“Це те, чого немає в Берліні”?

Нищеподане інтерв’ю нічим особливим не відрізняється від десятка тих, які беруть у відомих письменників із закорднонним досвідом заурядні журналісти. Одне ж все зачепило: в довгій і нудній розмові українського письменникана і журніалістки ні разу не згадується українська діаспора як потенційний читач і шанувальник автора, який незадоволений німецькою публікою. Чи то переклади “німецькомовних від народження людей, котрі фізично й кревно жодних стосунків до України не мають” з української на німецьку були кепськими і не надихнули німецького читача-знавця літератур, який вперто не аншлагує зали українського письменника, чи проблема ще десь запорпана. Тож доводиться згадувати домашню публіку-цінителя з України. А деж закордонні українці? Невже вони не читають і не смакують українську літературу? Де тисячі українців Берліна, які поповнили ряди німецького культурного споживача? То що вони теж не ходять на українських письменників? А може до них треба прийти і запропонувати свій творчий продукт їхньою мовою? Вони хоч і не зможуть заплатити такий високий гонорар, як німецькі видавництва, але напевно віддячать таким самим теплом як і українці в Україні. Тоді цей діалог між українцями дійсно відбудеться, адже українці закордонном – це ті самі українці. Єдине, що українські письменники за кордонном ведуть себе так, ніби вони вже і не українські, а якісь вибрані месії для суто тієї публіки, яка їм оплачує літаки і готелі. Якесь модерне прислужництво. А Франко у Відні навіть дисертацію українською захищав. Це так, між іншим. А наші письменники все більше вивчають німецьку мову.

ред.

http://vkurse.ua

Про діалог українців з українцями

 

Про діалог українців з українцями

— Президент Віктор Ющенко зауважив, що мовної проблеми на рівні пересічного громадянина в Україні немає. Водночас результати опитування громадської думки свідчать, що 54 відсотки українців, зокрема мешканців східних регіонів, висловилися за визнання російської мови як другої державної. На вашу думку, в Україні є мовна проблема, чи це лише передвиборні ігри політиків?

“Коли надходить час, що іноземець повинен виїхати з Польщі (бо закінчується віза), роботодавець несподівано на кілька днів зникає, а іноземець у цей час змушений виїжджати до себе в Україну, Білорусь чи Росію, і все, за грошима він вже не приїжджає.”

Економіка

http://www2.polskieradio.pl
Знову обдурили заробітчан 09.10.2010 послухати 10,08 MB

Таких історій, коли роботодавці обдурюють працівників, багато. Час від часу такі розповіді потрапляють на шпальти газет чи в ефір радіо чи ТБ. Добре, що у кількох воєводствах Польщі працюють Почесні консули України, – зазвичай це люди польського бізнесу, які не мають вільного часу, проте українські громадяни, які потрапляють у халепу часто звертаються за допомогою саме до них. А вони допомагають.