“Там же, у Франції, Винниченко брав уроки малювання, організовував художні виставки, зокрема, завдяки йому в 1924 році в Берліні відбулася перша персональна виставка його приятеля, талановитого художника й водночас таємного аґента НКВС, власника альбому акварелей Гітлера Миколи Глущенка.”


http://www.uvan.us/

Микола Жулинський,
директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка, академік   НАН України

П О Д І Я   Р О К У 2001

ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО. АВТОПОРТРЕТ


Шостого березня  нинішнього року в Держа-вному музеї Тараса Шевченка в Києві відбулося відкриття  виставки малярської спадщини відомого письменника й  державного діяча Володимира Винниченка. Це зібрання мистецьких творів у травні 2000 року передала відділу рукописних  фондів і текстології Інституту літе-ратури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ УВАН у США. Акт передання колекції, що має історичну та мистецьку цінність, підписали тодішній  пре-м”єрміністр України Віктор Ющенко та президент УВАН проф. Олекса Біланюк. В урочистому відкритті взяли участь  тодішній віце-прем”єрміністр з гуманітарних питань М. Жулинський, міністр закордонних справ А. Зленко, голова  Державного  Комітету по контролю за переміщенням культурних цінностей О. Федорук та  інші державні достойники. Експозицію, до якої ввійшло 89 одиниць збереження (ориґінальні картини, виконані олією, акварелі, альбоми (туш, вугілля), переважно  творів періоду 1925-1939 років, на суд мистецтвознавців,  усієї громадськості України   виставлено вперше.

Доля відміряла йому 71 рік земного життя /1880-1951/ і ощасливила даром творчості. В. Винниченко написав 14 романів, більше  100 опові-дань, 23 драматичні твори, безліч публіцистичних статей, залишив нам унікальну щоденникову і епістолярну спадщину…
А ще – картини.  Їх понад 100 – портрети, акварелі, пейзажі, натюрморти. Мало хто знає в Україні про це захоплення письменника, яке проявилося ще в юначі роки. 22 липня 1916 року Винниченко занотовує з певною самоіронією  в щоденнику:  “Мазав з нудьги поррет Левка Юркеви-ча”. Його чутлива до природи,  кольору і ліній натура поривалася до фарб та пензля, про що згаду-вав  відомий  мистець С.  Гординський.
В. Винниченко був одним із засновників “артистичної секції”, яка  постала в квітні 1929 року при українській громаді в Парижі. Там же, у Франції, Винниченко брав уроки малювання, організовував художні виставки, зокрема, завдяки йому в 1924 році в Берліні відбулася перша персональна виставка його приятеля, талановитого художника й водночас таємного аґента  НКВС, власника альбому акварелей Гітлера Миколи Глущенка.
Хтозна, як би склалася доля Винниченкових  малярських творів, якби не літературознавець Г. Костюк, якому ми завдячуємо за збереження архіву мистця та за перші ґрунтовні дослідження  життя й творчости  письменника. Незабаром по смерті В. Винниченка Григорій Олександрович  відвідав його “Закуток” на півдні Франції в м. Мужен.   
У  передпокої  оселі  його увагу привернув портрет дівчини в блакитній сукні з букетом у руках на тлі провансальського пейзажу, а в їдальні – натюрморт “Овочі”, “Південний пейзаж”… З”ясувалося, що це роботи автора  знаменитої “Сонячної машини”… 
…На  виставці, розгорнутій у  Державному музеї Т.Шевченка, особливо впадає у вічі  “Автопортрет” 1929 року” /полотно, олія/. Своєю відкритістю й водночас загадковістю. Перед нами воістину Винниченко, якого ми ще не знаємо, який відкриє ще нам немало цікавого і несподіва-ного.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s