Друге явлення українського дисидентства Берліну або “Я – начальник, ти – дурак”


Виступ Євгена Сверстюка в Берліні на міжнародному літературному фестивалі, вересень 2010 року

Виступ Євгена Сверстюка в Берліні на міжнародному літературному фестивалі, вересень 2010 року

Цей матеріал мав бути написаний ще місяць тому. Але авторка довго не могла прийти до себе після пережитого, тому оговтавшись, виклала свої переживання лише зараз.

ред.

Друге явлення українського дисидентства Берліну або “Я – начальник, ти – дурак”

Інтермедія.

Автор: Ольга Самборська, © Хата скраю

Фото автора.


Анатолій Бергер (зліва) і Олександр Даніель (справа), Берлін, вересень 2010 року

Анатолій Бергер (зліва) і Олександр Даніель (справа), Берлін, вересень 2010 року

 

Прелюдія.

В травні 2009 року Німці пізнавали українське дисидентство в Берліні. Тоді (див. Німці пізнавали українську нонконформістську душу в серці Берліна) німецька публіка відкрила для себе  українського дисидента Євгена Сверстюка.

У вересні 2010 року німці вже самостійно запросили українського дисидента на літературний фестиваль в Берліні.

Віднайшовши серед українських учасників літ-фестивалю ім’я Євгена Сверстюка, не можу повірити своїм очам. Берлін зацікавився українським дисидентством! Відразу спішу перевірити знайдену інформацію. Від українських перекладачів дізнаюсь, що від їх послуг щодо перекладу з української організатори відмовились.

Євген Сверстюк (зліва) і Володимир В'ятрович (справа), Берлін, вересень 2010 року

Євген Сверстюк (зліва) і Володимир В'ятрович (справа), Берлін, вересень 2010 року

Заінтригована все ж, як подаватимуть українських доповідачів. Знаючи, що відбувається в українських владних ешелонах, які недавно дістали нових стрілочників, задаюсь питанням: провокація чи випадковість?

 

Вже на вході зустрічаю українську делегацію. Чую збентежені голоси: “А знаєте, що наші доповідачі говоритимуть російською?”. Знаючи позакадрову ситуацію, телефоную до перекладачки, яка і мала перекладати з української на російську. Та пояснює: “Мені пояснили, що відмовились від перекладу з української, бо їм зручніше було запросити російського перекладача і вести всю секцію російською і німецькою”. Хоча логіка організаторів є виправданою економічно: чим менше перекладачів, тим менші розтрати на організацію. Не враховано нюанс, що українська перекладачка все ж перекладає з обох мов, української і російської, тому є вигіднішою, аніж російська. Та до таких глибин пізнання організатори очевидно не вдавалися.

 

Розвиток подій.

 

Секція “Росія, Україна і Білорусь” почалася з доповіді російського дисидента Олександра Даніеля, засновника організації “Меморіал” в Росії, про російське дисидентство. Його доповнював поет-дисидент Анатолій Бергер.

Наступним доповідачем був Володимир Романовський, білоруський дослідник, який розповів про несамовиті збитки, які понесло населення Східної Європи внаслідок експансії російського імперіалізму. Ним тонко проаналізовано і сучасний стан речей в країнах постсовєтського табору. “Я — начальник, ти – дурак” – так він охарактеризував пануючий тип відносин в нових незалежних суспільствах як постсовєтських артефактів.

Нарешті дійшла черга і до українських доповідачів, якими були український дисидент-шестидестник Євген Сверстюк і Володимир В’ятрович, розжалуваний працівник Служби Безпеки України.

Перед початком модератор подіуму, вибачаючись перед тими українцями в залі, які не розуміють російську, повідомляє, що доповіді будуть озвучені російською мовою. Залом прокотився шелест реакції. До мене лиш донеслося поруч, де сиділи російські дисиденти, іронічне: “А што єсть такіє украінци, что нє понімают по-русскі?”. Не зводячи очей з наших старших діасопорян в залі, а саме тих, які народилися в Закерзонні (Володимир Романчук) і ніколи не вивчали російську або ж вже народилися в українській діаспорі (родина Франкевич), і російська була для них мовою загарбника, кидаю “на рикошет” (рос.) сусідам-росіянам: “Уявіть собі, що є такі українці. Ось вони сидять перед Вами. Ніколи не вчили російської.”. Заскочені зненацька вони в один голос не то жартома, не то серйозно відповідають: “ Ох, ізвініте старих русскіх націоналістов”.

 

Далі настає кульмінація або саме те, що я уявляла б в страшному сні. Пів-години Володимир В’ятровичч і Євген Сверстюк з акцентом, але російською, розповідають про українське дисидентство 20-го століття. Чи то час зупинився в залі, чи то мені так видавалося, але я вже не слухала все те з подіуму, бо переді мною піднімалося саме те совєтське сіре насаджене російськомовне минуле. Таке сіре і однобоке, російською з шоканням і гиканням, на український манер озвученими іменами. Хотілося під стільці сховатися від цього навалення. Чекала українських доповідачів з України, щоб почути рідну мову, відчути через неї рідного духа, а отримала подорож в українське совєтське минуле.

На закінчення подіумного екскурсу, модератор пропонує задавати питання доповідачам. Скориставшись нагодою, питаю модератора, чому не скористалися послугами українського перекладача, адже все те, що було запропоновано, є неповагою до доповідачів і української публіки в окремо взятій європейській столиці. Той лише розвів руками.

 

Далі вже, щоб дати шанс українській мові все ж прозвучати на події з українськими політичними акторами, питаю, чи можна задати питання українською мовою доповідачам. Відповідь позитивна.

Отже, запитую вже українською В’ятровича про сучасний стан справ в Україні з натяком, чи не час вже говорити про нових дисидентів? У відповідь чую: “Ну я буду отвєчать по-руські. Кстаті, бендеровци тоже іспользовалі русскій язик в своїх лістовках, когда хотелі донесті свою політіку руськоязичному населенію. А про нових дисидентов в Украіне говоріть пока рано.” Приклад В’ятровича наслідувавв і Євген Сверстюк, якому теж було адресовано питання. Він непевно і якось навіть зніяковіло відповів російською .

З іншого кінця залу я дивилася на посивілого героя своїх буремних студентських років і не вірила своїм очам і вухам. Не вірила тому, що якийсь там літературний веркштат чи фестиваль в Берліні буде диктувати умови, якою мовою говорити людині, яка віддала за українську ідею фактично життя і для якою та мова не лише знаряддя спілкування, яке можна замінити на інше.

 

Такого фіналу вищеописаного явлення українського дисидентства Берліну я не передбачала. Але фінал на то і фінал, щоб бути непередбачуваним.

Не дочекавшись офіційного закриття, я залишила зал, де відбувалося дивне дійсно перевтілення українських громадських активістів різних поколінь в рамках конференції “Агітація чи замовчування. Служба безпеки, митці і опрацювання комуністичної диктатури” на прикладі України, Білорусі і Росії. Опрацювали?

Advertisements

21 thoughts on “Друге явлення українського дисидентства Берліну або “Я – начальник, ти – дурак”

  1. Міля молодець! З посмішкою “в тилу врага”. ))

  2. “Опрацювали?”

    Вдома доопрацюють – як вінок на голову не впаде.

  3. Слухайте, ну дійсно націоналізм засліплює. Про яке перевтілення Ви говорите? Поважні в своєму колі люди виявили неабияке смирення перед умовами організаторів і цьому в них треба повчитися, а не вискакувати з залі як обшпарений. Все визначає замовник, а інші підлаштовуються. От і все. Що тут дивного? Вибачте за різкість.

  4. Борисy М.
    То не націоналізм зашкалює, а бесхребетність і неповага до всього українського. І в першу чергу – неповага до української мови.

  5. взагалі все визначає не замовник, але кого просять здалека приїхати, присвятити свій час і сили для замовника. Той подає свої умови. А замовник платить за дану послугу. Інакше, я – начальник, ти – дурак, по=совєтськи.
    Іншого дня була на презентації грецького журналіста, що представлять книжку “Одесса трансфер”. Той безперечно говорив грецькою, яку перекладала мила перекладачка, послідовно. Всі терплячи слухати.
    Я навіть думала, як би до нього підійти з запитанням напряму, якщо він говорить тільки грецькою. Але потім виявилося, що він чудово володіє англійською, на якій ми і порозумілися.

  6. Вікторії. Це у Сверстюка бесхребетність чи у німців? Ваш коментар мені нагадав уроки російської літератури у радянській школі, коли я вчився. Учні начитавшись радянської критики розповідали в чому Л.М.Толстой був не правий. А наша вчителька нас зупиняла і говорила, що критикувати Толстого мають право особистості принаймні близького з ним рівня. Міняйте вже ваші штанці юнацького націоналістичного максималізму на більш дорослі речі. Той хто впевнений в собі (читай в своїй українськості), не буде на кожному кроці виставляти свою національну приналежність. Бо це особисте. А особисте не для всіх.

  7. Ользі. Якось залишилось поза увагою, що секція називалася “Росія, Україна і Білорусь”. Ви самі привели чудовий приклад про грека. Так, в Європі майже всі знають англійську. А у країнах бувшого СРСР всі знають російську. Чого ж тут обурюватись люди добрі?

  8. ну власне, грек говорив грецькою на подіумі і англійською в колуарах з тими, хто не знає грецьку. На подій з нашими акторами всі чомусь перейшли на російську як мову “міжнародного спілкування”, не зауваживи, що вона вже давно такою не є.

  9. “ваші штанці юнацького націоналістичного максималізму на більш дорослі реч”

    на БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ!

    Той хто впевнений в собі (читай в своїй українськості), не буде на кожному кроці виставляти свою національну приналежність.

    Мова – це не “національну приналежність”…
    Ви скидаєтеся на Маркова, очолює комісію, яка бореться з фальсифікацією історії:
    “Можете говорить по-русски, а не по-украински,чтобы оскорбить меня”.

    http://tsn.ua/analitika/malyenkiye-srazheniya-yedinogo-naroda.html

    Мабуть, говорити укр. чи грецькою – РІДНОЮ, без національної приналежності – означає ображати англомовного, російськомовного чи німецькомовного співрозмовника?..

  10. Скажіть, а для чого тоді в ЄС існує велетенський штат перекладачів, які обслуговують представників 27 народів всередині? І забезпечує комунікацію цих представників з усім світом?!!!
    То яка там мова “межнационального общения”?

  11. Лучше бить ізнасілованной чєм українізірованной. Так, Борисе М.?

    Стасовно питання: хто безхребетний? Так, обоє – і В’ятрович і Сверстюк, а також ті білоруси чи білорус, якщо він був один. Безхребетність їхня виявилася у тому, що погодившись на виступи російською мовою, вони тим самим підтвердили те, що і Україна і Білорусь знаходяться і повинні знаходитися у зоні контрольованій Росією, тобто, що «о нікакой нєзавісімой Украінє і Бєларусі нє может бить рєчі», що політика, економіка і культура українська і білоруська є лише частиною «вєлікорусской».
    Якби ця конференція проводилася в Москві, не було б і проблеми, але вона була у Німеччині.

  12. Так, так. Мені здається у вас болить те, що дуже легко виліковується, але лікуватися ви не хочете. Вам це подобається. І навіть, в цьому ви знаходите якийсь сенс. З рештою вашу біль залишаю вам.

  13. В цій колонці обговорюється стаття п.Ольги Самборської і українські дисиденти, а не те, що мене болить і як мені лікуватися. Таким «лікарям», як Ви, п.БорисМ. пропоную йти тренуватися на тьотях мотях і інших абізянах, вони Вас чекають не дочекаються.

  14. Молодець. Бесіда жвавішає. А щодо болю, то я не вам. Просто ваш коментар випередив мою відповідь невідомому коментатору. Щодо тренування, то щоб ви довго не чекали, скажу: “Як раз цим і займаюсь”.

  15. Ідіть на всі 4 сторони – на Сєвєр – здоровий ви наш!

  16. ось подивіться цей свіжий репортаж про виставку Штазі в Києві http://www.youtube.com/watch?v=hjxpZnicdcU. Так от, чоловік, що привіз виставку і в репортажі говорить українською, є німцем, який був присутнім на першій зустрічі з Сверстюком в травні 2009 року. Так же і німці українську вивчають, поки наші все не можуть з російською розпрощатися.

  17. Про мовну люстрацію: вона необхідна, як вимушена операція, яка поверне людині здоровий вигляд, поверне її до самої себе. Видаливши наріст російщини, людина, що народилася в українській культурі, нарешті почне випромінювати вібрації, притаманні їй самій, перестане бути гермафродитом. Мені болісно дивитися на тих людей, які вибачте як мавпи з хохляцьким акцентом кривляють російську мову, щоб ніби виглядати круто, по-сучасному. Але і росіянам бридко на це дивитися. ТАк як бридко дивитися на Азарова. Кожен має зилишатися тим, яким прийшов у цей світ. Якщо виховувався на українських ланах і від бабусі навчився якого говору, то не цурайся його, бо то сама перша природня вібрація, яка посилається світу. Вона заворожує, бо то є автентика, а не фальшивка. А тепер уявіть, що половина України є фальшивими. Якись фарс, зомбі.
    Німеччина теж пережила століття тому шаленну германізацію, в результаті вся територія слов”ян, прусів (зауважте, русів), сорбів просто зникла. Хто знає зараз, що Берлін було слов”янським поселенням? Хто знає, що Німеччина покрита слов”янськими (кельтськими) городищами, могильниками, культурними пам”ятками. Ця земля свого часу пережила шаленну романізацію, а потім і германізацію. Тільки слов”янські назви міст і сіл говорять про слов”янське чи кельтське минуле. А німці не люблять говорити про це. Тому дуже коректно порівнювати нас з німцями, особливо з німецькими сорбами, прусами, які видають себе за германів, тобто німців, і виглядають по великому рахунку просто смішно і зубожіло. Є тут щоправда і такі, які хочуть віднайти свою тотожність. Є родини, що відновлюють словянський чи кельтський тип культури, відповідно вдягаються, влаштовують свята відповідні, якими теж була повна історія передгерманської Німеччини. От вони є привабливими, бо є автентичними. Тому ваш малюк має абсолютно природній потяг до свого. Правду, Ісус-галилеянин казав: будьте, як діти.

  18. Так все залежить від мети. Якщо ми не шукаємо свого, а хочемо туди, де “нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!” (До колоссян 3:11), то ми на вірному шляху. Краще рухатись вперед, а не брати приклад з жінки Лотової, яка “озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!…” (Буття 19:26). Давнє проходить, нове твориться. Старі цивілізації минають і не відтворяться. Вони стали історією. А ми з вами беремо участь у тих суспільних трансформаціях, які згодом призведуть до утвердження нової цивілізації, де бар’єрів між людьми буде значно менше. Національне питання один з бар’єрів, я так думаю.
    P.S.
    Коли говорити про фальшивку, то постає старе філософсько-релігійне питання: “Що є істина?”. А доки хтось радіє від пропозицій п.Фаріон: http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/06/07/20156

  19. Нам потрібно розділити теологічну дискусію від політичної. Я б рада з Вами поспілкувалася на рахунок вченя Ісуса Христа, але поскільки Ви посилаєтесь на так часто вживаний приклад дружини Лотової, який веде до демагогії, аніж конструктиву, тому не буду. Якби ми жили в країні чи країнах, де все побудовано на законах любові і особливо любові до ближнього, то взагалі не має що тут дискутувати. Але це не так. Ісусове вчення перекручене, використовується для приватного наживання так само як і інша державна ідеологія і нічого спільного з Ісусом не має. Тому для мене важливішими є слова Ісуса йти за ним в правді слова. А де правда, це вже треба розмовляти з серцем і совістю. Бог любив і любить всіх, і тих, хто були перед нами і після нас. Це те, що робить Він. А люди деколи перебира ють на себе Ісусову плащаницю і використовуючи Біблію воображають з себе богів, які ніби вхопили Бога за п”яту. Якщо на те пішло, то скажу відверто, що я не бачу сенсу вести дискусію з посиланням на Боже слово з простими смертними. Для цього є дім Божий і що найважливіше: сам Дух Святий. Вибачте, далі жодних біблійних поучань.
    А поки ми будемо боротися з національними бар”єрами, то непомітимо, як всі опинимося однієї національності, з коренем рос.. Тоді і дорога товарам і капіталу буде легша, щоправда в кишеню тих, хто тримає її поширше.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s