема зовсім, то нові обійдуться вдвічі дорожче.

Порівняємо доходи

—  У нас звикли порівнювати закордонні доходи з українськими цінами. А що реально представляють ті ж 200 євро у Німеччині?

— Дещо можна зрозуміти із наведених вище цифр. Додам ще таке: буханець хліба коштує 4 євро, цукор 1євро за кг, цигарки — 2,8, телевізор — 500-600, автомобіль близько 20 тисяч євро. Проїзний квиток на день у міському автобусі коштує 2 євро, на місяць у поїзді — 90.

—  Як ви долали мовний бар’єр?

— За рахунок біржі праці відвідували 6-місячні курси з вивчення німецької мови. Хочу сказати, що моєму сину Михайлу було набагато легше, оскільки його ще у Городні готував вчитель німецької мови М.П. Хмеленок. Взагалі ж там розмовляємо лише німецькою, читаємо їхні газети та книги. Поки що тримаю під рукою словник.

А колорадських жуків нема!

— Про ліс ви говорили. Хотілось би почути і про сільське господарство.

— По правді, спілкуватись з місцевими селянами (бауерами) мені не доводилось. Знаю лише, що сільське господарство дотаційне, хоча врожаї, зернові, збирають на рівні 60-70 центнерів з гектара. Поля доглянуті, жодного необробленого   клаптика. Земля коштує дорого, хоча глиниста, з камінням. Засохне — лопатою не вдовбнеш.

Німці багато сіють ріпаку. З нього виготовляється автомобільне мастило та продовольча олія. Звернув ще увагу на те, що колорадських жуків там нема зовсім. Нема на полях і скирт соломи, копиць сіна. Необхідна кількість тюкується, решта подрібнюється і приорюється.

Чимало вирощується полуниць. Ці ягоди реалізуються прямо на полі — йди і вибирай. При цьому можеш безкоштовно їсти ягоди, а за ті, що назбирав, плати.

Німці тримають дуже багато овець.

Сільське господарство має інтенсивний розвиток. Не берусь судити, на користь це чи ні. Свиня дозріває за 3-4 місяці, курка — за 3 місяці. Але сало таке, що не вкусиш. Будучи у Городні, до речі, досхочу попоїв нашого, українського, хоч воно і росте не так швидко, але зовсім інше на смак.

— А що вирощують німці на своїх городах, у хлівцях?

— Підсобного господарства, у нашому розумінні, в Німеччині нема. Воно їм ні до чого. Присадибна ділянка — це добре доглянутий газон з квітниками, басейном, фонтанчиками, декоративним» кущами, а також з маленькими грядками.

Жінка повинна не з сапою стояти, а відпочивати. Тому у сучасній німецькій квартирі нема кухні, у нашому традиційному розумінні. Усе готується із напівфабрикатів ї споживається у кімнаті. Крім того, німці ходять в кафе, ресторани. Якщо ж у під’їзді з’явились кухонні пахощі від смаження, то це ознака того, що у будинку оселився так званий русак — вихідець з СНД.

І про дороги слово, і про сміття

— Цікаво. Що ще такого незвичного як на українця впало у вічі?

— Дороги. Жодної вибоїнки, навіть величиною з куряче яйце. Жодного поліцейського з смугастою паличкою не помітиш, вони з’являються лише у випадку аварії. Решта контролюється встановленими у певних місцях радарами та    фотоприладами, які фіксують порушення.

Швидкість на дорогах дуже велика. Для велосипедистів — окремі доріжки. Вони є на кожній дорозі, у кожному місті.

А ще чистота і прибраність території навколо будинків. Якби стався такий гололід, як у нас на свята, то кожен власник кинувся б посипати спеціальною сумішшю доріжку біля будинку та прибирати лід. І не дай Боже, щоб якийсь перехожий посковзнувся та травмувався: тоді платити йому доведеться з власної кишені.

Сміттєвих контейнерів біля будинків три. Сміття сортується за видами, біля них — ідеальна чистота.

У населених пунктах безліч різноманітних вказівних знаків, за якими, не розпитуючи перехожих, можна знайти потрібну установу.

А ще у німців тричі на рік проводиться “шпермюль”. У такі дні на вулицю виставляється все непотрібне господарю — від апаратури до меблів. Приходь і бери, що тобі потрібно. Пояснюється це тим, що у такий спосіб дешевше позбавитись від непотрібної речі, ніж доставити її на звалище.


 

Поздравляем

 

Дорогие выпускники!

Вот и кончились ваши школьные годы. Значит, новые тропинки в гору.

Впереди — дорога через горные перевалы. Цветущих долин, альпийских лугов на ней явно меньше, чем крутых троп.

И всё же мы желаем вам, чтобы вам везде сопутствовала удача. Чтобы не были вы безработными, чтобы не были вы беззарплатными. Чтобы всё в вашей жизни было совсем иначе.

 

* * *

Если надо за правду, —

Бей!

Если влюбишься, —

Не робей!

Если дверь заперта, —

Стучи!

Если трусы молчат, —

Кричи!

Если ветер в лицо, —

Не гнись!

Если грянет беда, —

Крепись!

Если радость на сердце, —

Пой!

И во всём

Будь самим собой!

Городнянці в Німеччині

„Чернігівський вісник” 23 січня 2003 р.

Сім’я   Гавко   з   Городні: чоловік, дружина та син виїхали до Німеччини на постійне проживання. У грудні минулого року вони перетнули український кордон у західному напрямку. Через рік глава сім’ї Володимир Михайлович завітав до Городні. Тут ми з ним і зустрілись.

… А от беріз мало

—  Володимире Михайловичу, на Городнянщині  ви тривалий час працювали у лісовому господарстві. Певно, мали цікавість до того, як ведуть його у Німеччині?

— Безперечно. Я часто буваю у лісі, це допомагає мені зняти ностальгію за рідними місцями.

У Німеччині близько 70 відсотків лісів перебувають у приватній  власності. Суцільних вирубок у них не проводиться взагалі. Якщо у нас обов’язково треба спалити гілля поваленого дерева, то німці взагалі не палять у лісі нічого, і в населених пунктах, до речі, також. Якщо ж є непереборне бажання посидіти біля вогнища, то для цього є спеціальні місця, обладнані ще й навісом на випадок негоди.

Заїжджати у ліс автомобілем забороняється, пересуватись можна тільки пішки. Для цього є спеціальні доріжки зі щебню.

Ростуть у лісах переважно бук, клен, ялина, модрина, а от беріз — мало, і вони не такі великі, як на Поліссі. Грибів та ягід, хоча їх і багато, німці не збирають через боязнь отруїтися чи захворіти. У мене склалось таке враження, що на грибах вони не розуміються, споживають лише шампіньйони та лисички, що продаються у магазинах свіжими, мороженими та маринованими.

Ще у лісі дуже багато різноманітної дичини. При бажанні можна полювати на неї. Характерно, що проти браконьєрства законодавство суворе. Передбачено штрафи до 10 тис. євро.

Є машина, нема — а за стоянку плати

— Де мешкає ваша сім’я, чи вдалось за час перебування у Німеччині облаштуватись?

— По приїзді ми жили у гуртожитку в невеликому містечку Бад Зальцшлірф. А нещодавно перебрались у місто Фульда з 70-тисячним населенням. Тут нам виділили квартиру.

— Це дороге задоволення?

— Сама лише щомісячна квартплата   за   2-кімнатну квартиру становить 470 євро. Плюс ще оплата за воду, електроенергію,  опалення, вивіз сміття. 20,45 євро треба платити за стоянку автомобіля. Незалежно від того, маєш авто чи ні.

Квартплату, поки не працюємо, гаситиме служба соціального захисту. На решту треба викроювати із допомоги. Вона виплачується у розмірі 200 євро на людину. У скільки обходитимуться комунальні послуги — поки сказати не можу, бо не платив. Тут, думаю, залежатиме все від того, наскільки економно їх споживатимемо, адже все подається через лічильники.

— А працевлаштуватись важко?

— Проблеми з цим є. Бо у Німеччині нараховується понад 4 млн. безробітних. Після 40-річного віку знайти роботу чоловіку складніше, ніж молодому. Крім того, вимагається знання німецької мови, треба мати водійські права. Саме права, а не автомобіль. Його для пересування може надати і фірма. Навіть якщо права є, то у Німеччині слід їх підтвердити, тобто повторно скласти екзамени. Така процедура коштує 2 тис. євро. Якщо ж прав нема зовсім, то нові обійдуться вдвічі дорожче.

Порівняємо доходи

—  У нас звикли порівнювати закордонні доходи з українськими цінами. А що реально представляють ті ж 200 євро у Німеччині?

— Дещо можна зрозуміти із наведених вище цифр. Додам ще таке: буханець хліба коштує 4 євро, цукор 1євро за кг, цигарки — 2,8, телевізор — 500-600, автомобіль близько 20 тисяч євро. Проїзний квиток на день у міському автобусі коштує 2 євро, на місяць у поїзді — 90.

—  Як ви долали мовний бар’єр?

— За рахунок біржі праці відвідували 6-місячні курси з вивчення німецької мови. Хочу сказати, що моєму сину Михайлу було набагато легше, оскільки його ще у Городні готував вчитель німецької мови М.П. Хмеленок. Взагалі ж там розмовляємо лише німецькою, читаємо їхні газети та книги. Поки що тримаю під рукою словник.

А колорадських жуків нема!

— Про ліс ви говорили. Хотілось би почути і про сільське господарство.

— По правді, спілкуватись з місцевими селянами (бауерами) мені не доводилось. Знаю лише, що сільське господарство дотаційне, хоча врожаї, зернові, збирають на рівні 60-70 центнерів з гектара. Поля доглянуті, жодногонеобробленого    клаптика. Земля коштує дорого, хоча глиниста, з камінням. Засохне — лопатою не вдовбнеш.

Німці багато сіють ріпаку. З нього виготовляється автомобільне мастило та продовольча олія. Звернув ще увагу на те, що колорадських жуків там нема зовсім. Нема на полях і скирт соломи, копиць сіна. Необхідна кількість тюкується, решта подрібнюється і приорюється.

Чимало вирощується полуниць. Ці ягоди реалізуються прямо на полі — йди і вибирай. При цьому можеш безкоштовно їсти ягоди, а за ті, що назбирав, плати.

Німці тримають дуже багато овець.

Сільське господарство має інтенсивний розвиток. Не берусь судити, на користь це чи ні. Свиня дозріває за 3-4 місяці, курка — за 3 місяці. Але сало таке, що не вкусиш. Будучи у Городні, до речі, досхочу попоїв нашого, українського, хоч воно і росте не так швидко, але зовсім інше на смак.

— А що вирощують німці на своїх городах, у хлівцях?

— Підсобного господарства, у нашому розумінні, в Німеччині нема. Воно їм ні до чого. Присадибна ділянка — це добре доглянутий газон з квітниками, басейном, фонтанчиками, декоративним» кущами, а також з маленькими грядками.

Жінка повинна не з сапою стояти, а відпочивати. Тому у сучасній німецькій квартирі нема кухні, у нашому традиційному розумінні. Усе готується із напівфабрикатів ї споживається у кімнаті. Крім того, німці ходять в кафе, ресторани. Якщо ж у під’їзді з’явились кухонні пахощі від смаження, то це ознака того, що у будинку оселився так званий русак — вихідець з СНД.

І про дороги слово, і про сміття

— Цікаво. Що ще такого незвичного як на українця впало у вічі?

— Дороги. Жодної вибоїнки, навіть величиною з куряче яйце. Жодного поліцейського з смугастою паличкою не помітиш, вони з’являються лише у випадку аварії. Решта контролюється встановленими у певних місцях радарами та    фотоприладами, які фіксують порушення.

Швидкість на дорогах дуже велика. Для велосипедистів — окремі доріжки. Вони є на кожній дорозі, у кожному місті.

А ще чистота і прибраність території навколо будинків. Якби стався такий гололід, як у нас на свята, то кожен власник кинувся б посипати спеціальною сумішшю доріжку біля будинку та прибирати лід. І не дай Боже, щоб якийсь перехожий посковзнувся та травмувався: тоді платити йому доведеться з власної кишені.

Сміттєвих контейнерів біля будинків три. Сміття сортується за видами, біля них — ідеальна чистота.

У населених пунктах безліч різноманітних вказівних знаків, за якими, не розпитуючи перехожих, можна знайти потрібну установу.

А ще у німців тричі на рік проводиться “шпермюль”. У такі дні на вулицю виставляється все непотрібне господарю — від апаратури до меблів. Приходь і бери, що тобі потрібно. Пояснюється це тим, що у такий спосіб дешевше позбавитись від непотрібної речі, ніж доставити її на звалище.

Записав Олександр КОВАЛЬОВ

 

Поздравляем

 

Дорогие выпускники!

Вот и кончились ваши школьные годы. Значит, новые тропинки в гору.

Впереди — дорога через горные перевалы. Цветущих долин, альпийских лугов на ней явно меньше, чем крутых троп.

И всё же мы желаем вам, чтобы вам везде сопутствовала удача. Чтобы не были вы безработными, чтобы не были вы беззарплатными. Чтобы всё в вашей жизни было совсем иначе.

 

* * *

Если надо за правду, —

Бей!

Если влюбишься, —

Не робей!

Если дверь заперта, —

Стучи!

Если трусы молчат, —

Кричи!

Если ветер в лицо, —

Не гнись!

Если грянет беда, —

Крепись!

Если радость на сердце, —

Пой!

И во всём

Будь самим собой!

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s