Жалобне слово голови Спілки української молоді в Німеччині (СУМ) Андрія Несмачого пам’яті Івана Бобина


19 листопада 2010 року українська громада Німеччини попрощалася з паном Іваном Бобином, довголітнім членом Спілки української молоді в Німеччині, засновником і головою товариства “Україна” і невтомним трудівником на діаспорські ниві. Подаємо жалобне слово голови Спілки української молоді в Німеччині (СУМ) Андрія Несмачого пам’яті пані Івана Бобина.

ред.

Всечесніші отці, Преподобні сестри, Горем засмучена родино: Друже Славік з Дружиною, Подруго Ірко, Внуки Роман, Сaня, Раїсa, Тарас, Борис і Маріо, Дорогі Правнуки, Жалібна громадо, Дорогі Подруги і друзі!
“Бо всім одна є ціль життя:
Віддати душу Богу.
Лети ж, душе, в небесний край,
Дорога то безпечна,
Там вічний і блаженний рай,
Свята жизнь безконечна.“
Отримавши вістку про смерть пана Івана Бобина, нас усіх огорнув великий біль та жаль!
Знаючи про поважність хвороби пана Івана і про великий біль та смуток в його серці, після смерті, йому дорогого сина Богдана, ми всі не втрачали надії на його швидке видужання та повернення до життєвого оптимізну! Бо ж знаємо і пам`ятаємо його як життєрадісну і доброзичливу людину, повну енергї, інтузіазму та сили! Мабуть тому ніхто з нас не рахувався з тим, що він так швидко і тихо від нас відійде.
Думаю, що слова святого Василія Великого, цитую: “Нагорода є більша для того, хто дає, ніж для тих, що приймають!“
добре описують весь родинний і творчий шлях пана Івана Бобина. Хто його знав шанує і цінить його життєвий шлях, все те, що творив та залишив нам для української спільноти в Німеччині та головно для України.

За багатогранну і віддану працю нагороджено його Крайовою Управою Спілки Української Молоді у Німеччині в 2006-ому році Третім Ступенем Виховника. Минулого року багато з нас були свідками його нагородження указом бувшого президента України Віктора Ющенка орденом Третього Ступеня Заслуги за великий вклад у збереженні української культури у Німеччині.

Українське зорганізоване життя українців в Німеччині після другої світової війни тісно пов’язане із ім`ям та особою пана Івана Бобина. Спочатку в Ганновері, де зразу включається в українське церковне і суспільне життя по таборах, створює там осередок Спілки Української Молоді, стає членом, пізніше головою Місцевого Представництва Українців в Нижній-Саксонії. Після його переїзду, в 1973 році з родиною до Мюнхена, включається в українське громадське життя, що стає для нього важливою метою та справою життя до останніх своїх днів. Пан Іван Бобин заложив Товариство “Україна”, був його доголітнім головою та почeсним членом-головою. Він був людиною слова і діла, честі та обов`язку, великим патріотом, вірним Богові та Україні, добродієм нашої спілки, за що йому належить велика подяка, пошана та посмертна пам`ять.
Важко знайти слова потіхи, коли йде з життя найдорожча людина – рідний тато, дідусь. Однак:
“Треба вмерти, спочивати,
Воскресіння Волі ждати,.“
Нехай залишиться Він в серцях своєї родини та своїх найближчих, як добрий і любимий тато своїх дітей, улюблений і відданий дідусь своїх внуків та правнуків.
Мені випала не легка честь в цю тяжку хвилину попращати покійного пана Івана в останню дорогу в імені Крайової Управи та усього членства Спілки Української Молоді на терені Німеччни, а також від себе особисто та цілої родини, так як це прийнято за нашим українським та церковним звичаєм. Однак свідомий того, що найкраще надгробне слово, яке свідчить про життя й діла того, кого ми сьогодні проводжаємо в послідню дорогу, являють собою всі присутні тут люди, котрі приїхали з різних куточків Німеччини та з України, ціла наша зібрана жалібна громада.
Дозвольте мені на закінчення цього прощального слова звернутись в особливіший спосіб до зібраної жалобної громади та головно до молодшої україснької ґенерації з побажнням та проханням на майбутнє вшановувати та оцінювати здобутки, людські досягнення не тільки після смерті, а ще й за життя. До чого ми повинні всі стремити та наслідувати!
Дорога родино, висловлюю Вам, в імені Крайової Управи наші найглибші співчуття та нашу молитовну підтримку. Прийміть також щиросердечні вислови співчуття від друга Стефана Костюка та його родини, який довгі роки дуже плідно співпрацював з паном Іваном в лавах Місцевого Представництва Українців міста Мюнхен та Центрального Представництва Українців у Німеччині. Який разом з вами ці тяжкі і болючі хвилини.
Відпроваджуючи та прощаючись з Вами, пане Іване, молитвою та піснею, передаємо Вас в обійми Бога Отця, до джерела всього буття і благодаті.
Нехай чужа земля буде Вам пухом, а пам`ять про Вас – вічна! Прийміть від нас наш останній сумівський салют!
“Прощай, душе, в конечний час,
В далеку даль ідеш від нас,
Лишаєш жаль родині і друзям.
Твоя судьба вже кличе тя
На другий світ в дорогу“
За Крайову Управу Спілки Української у Німеччині

Демян Панчук Moріс Сіссе

Голова Секретар
 
 
 
 
Всечесніші отці,
Преподобні сестри,
Горем засмучена родино:
Друже Славік з Дружиною,

Подруго Ірко,

Внуки Роман, Сaня, Раїсa, Тарас, Борис і Маріо,
Дорогі Правнуки,
Жалібна громадо,
Дорогі Подруги і друзі!
 
“Бо всім одна є ціль життя:
Віддати душу Богу.
Лети ж, душе, в небесний край,
Дорога то безпечна,
Там вічний і блаженний рай,
Свята жизнь безконечна.“
 
 
 
Отримавши вістку про смерть пана Івана Бобина, нас усіх огорнув великий біль та жаль!
 
Знаючи про поважність хвороби пана Івана і про великий біль та смуток в його серці, після смерті, йому дорогого сина Богдана, ми всі, не втрачали надії на його швидке видужання та повернення життєвого оптимізну! Бо ж знаємо і пам`ятаємо його, як життєрадісну і доброзичливу людину, повну енергї, інтузіазму та сили! Мабуть тому ніхто з нас не рахувався з тим, що він так швидко і тихо від нас відійде.
 
Думаю, що слова святого Василія Великого, цитую:
 
“Нагорода є більша для того, хто дає,
ніж для тих, що приймають!“
добре описують ввесь родинний і творчий шлях пана Івана Бобина. Хто його знав, шанує і цінить, його життєвий шлях все те що творив та залишив нам великий спадок для української спільноти в Німеччині та головно для України.

За багатогранну і віддану працю нагороджено його Крайовою Управою Спілки Української Молоді у Німеччині в 2006-ому році Третім Ступенем Виховника. Минулого року, багато з нас були свідкамим, його було нагороджено орденом Третього Ступеня Заслуги, за великий вклад у збереженні української культури у Німеччині, указом бувшого президента України Віктором Ющенком.

Українське зорганізоване життя в Німеччині, після другої світової війни тісно з`язане із ім`ям та особою пана Івана Бобина. Спочатку в Ганновері, де зразу включається в зорганізоване українське церковне і суспільне життя по таборах, створює там осередок Спілки Української Молоді, стає членом, пізніше головою Місцевого Представництва Українців в Нижній-Саксонії. Після його переїзду, в 1973ому році з родиною до Мюнхена, включається в українське громадське життя, що стає для нього наступним, після родини, важливою метою та справою життя, до останніх своїх днів, будучи свідомим обов`язку, як озновоположник ~Товариства Україна~, її доголітним головою та почeсним членом-головою. Він був людиною слова і діла, честі та обов`язку, великим патріотом, вірним Богові та Україні, добродієм нашої спілки, за що йому належить велика подяка, пошана та посмертна пам`ять.

Важко знайти слова потіхи, коли йде з життя найдорожча людина – рідний тато, дідусь однак:
 
“Треба вмерти, спочивати,
Воскресіння Волі ждати,.“
 
Нехай залишацться Він в серцях своєї родини та своїх найближщих, як добрий і любимий тато своїх дітей, улюблений і відданий дідусь своїх внуків та правнуків.
 
Мені випала не легка честь в цю тяжку хвилину попращати покійного пана Івана, в останню дорогу в імені Крайової Управи та усього членства Спілки Української Молоді на терені Німеччни, а також від себе особисто та цілої родини, так як це прийнято за нашим українським та церковним звичаєм. Однак свідомий того, що найкраще надгробне слово, яке свідчить про життя й діла того, кого ми сьогодні проводжаємо в послідню дорогу, являють собою всі присутні тут люди, котрі приїхали з різних куточків Німеччини та з України, ціла наша зібрана жалібна громада.
 
Дозвольте мені на закінчення цього прощального слова звернутись в особливіший спосіб до зібраної жалобної громади та головно до молодшої україснької ґенерації з побажнням та проханням на майбутнє, вшановувати та оцінювати здобутки, людські досягнення не тільки після смерті, а ще й за життя. До чого ми повинні всі стремити та наслідувати!
 
Дорога родино, висловлюю Вам, в імені Крайової Управи наші найглибші співчуття та нашу молитовну підтримку. Прийміть також, щиросердечні вислови співчуття від друга Стефана Костюка та його родини, який довгі роки дуже плідно співпрацював з паном Іваном в лавах Місцевого Представництва Українців міста Мюнхен та Центрального Представництва Українців у Німеччині. Який разом з вами ці тяжкі і болючі хвилини.
 
Відпроваджуючи та прощаючись з Вами, пане Іване, молитвою та піснею, передаємо Вас в обійми Бога Отця, до джерела всього буття і благодаті.
 
Нехай чужа земля буде Вам пухом, а пам`ять про Вас – вічна! Прийміть від нас наш останній сумівський салют!
 
“Прощай, душе, в конечний час,
В далеку даль ідеш від нас,
Лишаєш жаль родині і друзям.
Твоя судьба вже кличе тя
На другий світ в дорогу“

За Крайову Управу Спілки Української у Німеччині

Демян Панчук Moріс Сіссе

Голова Секретар
 
 
 
 
 
 

 
 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s